Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/16583/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/16583/17

За позовом Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз

до Товариства з обмеженою відповідальністю Газтехобладнання

про стягнення пені та штрафу в розмірі 1 161 905,50 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Мотуренко Ю.А., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Газтехобладнання (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу в розмірі 1 161 905,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови Договору поставки № УБГ282/015-16 від 06.07.2016, а саме не поставлено у строки та у повному обсязі товар обумовлений Договором, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 617 461,18 грн. та штраф в розмірі 544 444,32 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 порушено провадження у справі № 910/16583/17, розгляд справи призначено на 06.11.2017.

У судове засідання 06.11.2017 представник позивача з'явився, подав письмове підтвердження про відсутність аналогічних спорів та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з частковим виконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 про порушення провадження у справі № 910/16583/17, розгляд справи було відкладено на 27.11.2017.

У судове засідання 27.11.2017 представник відповідача не з'явився, представник позивача з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строків розгляду справи.

Враховуючи вищезазначене клопотання та з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, суд його задовольнив та продовжив строк вирішення спору у справі №910/16583/17 на п'ятнадцять днів.

Представник позивача у судове засідання 11.12.2017 з'явився, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2017 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Газтехобладнання (далі - відповідач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством Укргазвидобування в особі філії Бурове управління Укрбургаз (далі - позивач, покупець) було укладено Договір поставки № УБГ282/015-16 (далі - Договір), за умовам якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації (далі - товар), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору вказується у специфікації (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору, ціна цього Договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього Договору.

За умовами п. 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату товару, або підписаного сторонами акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, з урахуванням ПДВ, на умовах, зазначених у специфікації.

Згідно з п. 5.1 Договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації до цього Договору.

У відповідності до п. 5.2 Договору обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.11 Договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, затвердженої постановою Держарбітру № П-6 від 15.06.1965, по якості - Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кістю, затвердженої постановою Держарбітру № П-7 від 25.04.1966 та сертифікату якості та/або паспорту заводу виробника. У разі виявлення невідповідності в якості або нестачі товару, виклик представників постачальника - обов'язковий, а представників заводу виробника - за вимогою покупця.

Пунктом 6.1.2 Договору визначено, що покупець зобов'язаний приймати поставлений товар, а у разі відсутності зауважень згідно з актом приймання-передачі товару або видатковою накладною.

Згідно з п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим Договором та специфікацією.

У відповідності до п. 6.4.2 Договору постачальник маж право на дострокову поставку товару за письмовим погодженням покупця.

Відповідно до п. 7.11 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до повного виконання сторонами зобов'язань (п. 10.1 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Специфікацію на загальну суму 7 777 776 грн.

Пунктами 2-4, 9 Додатку № 1 до Договору погоджено умови поставки товару: DDP (згідно Інкотермс 2010), кінцеве місце призначення - 63303, Харківська обл., м. Красноград, вул. Українська, 165, Красноградська база ВТЗіК БУ Укрбургаз . Строк поставки товару до 31.12.2016. Відвантаження товару проводиться за рознарядкою покупця.

06.07.2016 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди, зокрема викласти пункти 6.3.1 та 7.11 Договору у новій редакції.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки встановлені цим Договором та Графіком поставки (Додаток № 3), що є невід'ємною частиною Договору.

Згідно з п. 7.11 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1) у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Також, Додатковою угодою № 1 до Договору, сторонами викладено п. 3 Специфікації в наступній редакції: Строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару .

Додатком № 3 до Договору сторонами викладено графік поставки товару.

11.11.2016 відповідачем було поставлено, а позивачем прийнято згідно видаткової накладної № РН-000005 від 11.11.2016 товар на загальну суму 3 921 600 грн.

30.11.2016 відповідачем було поставлено товар згідно видаткової накладної № РН-000006 від 30.11.2016 на загальну суму 2 021 400 грн.

Також, 15.03.2017 відповідачем було поставлено товар на суму 39 600 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 15.03.2017.

