Постанова

від 07.12.2017 по справі 905/631/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2017 справа №905/631/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддів: За участю представників сторін: від апелянта від кредиторів від боржника ліквідатор Сгара Е.В. Геза Т.Д., Склярук О.І. не з'явились; не з'явились; не з'явились; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргуГоловного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, м. Київ на постанову господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі№905/631/17 (суддя Чорненька І.К.) за заявою боржника ліквідаторТовариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Країни", м. Селидове Донецької області голова ліквідаційної комісії Ціомашко Наталія Леонідівна, м. Київ пробанкрутство

В С Т А Н О В И В:

Постановою господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17, зокрема, визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерно Країни" (далі за текстом - ТОВ "Зерно Країни") банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Ціомашко Н.Л..

Не погодившись з прийнятою судом першої інстанції постановою, Головне управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі за текстом - Головне управління ДФС у м. Києві) звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 та прийняти нове судове рішення, яким припинити провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зерно Країни".

На підтвердження доводів викладених у скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вважає, що боржником не було дотримано при зверненні до суду першої інстанції із заявою про порушення справи про банкрутство загальних правил проведення ліквідації підприємства, передбачених ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та порушено норми ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, оскільки боржником не було забезпечено надання первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення перевірок та визначення наявності чи відсутності заборгованості по сплаті податків, що є передумовою для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство. Також, апелянт вважає неправомірним призначення ліквідатором голову ліквідаційної комісії без автоматизованого визначення, оскільки ця особа підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника.

В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою в порядку ст. 91 ГПК України, апелянт посилається на те, що боржник - ТОВ "Зерно Країни" знаходиться на обліку у ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, як платник податків за неосновним місцем обліку, що свідчить про наявність у Головного управління ДФС у м. Києві права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 з підстав не проведення податкової перевірки у зв'язку із ліквідацією юридичної особи, якому продовжено термін адміністрування податків до кінця 2016 року, зважаючи на те, що з 01.01.2017 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, що визначають розмежування повноважень контролюючих органів. Всі відділення ДПІ в т.ч. ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві втратили повноваження крім сервісних в силу ст. 19 3 Податкового кодексу України, а повноваження контролюючих функцій щодо здійснення податкової перевірки наділене виключно Головне управління ДФС у м. Київі.

В листах про надання інформації, які надійшли через канцелярію суду 25.09.2017 року та 31.10.2017 року від Головного управління ДФС у м. Києві, заявник виклав додаткове обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначив про наявність у банкрута податкової заборгованості перед Державним бюджетом України у розмірі 55139407,01 грн., яка виникла внаслідок винесення податкових повідомлень-рішень, та вказав, що у зв'язку із зміною функціональних обов'язків органів доходів і зборів, замість Головного управління ДФС у м. Києві, управління фіскальної служби (апелянт у даній справі), як правонаступник контролюючих повноважень та представницьких функцій в судах, має право на оскарження судових рішень у даній справі, в т.ч. постанови господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2017 року для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію у складі: Геза Т.Д. - головуючий, Агапов О.Л., Склярук О.І.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.09.2017 року об 12 год. 00 хв.

На підставі розпорядження керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1680 від 18.09.2017 року, у зв'язку із неможливістю судді-члена колегії Гези Т.Д. продовжувати розгляд справи через перебування на лікарняному, призначено автоматизований розподіл справи №905/631/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2017 року змінено колегію суддів та сформовано у наступному складі: Дучал Н.М. - головуючий, Будко Н.В., Мартюхіна Н.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.09.2017 року відкладено розгляд справи на 10.10.2017 року об 14 год. 20 хв.

На підставі розпорядження в.о. керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду №1835 від 09.10.2017 року, у зв'язку находженням у відпусці головуючого судді Дучал Н.М. на дату розгляду апеляційної скарги, призначено автоматизований розподіл справи №905/631/17.

