Рішення

від 05.12.2017 по справі 906/878/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" грудня 2017 р. Справа № 906/878/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Никотрейд+"

до Фізичної особи-підприємця Стефанишина Юрія Васильовича

про стягнення 69903,89 грн.

Позивач подав позов про стягнення з відповідача 69903,80 грн., з яких 58000,00 грн. - заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язання щодо поставки товару на підставі договору поставки від 29.11.2016 №328112016; 10687,89 грн. - пені; 1216,00 грн. - 3 % річних.

Ухвалою господарського суду від 12.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 26.10.2017.

Ухвалою господарського суду від 26.10.2017 відкладено розгляд справи на 14.11.2017.

Ухвалою від 14.11.2015 суд відклав розгляд справи на 05.12.2017.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив. 01.12.217 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому останній просив розгляд справи проводити без його участі та вказав, що позовні вимоги підтримує (а.с. 44).

Крім того, 01.12.2017 представником позивача на адресу суду надіслано для долучення до матеріалів справи оригінал відповіді Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства щодо отримання сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів від ФОП Стефанишина Ю.В. (а.с. 46-50).

Водночас, 01.12.2017 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про перерахунок заборгованості, відповідно до якого останній вказує, що заборгованість відповідача порівняно з заявленою сумою основної заборгованості зменшилась на 7000,00 грн., тобто складає 51000,00грн.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дослідивши подане представником позивача клопотання, надавши останньому праву оцінку, суд дійшов висновку, що позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу.

За вказаних обставин, оскільки подана позивачем заява не суперечить нормам ст. 22 ГПК України, не порушує чиї-небудь права та законні інтереси, суд приймає заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив вимог ухвали суду від 14.11.2017 не виконав.

Пунктом 3.9.1 постанови ВГСУ "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Як вбачається з копії реєстру поштових відправлень суду, відповідачу 15.11.2017 на адресу: Житомирська область, Олевський район, с.Лопатичі, вул. Партизанська,22 була направлена копія ухвали про відкладення розгляду справи від 14.11.2017 (а.с. 55-56)

Станом на день вирішення спору ухвала про відкладення розгляду справи від 14.11.2017, яка направлялась на адресу відповідача, підприємством зв'язку на адресу суду не повернута.

Отже, судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

29.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Никотрейд+" (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Стефанишиним Юрієм Васильовичем (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № 28112016 (а..с 11).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник зобов'язується поставити , а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити товар по цінах, в кількості, асортименті і в терміни, узгоджені сторонами і вказані в накладних, що є невід'ємною частиною даного договору та специфікації (Додаток №1; Додаток №2).

Згідно п. 1.2. договору сторони погодили найменування товару: пиломатеріали з сосни, тополі та дубу.

Ціна договору складає: 58 000, 00 (п'ятдесят вісім тисяч гривень 00 копійок без ПДВ) (п. 1.3 договору).

За приписами п. 2.1. покупець здійснює оплату за товар у розмірі 100% передоплати впродовж З (трьох) днів з дати підписання даного договору. У випадку затримки фінансування покупець зобов'язується сплатити вартість товару впродовж 5-х банківських днів з дати отримання коштів.

За умовами п. 3.1. договору, передача товару здійснюється шляхом постачання товару продавцем.

Прийомка товару по кількості та якості здійснюється сторонами згідно з діючим законодавством у відповідності з відвантажувальними документами та специфікаціями (Додаток №1; Додаток №2) до даного договору, що є не від'ємною частиною даного договору .

Відповідно до п. 7.1. всі зміни та доповнення до справжнього договору мають юридичну силу лише при умові їх дійсності в письмовій формі і підписання обома сторонами. Додаток до дійсного Договору є його невід'ємною частиною. Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2016 року.

29.11.2016 сторонами також підписано специфікацію до Договору № 28112016 від 29.11.2016, за якою сторони визначили найменування товару та його загальну вартість в розмірі 58000,00грн. (а.с. 12)

Крім того, 29.11.2016 сторонами також підписано Додаток № 2 до договору, в якому сторони погодили якісні характеристики товару (а.с. 13).

На виконання умов договору позивачем 30.11.2016 здійснено попередню оплату товару в розмірі 58000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 226 (а.с. 15).

