Рішення

від 11.12.2017 по справі 914/2429/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р. Справа № 914/2429/17

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція Груп , м. Львів до відповідача:Фізичної особи-підприємця Мурського Ярослава Тевовича, м. Львів про:стягнення 15991,79 грн. боргу, 1127,85 грн. пені, 1127,85 грн. 25% річних за договором поставки №Т-98 від 26.12.2016р. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І. Представники сторін: від позивача:Сендзюк В.І. - представник (довіреність №1 від 01.12.2017р.) від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

24.11.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція Груп (надалі - Позивач) до Фізичної особи-підприємця Мурського Ярослава Тевовича (надалі - Відповідач) про стягнення 15991,79 грн. боргу, 1127,85 грн. пені, 1127,85 грн. 25% річних за договором поставки №Т-98 від 26.12.2016р.

Ухвалою суду від 28.11.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 11.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні подав для долучення до матеріалів справи платіжні доручення про оплату відповідачем товару. Позовні вимоги підтримав. Заявлений позов представник обґрунтовує тим, що 26.12.2016р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №Т-98, на виконання якого позивачем передано відповідачу товар загальною вартістю 18991,79 грн. За умовами договору відповідач зобов'язувався протягом 14 календарних днів з моменту поставки здійснити оплату товару. Однак, своїх зобов'язань за договором покупець належним чином не виконав, оплатив одержаний товар лише частково, на суму 3000,00 грн. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з ФОП Мурського Я.Т. залишок заборгованості в розмірі 15991,79 грн., 1127,85 грн. пені та 25% річних у розмірі 1127,85 грн.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, оскільки дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за цими матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2016р. між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем) укладено Договір поставки №Т-98 (надалі - Договір), за умовами п. 2.1. якого продавець зобов'язаний передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити товари, асортимент, кількість і ціна яких вказані в накладних, які є невід'ємними частинами договору.

Відповідно до п. 4.6 Договору, підтвердженням прийняття покупцем товару є підписання ним видаткової накладної продавця.

Судом встановлено, що на виконання зобов'язань за Договором позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар загальною вартістю 18991,79 грн., що підтверджується видатковими накладними №881 від 27.12.2016р., №45 від 24.01.2017р., №108 від 07.02.2017р., №160 від 21.02.2017р., №161 від 21.02.2017р.

Умови оплати - відтермінування 14 календарних днів (положення п. 6.2. Договору).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи платіжних доручень, поставлений товар оплачений відповідачем частково, на суму 3000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтвердив, що на 11.12.2017р., жодних грошових коштів від відповідача не надходило, розмір боргу не змінився.

Встановивши наведені обставини справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

В силу приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У п. 6.2. Договору сторонами передбачено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 14 календарних днів, однак не вказаного з якого моменту обчислюється такий строк.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013р.,якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

Таким чином, обов'язок щодо оплати одержаного товару виник у покупця після спливу 14 днів після одержання товару за кожною видатковою накладною окремо.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідачем кошти за одержаний товар сплачені в повному обсязі у визначений строк не були, ці кошти підлягають до стягнення з нього в судовому порядку в розмірі 15991,79 грн.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, п. 8.2. Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату поставлених товарів покупець зобов'язується сплатити продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також 25% річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

Пунктом 4.2. постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 встановлено, що сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Беручи до уваги те, що в п. 8.2. Договору сторонами було погоджено, що розмір річних становить 25%, суд, здійснивши перерахунок річних окремо за кожною видатковою накладною, прийшов до висновку, що 25% річних підлягають стягненню з відповідача повністю.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Приписами ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначив Пленум ВГС України в 2.5. постанови Пленуму від 17.12.2013р. №14, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Здійснивши перерахунок пені щодо кожної видатковою накладної окремо, за правилами ст. 232 ГК України та в межах заявленого періоду, суд прийшов до висновку, що пеня підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1075,29 грн.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому підлягають до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мурського Ярослава Тевовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галіція Груп (79035, м. Львів, вул. Зелена, 186; код ЄДРПОУ 39515370) 15991,79 грн. боргу, 1127,85 грн. 25% річних, 1075,29 грн. пені та 1595,36 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 13.12.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.