Рішення

від 12.12.2017 по справі 914/2008/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/2008/17

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Єврооснова-СМ» , м.Львів

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» , с.Зубра, Пустомитівський район

про стягнення заборгованості у розмірі 1 245 988,55 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник

від відповідача 1: ОСОБА_2 - представник (довіреність б/н від 26.10.17р.)

від відповідача 2: ОСОБА_3- представник (довіреність № 29/12-02 від 29.12.16р.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватним підприємством «Єврооснова-СМ» , м.Львів, до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Київ, до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація КРТ» , с.Зубра, Пустомитівський район про стягнення заборгованості у розмірі 1 245 988,55 грн.

Ухвалою суду від 03.10.2017 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.10.2017 року. В судовому засіданні 30.10.17р. розгляд справи відкладався на 20.11.17р., 20.11.17р. на 04.12.17р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити.

Відповідач 1 в судове засідання явку повноважного представника забезпечив.

20.11.17р. за вх. № 39052/17 в канцелярію суду відповідачем 1 подано відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 в судове засідання з'явився, подав заяву про визнання позову з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

24.10.2017р. за вх. № 35811/17 в канцелярію Господарського суду від відповідача 2 поступила заява про визнання позову з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.04.2017 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем 1 (Покупець) укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-17789/НЮ (надалі - Договір), відповідно до якого (п.1.1.), Постачальник зобов'язувався у 2017 році поставити та передати у власність Покупця продукцію відповідно до Специфікації №1, яка є невід ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити на умовах даного Договору.

На виконання умов укладеного між Сторонами договору, Позивач ОСОБА_4 накладними від 31.05.2017 року №РН-0000005 на суму 597 888,00 грн., від 07.06.2017 р. №РН-0000006 на суму 612 420,00 грн. передав, а Відповідач прийняв товар за Договором на загальну суму 1 210 308,00 грн.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за Договором товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором товару в розмірі 1 210 308,00 грн.

Крім того, на підставі п.7.2 договору позивачем нараховано пеню в розмірі 28 774,64 грн., а згідно статті 625 ЦК України, розмір 3% річних становить - 6 905,91 грн.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 1 245,988,55 грн. суми загальної заборгованості.

11.08.2017 року позивачем з ТОВ Корпорпація КРТ (відповідач 2) укладено договір поруки б/н, згідно якого останній взяв на себе зобов язання відповідати перед позивачем за виконання зобов язань відповідача 1 щодо оплати заборгованості за договором в сумі 1 210 308,00 грн.

Відповідач 1 відзив на позов подав, заперечив щодо задоволення позову в частині стягнення пені 28 774,64 грн. та 3% річних - 6 905,91 грн., як такі, що нараховані безпідставно.

Відповідач 2 через канцелярію суду подав заяву про визнання позову.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи, 19.04.2017 року між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-17789/НЮ.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, розрахунки за чинним договором здійснюються в безготівковій формі.

Згідно п.4.2 договору, покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків протягом 30- ти банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної.

Відповідно до п.4.3 договору, до рахунку додається видаткова накладна.

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підтверджується ОСОБА_4 накладними, що перелічені вище.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-яких зауважень зі сторони відповідача у видаткових накладних не зазначено. Відтак, відповідач, підписуючи кожну видаткову накладну, погодився із об'ємом та вартістю поставленого товару.

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань із оплати поставленого за Договором товару належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором товару в розмірі 1 210 308,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості станом на час розгляду справи по суті сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

При цьому суд зазначає, що підписання покупцем видаткових накладних, які є первинним обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , і які відповідають вимогам, зокрема ст.9 названого Закону і пункту 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами ч.1 ст.692 ЦК України. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012).

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, як вбачається з умов договору, відповідач 1 повинен оплатити товар протягом 30- ти банківських днів з дня отримання товару. Судом встановлені дні отримання товару, а саме, 31.05.2017 року та 07.06.2017 року.

Зважаючи на вищевикладене, суд не може погодитися з твердженням відповідача 1, що останній був позбавлений обов язку здійснити оплату товару, поставленого позивачем, оскільки ним не було виставлено рахунки-фактури.

Укладений між позивачем та відповідачем договір містить умови щодо строку та порядку оплати, суми, а також необхідні реквізити сторін, що свідчить про можливість виконання своїх зобов'язань відповідачем.

