Рішення

від 12.12.2017 по справі 918/762/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 грудня 2017 р. Справа № 918/762/17

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Церковної Н.Ф ., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши у відкритому засіданні матеріали справи за позовом ОСОБА_1 підприємства "РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС" до відповідача ОСОБА_1 підприємства "САРНИ-ТРАНСГРУПСЕРВІС"

про стягнення заборгованості в сумі 279 719,97 грн,

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 28.08.2017 року

від відповідача: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2017 року Приватне підприємство "РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства"САРНИ-ТРАНСГРУПСЕРВІС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 279 719,97 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

15.12.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі - продажу № 8 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець належним чином прийняти і оплатити вартість причепу на тягач до автомобіля з встановленням гальмівної системи та системи АБС на загальну суму 252 360,00 грн. На виконання умов договору позивачем на розрахункоий рахунок відповідача здійснено 100% передоплати в сумі 252 360,00 грн, що стверджується платіжним дорученням.

Відповідач, у свою чергу, повинен був поставити товар протягом 5 календарних днів з моменту 100 % передоплати, однак по теперішній час товар не поставлено.

02.03.2017 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію про повернення грошових коштів за непоставлений товар та сплату штрафних санкцій, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За неповернення відповідачем суми передоплати позивачем нараховано 2 426,80 грн 3 % річних та 24 933,17 грн інфляційних втрат.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 663, 693 ЦК України, ст.ст. 225, 226, 625 ГК України.

Ухвалою суду від 10.11.2017 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 22.11.2017 року. Ухвалою суду від 22.11.2017 року розгляд справи відкладено на 12.12.2017 року.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15.12.2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір №8 купівлі - продажу (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити причіп, в кількості - 1 шт, за ціною 243 000,00 грн (п. 1. договору).

Вартсть всієї партії товару з встановленням гальмівної системи та системи АБС на тягач до марки автомобіля ОСОБА_3 становить 252 360, 00 грн ( п. 1. договору).

За п.5.5. договору підписаний договір набирає чинності з 15.12.2016 року і діє до 31.12.2016 року або до повного його виконання.

Умови поставки й розрахунки за товар врегульовані розділом 2 договору. Зокрема, строк поставки 5 днів з моменту 100 % оплати покупцем, строк, порядок і форма розрахунків - 10 % передоплата, сторк оплати 3 дня від дня укладення договору, порядок оплати - попередня оплата, форма оплати платіжна вимога (безготівкова). При попередній оплаті покупець зобов'язаний у триденний строк з моменту оплати вручити продавцеві завірену банком копію платіжного документа або сповістити його телеграмою з повідомленням. При невиконанні покупцем вимог даного пункту договору, продавець вправі після закінчення п'яти днів з моменту підписання договору реалізувати товар і розірвати даний договір.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем здійснено передоплати на загальну суму 252 360,00 грн, про що свідчить платіжне доручення № 1508 від 28.12.2016 року .

Листом №344/1 від 02.03.2017 року позивач направив відповідачу претензію на суму 252 360,00 грн, яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).

За ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 1, 2 ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Усупереч наведеному, відповідач свого обов'язку з повернення передоплати не виконав, відтак розмір боргу становить 252 360,00 грн.

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума попередньої оплати в розмірі 252 360,00 грн.

Крім того, позивачем на суму попередньої оплати у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних в розмірі 2 426,80 грн та 24 933,17 грн інфляційних втрат.

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Частиною 2 ст. 536 ЦК України визначено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 3-357гс15, вказаною статтею передбачена можливість стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 ЦК України.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 15.10.2013 року у справі № 3-30гс13, стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором на поставку природного газу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні ст. 625 ЦК України. За такі дії постачальник несе відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлено обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Пунктом 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань роз'яснено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (ст. 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Верховний Суд України у своєму листі від 01.07.2014 року, "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" зазначає, що слід звертати увагу, що одночасне стягнення процентів, передбачених ст. 536 ЦК, виключає застосування ст. 625 ЦК у тому випадку, коли ст. 536 ЦК застосовується за прямою вказівкою законодавця як спеціальна міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання . Така вказівка, зокрема, міститься у ч. 3 ст. 693 (нарахування процентів на суму попередньої оплати товару у разі прострочення продавцем передачі товару), ч. 4 ст. 694 (у разі прострочення покупцем оплати товару), ч. 2 ст. 1214 (у разі безпідставно одержання чи збереження грошей) ЦК України.

Проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 цього Кодексу. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у згаданій ст. 536 ЦК України, це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними або збереженими грішми (ст. 1214 ЦК України) (6.1 та 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

При цьому, слід враховувати, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені ст. 536 ЦК України.

Підставами для застосування до правовідносин сторін ст. 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством.

Таким чином, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення процентів в порядку ст. 536 ЦК України, слід дослідити, чи передбачено умовами договору розмір відсотків за користування грошовими коштами і тільки після цього, за наявності відповідних обставин, застосовувати положення ст. 536 ЦК України.

Тобто, нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України у розмірі, визначеному сторонами за договором.

Оскільки порушене відповідачем зобов'язання не є грошовим, а умовами укладеного між сторонами договору розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами не передбачено, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 2 426,80 грн та інфляційних в розмірі 24 933, 17 грн.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що позивач належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст.ст. 33, 34 ГПК України, довів факт заборгованості, а відповідач вказаних обставин не спростував, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимоги позивача.

Щодо заяви позивача про забезпечення позову, то особа, яка подала таку заяву, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У свою чергу, позивачем не надано належних та допустимих доказів, зокрема на підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "САРНИ-ТРАНСГРУПСЕРВІС" (вул.17 Вересня, 21 м. Сарни, Рівненська область, 34500, код ЄДРПОУ 37261303) на користь ОСОБА_1 підприємства "РЕМВОДПЛАСТ ПЛЮС" (вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 3, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ 34456142) 252 360,00 грн попередньої оплати та 3785,40 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення 2 426,80 грн 3% річних інфляційних в

розмірі 24 933, 17 грн відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України . Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України .

Повне рішення складено 12.12.2017 року.

Суддя Церковна Н.Ф.