Рішення

від 07.12.2017 по справі 905/2418/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.12.2017 Справа № 905/2418/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ

до відповідача : Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-моторс» , м. Донецьк

про стягнення заборгованості за орендними платежами в сумі 1 323 053 грн.17 коп. за договором оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю б/н від 11.09.2017р.;

від відповідача: представник не з'явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81 1 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 07.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324 ) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» , м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-моторс» , м. Донецьк, про стягнення заборгованості за орендними платежами в сумі 1 323 053 грн.17 коп. за договором оперативного лізингу (найму) №24100 від 25.09.2012р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р., внаслідок чого виникла стягувана заборгованість.

Ухвалою суду від 25.10.2017р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.11.2017р.

Ухвалою суду від 13.11.2017р. розгляд справи відкладено на 07.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі. 05.12.2017р. від представника позивача на адресу господарського суду Донецької області надійшли письмові пояснення по справі, в яких останній зазначив про те, що розмір щомісячного лізингового платежу є сталим, незмінним протягом строку дії договору та становить еквівалент 1525,39 доларів США, а сплата щомісячного лізингового платежу в еквіваленті доларів США відображає справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечує отримання відповідачем очікуваної станом на дату виконання договору суми на основі діючого курсу обміну долара США.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, про дату, час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 26.10.2017р. та 16.11.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у жодне судове засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

25.09.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі- наймодавець) та Спільним Українсько-британським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-моторс» (далі - наймач) укладено договір оперативного лізингу (найму) №24100 (далі - договір).

Відповідно до положень договору, об'єктом оперативного лізингу (найму) є один чи більше транспортних засобів. Інформація, щодо типу кожного автомобіля, державного номеру, року виробництва, номеру шасі, двигуна та першої реєстрації колишнього використання окремого автомобіля визначається у відповідному додатку щодо кожного автомобіля до цього контракту, що є невід'ємними частинами.

Так, 21.08.2013р. позивач уклав з відповідачем ОСОБА_2 №00008258 до договору оперативного лізингу (найму) №24100 від 24.09.2012р. відповідно до якого позивач передав відповідачу у користування транспортний засіб типу VW Touareg NF 3.0 I TDI, шасі №WVGZZZ7PZDD036502 двигун № НОМЕР_1, рік виробництва 2013р., строком на 59 місяців, а відповідач зобов'язувався прийняти та користуватися автомобілем, сплачувати позивачу встановлені Договором орендні платежі та повернути автомобіль позивачу відповідно до умов Договору.

Відповідно до положень п. 6.1 договору за користування автомобілем наймач зобов'язується щомісяця сплачувати наймодавцю орендні платежі, розмір яких визначено у контракті. Наймач також сплатить наймодавцю адміністративний платіж, та всі інші платежі як це передбачено контрактом, не пізніше ніж протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту відправлення наймодавцем відповідного рахунка, якщо інше не зазначено в контракті.

Згідно п. 6.2. договору розмір орендних платежів за контрактом підлягає розрахунку наймодавцем щомісяця. Орендний платіж встановлюється в українських гривнях шляхом множення розміру орендного платежу для відповідного місяця на курс обміну дол. США/євро до гривні, встановленого українським комерційним банком, визначеним наймодавцем, як це зазначено у наступному пункті п. 6.3. контракту.

Протягом строку дії контракту обчислення розміру орендних платежів здійснюється без урахування індексації. Перегляд розміру орендних платежів має бути узгоджений в додатках до контракту.

Відповідно до п. 6.3. договору сторони погоджуються, що орендні платежі, які підлягають виплаті за контрактом на користь наймодавця, відображають справедливу вартість користування автомобілем та забезпечують отримання наймодавцем очікуваної станом на дату виконання контракту суми на основі діючого курсу обміну дол. США/євро (як обумовлено сторонами в контракті) до гривні, встановленого українським комерційним банком, який буде обрано за рішенням наймодавця, або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ КІБ Креді Агріколь або іншого банку) з купівлі та продажу дол. США/євро до української гривні (надалі - обмінний курс ), як буде обрано за рішенням наймодавця, станом на дату виставлення відповідного рахунка.

З цією метою орендні платежі, передбачені контрактом, розраховуються в дол. США/євро (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунка. Якщо в період між датою виставлення рахунка наймодавцем та датою отримання суми, еквівалентній тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний при розрахунку, збільшиться більше, ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується наймачем підчас оплати зазначеного рахунка.

Умови цього пункту застосовуються також до розрахунку розміру штрафів та інших платежів, які підлягають сплаті наймачем за контрактом.

