Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/17366/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/17366/17 За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України"

до Північного державного регіонального геологічного підприємства "Північгеологія"

про стягнення 200 000,00 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Філімонова Г.Б.(дов. від 16.01.2017)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги №179/13 від 11.06.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2017 порушено провадження у справі №910/17366/17 та призначено до розгляду на 02.11.2017.

Судове засідання 02.11.2017 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.11.2017 розгляд справи призначено на 21.11.2017.

Представник відповідача в судове засідання 21.11.2017 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 21.11.2017 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 05.12.2017.

Представник позивача з'явився в судове засідання 05.12.2017, надав пояснення по суті справи, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 05.12.2017 не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складено протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши думку представника позивача, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" (далі позивач, компанія) та Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія" (далі відповідач, підприємство) було укладено договір №139/13 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, відповідно до п.1.1 якого компанія зобов'язується надати підприємству безпроцентну фінансову допомогу на поворотній основі (фінансова допомога) в розмірі 200 000,00 грн., а підприємство зобов'язується використати зазначену позику за призначенням і повернути її в повному обсязі у визначений цим договором строк.

Пунктом 5.1 договору №139/13 від 11.06.2013 передбачено, що фінансова допомога надається підприємству з метою поповнення обігових коштів.

За умовами п.п.3.1, 3.2 договору №139/13 від 11.06.2013 фінансова допомога надається підприємству терміном до 30.12.2013. Фінансова допомога повертається у безготівковій формі платіжним дорученням шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок компанії.

Цей договір набирає чинності після його підписання сторонами, скріплення підписів печатками і діє до повного повернення підприємством фінансової допомоги (п.4.1 договору №139/13 від 11.06.2013).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №139/13 від 11.06.2013 про надання безпроцентної поворотної фінансової допомоги, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов вказаного правочину Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Надра України" було перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 200 000 грн. Вказані обставини підтверджуються наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку заявника та не були спростовані Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія".

Додатковими угодами №1 від 18.12.2013 та №2 від 13.05.2014, контрагентами було погоджено внесення змін до договору №139/13 від 11.06.2013 в частині визначення строку повернення грошових коштів.

Зокрема, у додатковій угоді №2 від 13.05.2014 сторони визначили, що фінансова допомога надається підприємству до 31.12.2014.

За умовами п.2.4.1 договору №139/13 від 11.06.2013 підприємство зобов'язане повернути фінансову допомогу компанії у термін, вказаний у п.3.1 договору.

За умовами п.3.1 договору №139/13 від 11.06.2013 фінансова допомога надається підприємству терміном до 31.12.2013.

У додатковій угоді №2 від 13.05.2014 сторони визначили, що фінансова допомога надається підприємству до 31.12.2014.

За таких обставин, виходячи з приписів чинного законодавства України та умов договору №139/13 від 11.06.2013, суд дійшов висновку, що строк повернення підприємством грошових коштів в сумі 200 000,00 грн., отриманих в якості поворотної фінансової допомоги, компанії настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, відповідачем свої обов'язки за договором №139/13 від 11.06.2013 виконано не було, грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. на рахунок Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" у порядку та строки, визначені правочином, не переховано.

Отже, судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач в обумовлений договором строк не повернув суму позики в розмірі 200 000,00 грн. і станом на день розгляду справи дана заборгованість існує.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суми позики), або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 встановлено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частина 1 ст.1050 ЦК України зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 137 712,56 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 200 000,00 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. 4, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, господарський суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Північного державного регіонального геологічного підприємства "Північгеологія" (02088, м.Київ, провулок Геофізиків, будинок 10, код ЄДРПОУ 25398506) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" (03151, м.Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 54, код ЄДРПОУ 31169745) заборгованість в розмірі 200 000(двісті тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в сумі 3000(три тисячі) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 12.12.2017