Рішення

від 12.12.2017 по справі 923/1234/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року Справа № 923/1234/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., при секретарі судового засідання Бєловій О.С., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір"

про стягнення 71345,41 грн,

за участі:

третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна",

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (представника за дорученням),

від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (представників за дорученнями),

від третьої особи - не з'явився,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами, спрямованими до відповідача, про стягнення 99021,70 грн, з яких: 77868,08 грн основної заборгованості, 1432,32 річних, 5424,79 грн інфляційних т а 14296,51 грн пені, нарахованих у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором № 82 від 17.10.2012 щодо своєчасної плати за надані послуги з теплопостачання. Під час судового розгляду справи позивач заявою від 12.12.2017 зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути 71345,41 грн, з яких: 57394,31 грн основної заборгованості, 9527,89 пені, 983,57 грн річних та 3439,64 грн інфляційних.

Відповідачем зазначені вимоги визнаються частково в сумі основної заборгованості, а в іншій - заперечуються з посиланням на невідповідність нарахування виходячи з фактичної пропорції опалювальної площі відповідача з урахуванням усіх наявних власників будівлі, а також договірної площі, яка зазначена у названому вище договорі.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 20.12.2016, 17.01.2017, 29.06.2017, 21.11.2017, 28.11.2017, 12.12.2017. В перод з 17.01.2017 по 14.06.2017 та з 03.06.2017 по 07.11.2017 провадження у справі було зупинене з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Крім викладеного судом встановлено, що 17.10.2012 між Публічним акціонерним товариством Херсонська ТЕЦ , яке на даний час має назву - Приватне акціонерне товариство Херсонська теплоелектроцентраль , та Товариством з обмеженою відповідальністю "Синевір" укладений договір № 82 Про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води , за умовами якого позивач, виступаючи в якості виконавця, зобов'язався надавати відповідачу, як споживачу, з початку опалювального періоду послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: м. Херсон, вул. Військовий проїзд, буд. 6, встановивши, що опалювальна площа складає 1725 кв. м (з урахуванням додаткової угоди від 05.12.2017 опалювальна площа складає 1726,8 кв. м), а відповідач зобов'язалася сплачувати вартість послуг за існуючими тарифами у строк до 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу обумовлені послуги, що вбачається з Відомостей-звітів про витрату теплової енергії та параметри теплоносія за показаннями теплолічильника, а саме за листопад, грудень 2015 року, січень, лютий, березень 2016 року. Відповідно до розрахунку спожитої теплової енергії за вказаний період позивачем надано послуг на суму 122430,34 грн.

Не дивлячись на умови договору відповідач в обумовлений строк вартість отриманих послуг не сплатив, у зв'язку з чим заборгував 57394,31 грн. Наявна сума заборгованості узгоджена сторонами в довідці щодо звірки взаємних розрахунків від 05.12.2017

Через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару позивачем нараховані 983,57 грн річних та 3439,64 грн інфляційних, з посиланням на приписи статті 625 ЦК України, а також 9527,89 пені грн пені, яка передбачена пунктом 12 договору, а саме за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочки терміну сплати.

Встановлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарського зобов'язання, в силу якого у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг. Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором

Зі змісту наведених норм слідує висновок, що особа, яка отримала послугу, зобов'язана сплатити її вартість, а безпосередньо між сторонами такого правочину виникають правовідносини послуг.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за яким суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). При цьому не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7).

Таким чином, несвоєчасне та неповне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання по оплаті вартості отриманих послуг, є порушенням взятих відповідачем на себе зобов'язань та вказаних правових положень.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення сум пені, інфляційних та річних, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Безпосередньо правові наслідки порушення грошових зобов'язань передбачені приписами статей 230-237 ГК України та статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

За приписом статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

При цьому за частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на вказані правові приписи та фактичні обставини справи, відповідач, порушивши зобов'язання щодо оплати вартості послуг, повинен на підставі пункту 12 договору, сплатити позивачу 9527,89 пені, розрахунок якої судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по її нарахуванню, періоду нарахування, так і граничного розміру, встановленого законом.

Проте, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені на 50 % виходячи з того, що розмір опалювальної площі та відсоток споживання відповідачем наданого теплоносія остаточно обрахований сторонами лише під час розгляду справи по суті, а тому такі дії позивача, фактично, сприяли несвоєчасному виконанню відповідачем договірних зобов'язань.

Натомість, у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічні правові висновки викладені в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань

Таким чином, відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити позивачу 3439,64 інфляційних та 983,57 річних, розрахунок яких судом перевірений та він є правомірним як за результатами математичних дій по їх нарахуванню, так і періодів нарахувань.

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати відповідачем спірної суми в добровільному порядку, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а розмір нарахованої пені зменшенню на 50 %.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до приписів статті 49 ГПК України суд зазначає, що оскільки спір виник з вини відповідача, судовий збір у розмірі 1485,33 грн покладається на нього.

З урахуванням вказаних правових норм та керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Синевір" на користь Приватного акціонерного товариства Херсонська теплоелектроцентраль - 57394,31 грн основної заборгованості, 4763,94 грн пені, 983,57 річних, 3439,64 грн інфляційних та 1485,33 грн компенсації по сплаті судового збору.

Повне рішення складене - 13.12.2017

Суддя М.К. Закурін