Відповідно до протоколу протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2017 року змінено колегію суддів та сформовано у наступному складі: Сгара Е.В. - головуючий, Склярук О.І., Геза Т.Д.

Представники апелянта, кредиторів, боржника та ліквідатор у судове засідання 07.12.2017 року не з'явились. Відповідно до ст. 98 ГПК України про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Явка сторін у судове засідання не визнавалася судом обов'язковою.

Особливості меж перегляду справи в апеляційній інстанції, передбачені нормами ст. 101 ГПК України, які полягають у тому, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Нормами ч. 2 цієї статті передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

06.06.2013 року у встановленому порядку зареєстровано юридичну особу - ТОВ "Зерно Країни" з присвоєнням коду ЄДРПОУ 38760692.

12.08.2016 року учасниками (засновниками) ТОВ "Зерно Країни" - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 прийнято рішення, зафіксоване протоколом загальних зборів №16 (а.с. 9), про ліквідацію підприємства, призначення головою ліквідаційної комісії Ціомашко Н.Л., визначено строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог - 2 місяці з моменту оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення діяльності товариства; уповноваженою особою за внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призначено ОСОБА_12

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 12.08.2016 року було внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ "Зерно Країни", строк на заявлення кредиторських вимог встановлено до 26.10.2016 року (а.с. 11).

Про ліквідацію ТОВ "Зерно Країни" головою ліквідаційної комісії боржника були повідомлені за останнім (основним) місцем реєстрації юридичної особи: Селидовське відділення Покровської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області, Відділення ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні у м. Селидове, Покровська міська виконавча дирекція ФСС з тимчасової втрати працездатності, УПФУ у м. Селидове, Селидовський міський центр зайнятості, що підтверджується поштовим реєстром відправлення рекомендованих листів від 01.11.2016 року (а.с. 21).

Окрім того, ліквідатором ТОВ "Зерно Країни" повідомлено про припинення діяльності підприємства за попереднім (в м. Києві) місцезнаходженням боржника, а саме: ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС м. Києва, УПФУ у Святошинському районі м. Києва, Святошинську міжрайонну виконавчу дирекцію ФСС з тимчасової втрати працездатності у м. Києві, Святошинський районний центр зайнятості м. Києва, Правобережний відділ ФСС від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про що свідчить поштовий реєстр відправлення рекомендованих листів від 01.11.2016 року (а.с. 7).

В передбачений законом строк із претензією про стягнення заборгованості за договором постачання до боржника звернулось ТОВ "Платінум Естейт ЛТД", м. Київ.

За результатами розгляду поданих документів до боржника голвою ліквідаційної комісії визнані вимоги на загальну суму 40320,00 грн.

На виконання вимог ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, головою ліквідаційної комісії складений проміжний ліквідаційний баланс станом на 23.12.2016 року (а.с. 28), який затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Зерно Країни" відповідно до протоколу №17 від 23.12.2016 року (а.с 37).

За результатами проведеної інвентаризації 23.12.2016 року головою ліквідаційної комісії встановлена наявність грошових коштів у розмірі - 600,00 грн. у касі товариства (а.с. 30), інші активи у нього відсутні, про що свідчить відповідний проміжний ліквідаційний баланс від 23.12.2016 року.

Головою ліквідаційної комісії станом на 23.12.2017 року складено перелік кредиторів ТОВ "Зерно Країни" (а.с. 29), який містить одного кредитора ТОВ "Платінум Естейт ЛТД" із зазначенням визнаних вимог у розмірі 40320,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.03.2017 року прийнято заяву про порушення справи про банкрутство до розгляду, підготовче засідання суду призначене на 03.04.2017 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.04.2017 року порушено провадження у справі №905/631/17 про банкрутство ТОВ "Зерно Країни" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, судове засідання для вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом призначено на 18.04.2017 року.

Як вже зазначалось, постановою господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 визнано боржника ТОВ "Зерно Країни" - банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Ціомашко Н.Л.