Як зазначає позивач у позовній заяві, постачальник прострочив виконання зобов'язання по Договору в частині поставки товару на суму 3 921 600 грн. на 42 дні, в частині поставки товару на суму 2 021 400 грн. на 61 день, в частині поставки товару на суму 39 600 грн. на 105 днів, а товар на суму 1 795 176 грн. не поставив взагалі, чим порушив п. 6.3.1 Договору.

16.11.2016 позивач надіслав на адресу відповідача Претензію вих. № 032-03-9420-1 від 08.11.2016 у якій позивач вимагав сплатити штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань з поставки.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 статті 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Додатком № 1 до Договору сторонами погоджено Специфікацію на загальну суму 7 777 776 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, згідно з п. 3 Специфікації (в редакції Додаткової угоди № 1) строк поставки товару: відповідно до графіку поставки товару.

Додатком № 3 до Договору сторонами викладено графік поставки товару, відповідно до якого, сторонами погоджено товар який має бути поставлений до 30 вересня, товар який має бути поставлений до 30 листопада та товар який має бути поставлений до 31 грудня.

Поряд з цим, пунктом 5.2 Договору сторонами погоджено, що обсяг поставки товару визначається в рознарядках покупця та узгоджується до поставки товару. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється.

Частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Таким чином, як вбачається з умов Договору, сторонами було погоджено таку відкладальну обставину як отримання постачальником рознарядки.

Так, в матеріалах справи наявна Рознарядка на поставку № 015-03-7923-1 від 28.09.2016, адресована відповідачу, у якій позивач просить поставити запасні частини до ключів АКБ згідно Специфікації № 1.

Таким чином, враховуючи наявну в матеріалах справи Рознарядку на поставку № 015-03-7923-1 від 28.09.2016, поставка товару мала бути виконана у строки, визначені сторонами у Графіку поставки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 11.11.2016 відповідачем було поставлено товар на суму 3 921 600 грн. згідно видаткової накладної № РН-000005 від 11.11.2016, 30.11.2016 на загальну суму 2 021 400 грн. згідно видаткової накладної № РН-000006 від 30.11.2016 та 15.03.2017 на суму 39 600 грн. згідно видаткової накладної № РН-0000001 від 15.03.2017.

Таким чином, відповідачем не було здійснено поставку товару на суму 1 795 176 грн., при цьому товар на суму 5 982 600 грн. був поставлений з порушенням строків обумовлених сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відтак, як встановлено судом, відповідачем не виконано взяті на себе зобов'язання за Договором в частині своєчасної та повної поставки продукції, обумовленої сторонами у специфікації.

Відповідно до п. 7.11 Договору у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у специфікації до даного Договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

У пункті 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексу України" зазначено, що спеціальні норми ГК України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами ЦК України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб'єктів господарювання за порушення господарських зобов'язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов'язання у відсотках до суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв'язку з простроченням зобов'язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов'язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов'язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов'язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, проте законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вищенаведений шестимісячний строк не є строком позовної давності, оскільки в нормі йдеться саме про припинення нарахування штрафних санкцій, за стягненням яких особа має право звернутися в межах річного строку позовної давності, встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 617 461,18 грн. суд вважає його арифметично вірним, а відтак судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 617 461,18 грн.

В свою чергу, дослідивши здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення суми штрафу, суд встановив, що він є також арифметично вірним, а відтак з відповідача підлягає стягненню 544 444,32 грн. штрафу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення суми пені та штрафу.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Газтехобладнання (04071, м. Київ, вулиця Нижній Вал, будинок 15; ідентифікаційний код: 38392842) на користь Публічного акціонерного товариства Укргазвидобування (04053, м. Київ, вулиця Кудрявська, будинок 26/28; ідентифікаційний код: 30019775) в особі філії Бурове управління Укрбургаз (63304, Харківська область, м. Красноград, вул. Полтавська, 86; ідентифікаційний код: 00156392) пеню в розмірі 617 461 (шістсот сімнадцять тисяч чотириста шістдесят одна) грн. 18 коп., штраф в розмірі 544 444 (п'ятсот сорок чотири тисяч чотириста сорок чотири) грн. 32 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 428 (сімнадцять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 58 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.12.2017.

Суддя О.А. Грєхова