За даними позивача, підтвердженими Черкаським обласним управлінням лісового та мисливського господарства відповідачем було поставлено позивачу лісоматеріалів круглих дубових в кількості 1,2 м.куб., з яких вироблено дубову дошку в кількості 7 штук (дошка дубова - 7шт. по ціні 1000,00 грн. за 1 штуку).

Таким чином відповідач поставив позивачу на виконання умов договору товар на загальну суму 7000,00 грн. (а.с.51,47-50).

Отже, відповідач не поставив позивачу лісоматеріали на суму 51000,00грн. та не повернув попередньої оплати у зазначеному розмірі.

09.08.2017 та 16.08.2017 позивач надсилав на адресу відповідача претензіі № 1 та № 1/1, в яких вимагав сплати заборгованості за договором № 28112016 від 29.11.2016 (а.с. 16-17,18-19).

Відповідач вимоги зазначених претензій не виконав та заборгованості в сумі 51000,00 грн. не сплатив.

Водночас, позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо поставки товару, посилаючись на норми ст.ст. 549, 550 ЦК України та ч.6 ст. 231 ГК України, заявлено до стягнення з відповідача 10687,89 грн. пені за період з 01.01.2017 по 13.09.2017.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача за невиконання грошового зобов'язання 1216,00 грн. 3% річних .

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Приписами ч.1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № 28112016 від 29.11.2016.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Так, матеріалами справи підтверджено факт виконання покупцем (позивачем) свого зобов'язання щодо попередньої оплати товару в сумі 58000,00 грн. згідно платіжного доручення № 226 від 30.11.2016 (а.с. 15).

Отже, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок щодо поставки останнього.

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач відпустив позивачу товар лише на суму 7000,00 грн., що не заперечується позивачем, а також підтверджується даними, отриманими з Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства (а.с. 47-50).

Водночас, матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму здійсненої позивачем попередньої оплати в розмірі 51000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач поставки товару у строк до 31.12.2016 (строк закінчення дії договору поставки) на суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 51000,00 грн. не здійснив, позивач скористався своїм правом та звертався до відповідача з претензією № 1 від 09.08.2017 про повернення сплачених коштів за договором № 28112016 (а.с. 16-17.

Оскільки умовами договору поставки сторонами не визначено строків повернення попередньої оплати, в даному випадку слід керуватись нормами ч.2 ст. 530 ГПК України.

Так, ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За таких обставин, зважаючи на пред'явлену вимогу від 09.08.2017, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму здійсненої попередньої оплати в розмірі 51000,00 грн. у строк до 21.08.2017 (09.08.2017 (дата направлення претензії) + 4 дні на пересилку згідно Наказу Міністерства Інфраструктури України від 19.09.2014 № 449 "Про внесення змін до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" +7 пільгових днів згідно претензії).

Проте вимоги позивача щодо повернення передоплати, на яку не було здійснено поставки товару задоволені відповідачем не були, грошові кошти в сумі 51000,00 грн. не повернуто та товару на зазначену суму не поставлено.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару на оплачену позивачем суму в повному обсязі та неповернення позивачу коштів, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 51000,00грн. попередньої оплати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 10687,89 грн. пені суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається з умов договору сторонами взагалі не передбачено відповідальності у вигляді сплати пені ні за несвоєчасну поставку товару, ні за неповернення попередньої оплати на суму непоставленого товару.

За вказаних обставин, оскільки сторони правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі не вчиняли, вимоги позивача про стягнення з відповідача 10687,89 грн. пені є неправомірною та безпідставною.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10687,89 грн. пені, як таких, що заявлені без належної правової підстави.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 1216,00 грн. 3% річних то суд вважає за необхідне зазначити про наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку товару, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України.

За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 р. у справі № 3-90гс14.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача 1216,00 грн. 3% річних є необґрунтованими та заявленими без достатньої правової підстави, тому суд відмовляє в цій частині позову.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень належними та допустимими у справі доказами; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався. Доказів повернення попередньої оплати в сумі 51000,00 грн. не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають частковому задоволенню на загальну суму 51000,00 грн.

В частині стягнення з відповідача 10687,89 грн. пені та 1216,00 грн. 3% річних суд відмовляє в задоволені позову.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Стефанишина Юрія Васильовича (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Никотрейд+" (18001, м.Черкаси, вул. Гоголя, 224, оф. 218/1, код ЄДРПОУ 40955127)

51000,00 грн. попередньої оплати;

1167,73 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 11.12.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)