19.04.2017 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом.

Приймаючи постанову про визнання ТОВ "Зерно Країни" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру місцевий господарський суд виходив з того, що вартості майна боржника - юридичної особи щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а саме, загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Зерно Країни" становить 40320,00 грн., за результатами проведеної інвентаризації майна боржника встановлено відсутність у ТОВ "Зерно Країни" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі, та відсутність дебіторської заборгованість, що свідчить про неплатоспроможність боржника.

Також, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "Зерно Країни" для звернення з відповідною заявою до суду, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та пізніше - про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.

Проте, дослідивши матеріали справи та доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, враховуючи наступне.

Статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі за текстом - Закон про банкрутство) передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідне правило передбачено ч. 3 ст. 110 Цивільного кодексу України, яка містить загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону, а докази на підтвердження всіх цих передумов для порушення провадження в порядку цієї статті подаються саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Згідно з ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом.

Рішення про недостатність майнових активів боржника для задоволення вимог кредиторів приймається власником підприємства за результатами складання проміжного ліквідаційного балансу, а складанню проміжного ліквідаційного балансу, в свою чергу, повинно передувати виконання головою ліквідаційної комісії вимог визначених в п. 1 - 8 ст. 111 Цивільного кодексу України, при цьому, виконання вказаних вимог цивільного законодавства в обов'язковому порядку повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами в розумінні ст. 32 ГПК України.

Незалежно від процедури банкрутства боржника при прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 3 ст. 1 Закону про банкрутство, суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ст. 33 та ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно витягу з ЄДРЮОФОП - ТОВ "Зерно Країни" з 07.06.2013 року знаходиться на обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Відповідно даних про реєстраційні дії, ТОВ "Зерно Країни" були внесені зміни до установчих документів юридичної особи 03.08.2016 року - зміна місцезнаходження. Попереднє місцезнаходження боржника: 03148, м. Київ, вул. Рикова, буд. 2-А, кв. 11 змінено на адресу: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Гоголя, буд. 16.

12.08.2016 року загальними зборами учасників ТОВ "Зерно Країни" в особі учасників ОСОБА_10 (50% голосів) та ОСОБА_11 (50% голосів), було прийнято рішення про припинення діяльності юридичної особи шляхом її ліквідації у добровільному порядку та призначення головою ліквідаційної комісії Ціомашко Н.Л.

З матеріалів справ вбачається, що головою ліквідаційної комісії Ціомашко Н.Л. про припинення діяльності ТОВ "Зерно Країни" повідомлені органи доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування як за попереднім у м. Києві, так і останнім місцем реєстрації юридичної особи в м. Селидове Донецької області.

Проте, у матеріалах справи відсутні відповіді з вищезазначених державних установ щодо відсутності чи наявності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів.

Головою ліквідаційної комісії не надано доказів проведення звірки розрахунків по платежам в бюджет, в тому числі відомостей та виписок з електронного кабінету платників податків та обов'язкових платежів, які підтверджують відсутність зобов'язань.

За відсутності вказаних відповідей вищезазначених державних установ та фіскальних органів щодо наявності чи відсутності заборгованості неможливо дійти до висновку про правильність внесення головою ліквідаційної комісії відповідних відомостей в проміжний ліквідаційний баланс від 23.12.2016 року.

В силу приписів ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Однак, матеріали справи не містять доказів закриття головою ліквідаційної комісії рахунків ТОВ "Зерно Країни" на виконання вимог ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України, а в наявності лише довідка ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві в порядку інформації про їх наявність станом 26.04.2017 року.