Тому підставою виникнення у відповідача обов язку оплатити товар, а у позивача право вимоги оплати за товар є не виставлення рахунку, а факт передачі товару, підтверджені належними документами. В судовому засіданні позивачем було доведено факт протермінуання оплати за поставлену продукцію. А рахунок є лише документом, який містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і ненадання такого рахунку не є відкладальною умовою в розумінні ст.212 ЦК України; тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару. Отже, Рахунок (рахунок-фактура) за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а носить лише інформаційний характер.

Крім того, судом встановлено, що 11.08.2017 року позивачем з ТОВ Корпорпація КРТ (відповідач 2) укладено договір поруки б/н, згідно якого останній взяв на себе зобов язання відповідати перед позивачем за виконання зобов язань відповідача 1 щодо оплати заборгованості за договором в сумі 1 210 308,00 грн.

Відповідно до ч.1 статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов язання, забезпеченого порукую, боржник поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що у випадку порушення боржником обов язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.1.4 договору поруки, поручитель не відповідає за сплату боржником процентів, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені).

Згідно п.3.1 договору поруки, поручитель зобов язується при порушенні боржником зобов язання перед кредитором за основним договором, виконати за боржника зобов язання у 10-денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

11.08.2017 року на адресу ТзОВ Корпорація КРТ надіслано вимогу за вих.№11/9 від 11.08.2017 року, яка на дату звернення до суду не задоволена.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі доведеність позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу за поставлений товар, відсутність заперечень Відповідача проти як самого факту поставки товару, так і щодо його якісних і кількісних показників, підписання Відповідачем ОСОБА_4 накладних, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 1 210 308,00 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором товар є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Також, згідно п.7.2 договору, за невиконання взятих на себе зобов язань по оплаті відповідачу нараховується пеня в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. А згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає підставним нарахування позивачем пені та 3% річних, однак, звертає увагу позивача на порядок розрахунків.

Як встановлено вище, відповідач 1 повинен був оплатити товар протягом 30-ти банківських днів з дня отримання товару. День отримання товару 31.05.2017 року та 07.06.2017 року.

Банківський день - робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою (Національний банк, Постанова "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" від 03.12.2003 N 514).

Отже, відрахувавши 30 банківських днів від 31.05.2017 року, строк оплати товару закінчився - 14.07.2017 року, а від 07.06.2017 року - 21.07.2017 року. Отже, період нарахування пені та 3% річних становить з 14.07.2017 року по 20.09.2017 року на суму 597 88,00 грн. по накладній від 31.05.2017 року, і з 21.07.2017 року по 20.09.2017 року на суму 612 420,00 грн. по накладній від 07.06.2017 року.

Здійснивши перерахунок пені та 3% річних суд дійшов до висновку, що з відповідача підлягає стягнення пеня в розмірі 27 132,09 грн. та 3% річних в розмірі 6 511,59 грн.

Відповідно до вимог ст.4-7 ГПК України, судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам щодо кожного з них.

Відповідно до п. 4.1. постанови Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо (зокрема, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Отже, судовий збір в розмірі 18 689,84 грн. в зв'язку зі стягненням солідарно з відповідачів 1 210 308,00 грн. боргу, а також часткове стягнення пені та 3% річних з відповідача 1, повинен бути стягнений пропорційно з відповідача 1 та відповідача 2 в розмірі 9 516,40 грн. та 9 077,31 грн. відповідно.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1 . Позовні вимоги - задоволити частково.

2 . Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вулиця Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) та Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул. Б.Хмельницького,144, код ЄДРПОУ 37786903) на користь Приватного підприємства Єврооснова-СМ (79053, м.Львів, вулиця Володимира Великого,63, код ЄДРПОУ 39764221) суму боргу в розмірі 1 210 308,00 грн.

3 . Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вулиця Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного підприємства Єврооснова-СМ (79053, м.Львів, вулиця Володимира Великого,63, код ЄДРПОУ 39764221) - пеню в розмірі 27 132,09 грн. та 3% річних в розмірі 6 511,59 грн.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вулиця Тверська,5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного підприємства Єврооснова-СМ (79053, м.Львів, вулиця Володимира Великого,63, код ЄДРПОУ 39764221) судовий збір у розмірі 9 516,40 грн.

4 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація КРТ (81135, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, вул. Б.Хмельницького,144, код ЄДРПОУ 37786903) на користь Приватного підприємства Єврооснова-СМ (79053, м.Львів, вулиця Володимира Великого,63, код ЄДРПОУ 39764221) судовий збір у розмірі 9 077,31 грн.

5. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені та 3% річних - відмовити.

6. Накази видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2017 р.

Суддя Горецька З. В.