Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/16902/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/16902/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг"

Про стягнення 144 663,82 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Драчова М.С. (дов. №528 від 02.10.2017)

від відповідача: Архіпов О.Ю. (дов. від 11.10.2017)

Абрамович Р. О. (дов. від 11.10.2017)

В судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" (далі - відповідач) про стягнення 144 663,82 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16902/17, судове засідання призначено на 18.10.2017.

В судових засіданнях 18.10.2017 та 01.11.2017 було оголошено перерви до 01.11.2017 та 15.11.2017 відповідно.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та оголошено перерву в судовому засіданні до 06.12.2017.

В судове засідання, призначене на 06.12.2017, з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України .

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 811 Господарського процесуального кодексу України .

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ :

Між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" копії правоустановлюючих документів додаються) (далі - Позивач, ПрАТ "АК "Київводоканал", Постачальник або Водоканал) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" (далі - Відповідач, або Абонент) 24.10.2006 було укладено договір № 06988/5-09 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі (надалі - Договір).

За умовами Договору Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого Абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва (далі - Дозвіл) приймати від нього стічні води у каналізацію міста Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 01.07.1994 №65, які втратили чинність у зв'язку з введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190 (далі - Правила № 190).

Згідно з пунктом 7.1 Договору цей Договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про його припинення.

Відповідно до пункту 2.1.4 Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних показаннями лічильників води та /або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності до розділу 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України , якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

У Правилах надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення визначено, що централізоване водовідведення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у відведенні стічних вод, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових централізованих систем водовідведення; централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила), які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Пунктом 1.4 Правил приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 N 37, зареєстрованих у Мін'юсті 26.04.2002 за N 403/6691 (далі - Правила приймання № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з пунктом 1.2 Правил № 37, останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - підприємства).

Відповідно до пункту 1.4 Правил № 37 стічні води підприємств - усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

Згідно з пунктом п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих правил, місцевих правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Відповідно до статей 30 , 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ; статей 1 , 2 , 35 , 38 , 39 , 42 , 44 , 70 , 95 , 99 , 110 , 111 Водного кодексу України (із змінами і доповненнями); статей 1 - 3 , 5 , 16 , 19 , 24 , 31 - 35 , 39 - 41 , 47 , 51 , 68 - 70 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (із змінами і доповненнями); Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691; Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 N 37 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 402/6690; пунктів 1.2, 1.4, 2.3, розділів 3 - 5, 11 - 15 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 N 190 , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за N 936/15627, та з метою запобігання порушенням у роботі мереж і споруд каналізації, підвищення ефективності роботи і безпеки їх експлуатації та забезпечення охорони навколишнього природного середовища від забруднення скидами стічних вод, в межах функцій органу місцевого самоврядування, виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розпорядженням від 12.10.2011 № 1879 затверджені Правила приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва (далі - Правила № 1879), які встановлюють, зокрема, вимоги до абонентів, які скидають стічні води до міської каналізації, регламентують взаємні права та обов'язки абонентів і водоканалу, порядок визначення величини плати за скидання стічних вод у міську каналізацію, порядок контролю за виконанням цих Правил, відповідальність та засоби впливу за їх порушення .

Згідно з п. 1.7 Правил № 1879 стічні води можуть бути прийняті у міську каналізацію, якщо мережі та споруди Абонента побудовані відповідно до проекту, розробленого згідно з виданими Водоканалом технічними умовами на приєднання до міської каналізації, прийняті в експлуатацію згідно з вимогами Державних будівельних норм, Абонентом одержані Умови на скид та укладений Договір на послуги водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 2.4 Правил № 1879 абоненти зобов'язані, зокрема, отримати Умови на скид та укласти договір з водоканалом відповідно до статей 19 , 20 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" .

Відповідно до положень пункту 3.3 Правил № 1879 абоненти зобов'язані отримати у водоканалі Умови на скид згідно з додатком 2. Умови на скид видаються на один рік.

Пунктом 1.5 Договору сторони також погодили, що Абонент забезпечує наявність та своєчасне продовження Дозволу на скид стічних вод згідно з вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин.

За твердженням Позивача станом на момент звернення до суду Відповідачем здійснювався скид стічних вод без Умов на скид, внаслідок чого було порушено п.8.1 Правил №1879.

Абонент не має права скидати стічні води без одержання Умов на скид. За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії Абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Згідно з пунктом 4.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, плата за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів уноситься підприємствами згідно з розрахунками водоканалів та виставленими ними рахунками на розрахункові рахунки водоканалів у порядку та в терміни, передбачені договором.

Відповідно до пункту 8.6 Правил № 1879 при порушенні цих Правил та Правил користування № 190 водоканал: за період самовільного (при відсутності чинного договору) користування міською каналізацією виконує розрахунок обсягу стічних вод згідно з пунктом 7.8 розділу 7 цих Правил з моменту початку такого користування, але за період не більше трьох років і до усунення порушення; має право розглядати весь обсяг стічних вод (за розрахунковий період) як такий, що перевищує договірний, і плата за його скидання встановлюється в п'ятикратному розмірі тарифу за водовідведення, зокрема, у разі відсутності у абонента Умов на скид чи закінчення строку їх дії.