Дослідивши вказану довідку податкового органу (а.с. 79-80) судом апеляційної інстанції встановлено, що за ТОВ "Зерно Країни" зареєстровано та обліковуються, вже після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом, 15 відкритих рахунків в банківських установах: КБ Приватбанк , АТ Райффайзен Банк Аваль , ПАТ ПУМБ та один рахунок в Державній казначейській службі України.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2017 року, під час проведення ліквідаційної процедури, до господарського суду Донецької області від ліквідатора ТОВ Зерно Країни надійшло клопотання про зобов'язання ПАТ ПУМБ надати інформацію про залишок та рух коштів за період з 18.04.2017 року, яке мотивоване відмовою працівників вказаної банківської установи надати будь-яку інформацію по рахункам банкрута та неможливістю голови ліквідаційної комісії самостійно отримати таку інформації.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.07.2017 року задоволено клопотання ліквідатора ТОВ Зерно Країни та зобов'язано ПАТ ПУМБ надати інформацію про залишок коштів на банківських рахунках.

18.07.2017 року до господарського суду Донецької області від ПАТ ПУМБ надійшов лист на виконання вимог ухвали від 03.07.2017 року, в якому надано інформацію про залишок грошових коштів на рахунках ТОВ Зерно Країни , зокрема вказано, що на рахунку №2600213614 залишок складає 58573,11 грн.

При цьому, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з тих обставин, що згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкриття /закриття рахунків у боржника є довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишків коштів та їх закриття.

Такий доказ повинен подаватись саме при поданні заяви про порушення справи про банкрутство, а не в ліквідаційній процедурі, в силу ч. 3 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Обов'язок ліквідатора закрити всі банківські рахунки крім одного для проведення ліквідаційної процедури виникає до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів (у даній справі 2 місяці з дня прийняття рішення про припинення юр. особи), та саме після закінчення цього строку виникає можливість подавати заяву про порушення справи про банкрутство в силу вимог Закону про банкрутство.

Судом першої інстанції не було з'ясовано, якими належними та допустимими доказами, що мають бути долучені до заяви про порушення провадження у справі, підтверджується закриття боржником рахунків в банках. Залишок коштів на момент початку досудової ліквідаціїної процедури ліквідатором не встановлювався та не інвентаризувався.

Натомість місцевим господарським судом вже в ліквідаційній процедурі було зобов'язано ПАТ "ПУМБ" надати відомості про наявність грошових коштів на рахунку ТОВ "Зерно Країни". На виконання вимог суду Банком надано відповідь про наявність на рахунку ТОВ "Зерно Країни" грошових коштів у сумі 58573,11 грн., які є активом боржника, що значно перевищує кредиторську заборгованість у даній справі (40320,00 грн.) та взагалі свідчить про відсутність підстав для порушення справи про банкрутство внаслідок платоспроможності підприємства, а саме можливості виконати зобов'язання, які стали підставою для звернення голови ліквідаційної комісії до суду.

За відсутності доказів про наявність відкритих рахунків або їх відсутність, руху коштів на них, залишку коштів на рахунках ТОВ "Зерно Країни", на дату прийняття рішення про припинення діяльності боржника неможливо дійти до висновку про обґрунтоване співвідношення активу та пасиву за даними проміжного ліквідаційного балансу боржника.

Таким чином, в порушення порядку здійснення досудової добровільної ліквідації ТОВ "Зерно Країни" не надано до суду першої інстанції доказів відсутності руху коштів по вказаному рахунку, що на момент порушення справи про банкрутство унеможливлювало дійти висновку про відсутність активів у підприємства.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Пунктом 5 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 року (надалі Положення про інвентаризацію) встановлено, що інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

За змістом п. 1 Розділу ІІ Положення про інвентаризацію передбачено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

В порушення вищевказаних вимог інвентаризація майна ТОВ "Зерно Країни" була проведена ліквідатором одноособово, без створення інвентаризаційної комісії та без участі матеріально відповідальної особи.

Крім того, відповідно до інвентаризаційного опису основних засобів ТОВ "Зерно Країни" від 23.12.2016 року, проведеного і підписаного Ціомашко Н.Л. вбачається, що у боржника відсутні активи, окрім грошових коштів в касі підприємства в сумі 600,00 грн. (а.с.30).