Згідно п. 6.5. договору наймач зобов'язується щомісячно сплачувати орендні платежі за рахунок, зазначений наймодавцем у контракті, не пізніше 15-го (п'ятнадцятого) календарного дня поточного місяця. У разі неотримання рахунка до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця, за який повинен бути сплачений орендний платіж, наймач зобов'язаний сплатити відповідний платіж у розмірі, встановленому у контракті, до 15 (п'ятнадцятого) числа цього місяця (якщо інший строк, що підлягає застосуванню, не встановлено у контракті), а після отримання рахунка - доплатити відповідну різницю між сплаченою сумою та сумою, визначеною у рахунку.

Відповідно до п. 12.2. договору строк оперативного лізингу (найму) за контрактом починається з дати підписання сторонами акта приймання-передачі автомобіля (пункт 5.1.). Автомобіль вважається повернутим наймодавцю за умови підписання останнім відповідного акта приймання-передачі.

Згідно п. 8.1 договору лізингоодержувач зобов'язаний негайно повідомляти наймодавця про будь-яку передбачувану затримку оплати орендних платежів та інших платежів або прострочення, що вже відбулося. Вищезгадане повідомлення як таке не вважається підставою для подовження строку здійснення платежу.

Вищезазначений договір підписаний представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Згідно наявної в матеріалах справи копії акту прийому-передачі до договору оперативного лізингу № 24100 від 24.09.2012р. до додатку № 00008258 від 21.08.2013р. наймодавець передав, а наймач прийняв наступний автомобіль: універсал, марка VW, модель Touareg NF, номер кузова №WVGZZZ7PZDD036502, рік виробництва 2013р., реєстраційний знак НОМЕР_2, колір білий.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за додатком №00008258 від 21.08.2013р. до договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р. щодо строків сплати лізингових платежів, передбачених п. 6.5. договору, за період з червня 2014р. по серпень 2017р., позивач звернувся з розглядуваним позовом та просить стягнути з відповідача суму заборгованості за орендними платежами у розмірі 1 323 053 грн. 17 коп.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який підпадає під правове регулювання норм Закону України «Про фінансовий лізинг» , а також статей 806-809 Цивільного кодексу України та статті 292 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Лізингодавцем належним чином були виконані умови договору, що підтверджується матеріалами справи.

На виконання умов Договору позивачем було виставлено наступні рахунки-фактури: № 59200-2410 від 25.06.2014р. на суму 18 210 грн. 00 коп., № 59200-2410 від 29.07.2014р. на суму 18 152 грн. 17 коп., № 59200-2410 від 27.08.2014р. на суму 18 945 грн. 37 коп., № 59200-2410 від 26.09.2014р. на суму 19 677 грн. 58 коп., № 59200-2410 від 30.10.2014р. на суму 19 753 грн. 82 коп., № 59200-2410 від 26.11.2014р. на суму 19 753 грн. 82 коп., № 59200-2410 від 29.12.2014р. на суму 23 277 грн. 48 коп., № 59200-2410 від 28.01.2015р. на суму 27 746 грн. 89 коп., № 59200-2410 від 25.02.2015р. на суму 30 812 грн. 93 коп., № 59200-2410 від 30.03.2015р. на суму 38 134 грн. 80 коп., № 59200-2410 від 28.04.2015р. на суму 35 846 грн. 70 коп., № 59200-2410 від 27.05.2015р. на суму 32 164 грн. 40 коп., № 59200-2410 від 25.06.2015р. на суму 32 068 грн. 32 коп., № 59200-2410 від 29.07.2015р. на суму 32 071 грн. 37 коп., № 59200-2410 від 27.08.2015р. на суму 32 181 грн. 19 коп., № 59200-2410 від 28.09.2015р. на суму 33 337 грн. 44 коп., № 59200-2410 від 28.10.2015р. на суму 32 237 грн. 63 коп., № 59200-2410 від 26.11.2015р. на суму 35 099 грн. 27 коп., № 59200-2410 від 25.12.2015р. на суму 35 160 грн. 29 коп., № 59200-2410 від 28.01.2016р. на суму 36 304 грн. 32 коп., № 59200-2410 від 25.02.2016р. на суму 38 844 грн. 11 коп., № 59200-2410 від 29.03.2016р. на суму 39 911 грн. 88 коп., № 59200-2410 від 27.04.2016р. на суму 39 452 грн. 74 коп., № 59200-2410 від 27.05.2016р. на суму 38 317 грн. 84 коп., № 59200-2410 від 27.06.2016р. на суму 38 226 грн. 31 коп., № 59200-2410 від 28.07.2016р. на суму 37 852 грн. 61 коп., № 59200-2410 від 29.08.2016р. на суму 37 854 грн. 12 коп., № 59200-2410 від 29.09.2016р. на суму 39 660 грн. 19 коп., № 59200-2410 від 27.10.2016р. на суму 39 551 грн. 89 коп., № 59200-2410 від 28.11.2016р. на суму 38 915 грн. 80 коп., № 59200-2410 від 27.12.2016р. на суму 38 987 грн. 50 коп., № 59200-2410 від 27.01.2017р. на суму 40 804 грн. 22 коп., № 59200-2410 від 24.02.2017р. на суму 41 307 грн. 61 коп., № 59200-2410 від 29.03.2017р. на суму 41 444 грн. 90 коп., № 59200-2410 від 26.04.2017р. на суму 41 216 грн. 09 коп., № 59200-2410 від 29.05.2017р. на суму 40 499 грн. 16 коп., № 59200-2410 від 27.06.2017р. на суму 40 133 грн. 06 коп., № 59200-2410 від 27.07.2017р. на суму 39 705 грн. 96 коп., № 59200-2410 від 29.08.2017р. на суму 39 431 грн. 39 коп.