Як зазначає Позивач, в порушення умов Договору та норм чинного законодавства України Відповідач у період з 01.10.2013 по 31.08.2016 здійснював скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без отримання Умов на скид стічних вод з об'єкта, розташованого за адресою:м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд 3, у зв'язку з чим Відповідачу була нарахована плата за скид стічних вод без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 127 306,13 грн.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено Лист-попередження від 21.09.2016 про виявлення факту порушення Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва з розрахунком № 15/ВУ-Ф-06/017-08-2016 від 21.09.2016, який було отримано останнім 10.10.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02217 05459939.

У відзиві, який було подано через відділ діловодства суду Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог в частині нарахування оперативно-господарської санкції. Проте Позивачем 01.11.2017 разом з письмовими поясненнями надано до матеріалів справи належним чином завірену копію листа Відповідача вих.№13/10 від 21.10.2016 про розгляд листа-попередження від 21.09.2016 в якому Відповідач визнав наявну заборгованість в сумі 127 306,13 грн та просив Позивача розстрочити виплату зазначеної заборгованості на 1 рік.

Розглянувши звернення Позивач Листом від 27.10.2016 № 2613/15 повідомив Відповідача про погодження розстрочення оплати заборгованості рівними частинами на 12 місяців з жовтня 2016.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що у Позивача виникло право на відшкодування плати за скид стічних вод відповідачем без отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва з об'єкта, розташованого за адресою: м. Київ, проспект Космонавта Комарова, буд 3, за період з 01.10.2013 по 31.08.2016 у розмірі 127 306,13 грн, що також не було спростовано Відповідачем, зокрема, Відповідачем не надано суду доказів наявності у Відповідача відповідних Умов водоканалу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва у період з 01.10.2013 по 31.08.2016, а також доказів оплати виставленого позивачем рахунку № 15/ВУ-Ф-06/017-08-2016 від 21.09.2016.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з нормами статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 219 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 235 Господарського кодексу України встановлено, що за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватись оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

За скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії абонент сплачує в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Пунктом 8.1 Правил № 1879 передбачено відповідальність абонента за скидання стічних вод без Умов на скид або після закінчення строку їх дії в п'ятикратному розмірі тарифу на послугу з водовідведення за весь період їх відсутності (пункт 8.1 Правил № 1879).

Зі змісту вказаних положень чинного законодавства рішення постачальника про донарахування абоненту 127 306,13 грн вартості послуг з водовідведення за весь період відсутності Умов на скид є оперативно-господарською санкцією.

За частинами першою, другою статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарської санкції є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди із застосуванням такої санкції заінтересована сторона може звернутися до суду із заявою про скасування санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання Відповідачем обов'язку щодо отримання Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва за період з 01.10.2013 по 31.08.2016, Позивач має право на застосування до Відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, яка за розрахунком суду складає 127 306,13 грн.

Щодо заявленої вимоги Відповідача, викладеної у відзиві на позовну заяву, про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення плати за скид води без умов, яка на думку Відповідача є неустойкою (штрафом), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені); про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації; про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу ); у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу ); про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу ); у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу ); про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу ).

Оскільки донарахування абоненту п'ятикратної вартості послуг з водовідведення без Умов на скид не є неустойкою, а є оперативно-господарською санкцією, підстав для застосування спеціальних (скорочених) строків відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України немає.

Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 3 статті 267 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи рекомендації, викладені в пункті 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

Судом враховані рекомендації, викладені у пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" стосовно того, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства України, порушене право позивача підлягає захисту судом у разі звернення позивача за захистом протягом встановленого законом загального 3-річного строку позовної давності з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

За зобов'язаннями строк виконання яких не визначений, або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня коли у кредитора виникає право пред'яити вимогу про виконання зобов'язання (абзац 2 частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України ).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З системного аналізу наведених норм та з матеріалів справи вбачається, що строк позовної давності для звернення Позивача до суду для захисту порушеного права виник з моменту пред'явлення вимогу (листа-попередження з рахунком на оплату) до Відповідача.

З огляду на вищевикладене, вимоги Позивача про нарахування та стягнення з Відповідача оперативно-господарської санкції у вигляді застосування п'ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення без Умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 127 306,13 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати боргу за скид стічних вод у систему каналізації міста Києва без Умов на скид стічних вод, позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 13 881,99 грн інфляційних втрат та 3 475,70 грн 3 % річних, нарахованих за загальний період прострочення за період з 21.10.2016 по 20.09.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України , тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити суму оперативно-господарської санкції не є зобов'язанням в розумінні положень частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України , а тому до відповідних правовідносин не застосовуються положення частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України .

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 13 881,99 грн інфляційних втрат та 3 475,70 грн 3 % річних визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44 , ч. 1 ст. 49 , ст.ст. 82 , 82-1 , 84 , 85 Господарського процесуального кодексу України , суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медінвест-консалтинг" (04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 22/15, ідентифікаційний код 32453698) на користь Публічного акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1-А, ідентифікаційний код 03327664) плату за скид стічних вод в систему каналізації м. Києва без Умов на скид стічних вод у розмірі 127 306 (сто двадцять сім тисяч триста шість) грн 13 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 909 (одна тисяча дев'ятсот дев'ять) грн 59 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.12.2017

Суддя М.О. Лиськов