На підставі п.3 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів визначається в порядку, встановленому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського Кодексу України, передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з договору та інших угод, передбачених законодавством, а також з угод, які не передбачені законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з аналізу положень ст.ст. 11 та 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язання у сторін відповідного договору.

Згідно ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.526 Цивільного кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В порушення наведених положень закону та умов договору відповідач своїх зобов'язань зі своєчасної та повної оплати не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у стягуваному розмірі.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з червня 2014р. по серпень 2017р., суд дійшов висновку, що вказаний розрахунок є арифметично невірним, на підставі чого суд зробив власний розрахунок, згідно якого, з урахуванням того, що відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з червня 2014р. по серпень 2017р. підлягають задоволенню у сумі 1 323 053 грн. 17 коп.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

За приписами п.8.2.3. договору Лізингоодержувач зобов'язаний відшкодувати будь-які витрати, понесені Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених Лізингоодержувачем у відповідності до контракту.

Відповідно п.12.8 умов лізингу у будь-якому випадку припинення дії Договору (в тому числі дострокового або у зв'язку із закінченням його дії) відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу понесені витрати або витрати, які позивач повинен буде здійснити, в тому числі, але не виключно, страхові франшизи, штрафи, витрати на правову допомогу, а також відшкодувати у повному обсязі збитки, завдані позивачу в результаті невиконання або неналежного виконання договору відповідачем.

Як стверджує позивач, у зв'язку із необхідністю захисту свого порушеного права він звернувся до спеціальної організації, а саме до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Вернер для супроводження зазначеної справи у суді, підготовки процесуальних документів та участі у судових засіданнях, на підтвердження чого надав належним чином засвідчені копії договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., додаткової угоди № 47 від 15.01.2013р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р. та № 206 від 10.08.2015р. до договору про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р.

Разом із тим, будь-яких документів, які б підтверджували факт оплати позивачем послуг ТОВ «Юридична фірма Вернер і Партнери» за договором про надання юридичних послуг № 17/2010 від 09.06.2010р., всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивачем не доведено який саме об'єм послуг був йому наданий за зазначеними вище договорами, та чи були такі послуги необхідними та виправданими для відновлення порушених прав позивача.

Наведене зумовлює висновки про відмову у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.629, ст.ст. 806-809 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ст.ст. 174, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 16 Закону України Про фінансовий лізинг , ст.ст.1 -3, 4, 4 2 -4 7 , 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути зі Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2-б, код ЄДРПОУ 25578929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс В , код ЄДРПОУ 35571472) суму заборгованості за орендними платежами за додатком № 00008258 від 21.08.2013р. до договору оперативного лізингу (найму) № 24100 від 25.09.2012р. у розмірі 1 323 053 грн. 17 коп.

Стягнути зі Спільного Українсько-Британського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріво-Моторс» (83050, м. Донецьк, пр. Ватутіна, буд. 2-б, код ЄДРПОУ 25578929) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (02152, м. Київ, проспект П. Тичини, 1В, офіс В , код ЄДРПОУ 35571472) судовий збір в сумі 19 845 грн. 80 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 07.12.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 11.12.2017р.

Суддя Ю.С. Мельниченко