Враховуючи той факт, що боржник за 2016 року не здійснював підприємницької діяльності, докази матеріалів справи не підтверджують підстави виникнення зазначеної в інвентаризаційному описі основних засобів від 23.12.2016 року суми в касі боржника.

З матеріалів справи також не вбачається прийняття ТОВ "Зерно Країни" на баланс повітряних компресорів INTERTOOLPT-0052 (у кількості 2-х штук) загальною вартістю 40320,00 грн. відповідно до видаткової накладної №05/08-к від 05.08.2016 року, подальша їх реалізація або інше (списання, знищення), прийняття на баланс та фінансовий результат такої операції боржника (прибуток чи збитки), а також не доведено підстав не відображення цього майна в інвентаризаційному описі основних засобів від 23.12.2016 року.

Судом першої інстанції не досліджувалося питання невключення до інвентаризаційного опису основних засобів від 23.12.2016 року повітряних компресорів INTERTOOLPT-0052 (у кількості 2-х штук) загальною вартістю 40320,00 грн. відповідно до видаткової накладної №05/08-к від 05.08.2016 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів належного проведення головою ліквідаційної комісії боржника Ціомашко Н.Л. інвентаризації майна боржника у відповідності до Положення про інвентаризацію, що свідчить про недотримання ліквідатором приписів ч. 4 ст. 111 ЦК України.

Враховуючи відсутність доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, а також майна, що належить підприємству, яке тимчасово перебуває у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні боржника, належних доказів вчинення дій щодо отримання відповідей з державних установ щодо відсутності чи наявності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів, колегія суддів приходить до висновку, що проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Зерно Країни", складений з неповним встановленням всіх активів та пасивів боржника.

Частиною 10 ст. 111 Цивільного кодексу передбачено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) до моменту затвердження ліквідаційного балансу складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, доказів виконання головою ліквідаційної комісії такого обов'язку, а саме подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності протягом 2016 року ліквідатором не надано, що не може свідчити про надання доказів на виконання його обов'язку передбаченого ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, обов'язковість надання якого визначена ст. 95 Закону про банкрутство.

До заяви про порушення справи про банкрутство всупереч наведеної правової норми, взагалі не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

В матеріалах справи також відсутні докази направлення до контролюючих органів первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, наведене свідчить про недотримання головою ліквідаційної комісії приписів ч. 7 та 10 ст. 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Зерно Країни" та визнаючи боржника банкрутом формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

До викладеного слід додати, що відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором ТОВ "Зерно Країни" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "Зерно Країни" у розмірі 40320,00 грн. та відсутність будь-яких активів у боржника окрім грошових коштів в касі - 600,00 грн.

Головою ліквідаційної комісії боржника була проведена інвентаризація майна боржника, за результатами якої встановлена відсутність у ТОВ "Зерно Країни" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі, дебіторська заборгованість не виявлена.

При цьому, враховуючий встановлений ст. 37 Закону про банкрутство строк ліквідаційної процедури та розмір оплати послуг ліквідатора відповідно до ст. 115 Закону про банкрутство, мінімальна сума судових витрат на оплату послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за період ліквідаційної процедури становить 38400,00 грн., а ставка судового збору за звернення до суду із заявою про грошові вимоги до боржника на момент подання ним заяви про порушення справи про банкрутство складала - 2 прожиткових мінімуми доходів громадян (1600,00 грн. х 2 = 3200,00 грн. (ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік")).

Зазначений головою ліквідаційної комісії обсяг активів - 600,00 грн. очевидно виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство та можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Отже, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом про банкрутство дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

Щодо права Головного управління ДФС у м. Києві на апеляційне оскарження постанови господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів враховує, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р.) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до п. 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (пункт 7.1. Порядку)

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3. Порядку).

Згідно з пунктами 11.1, 11.5. та 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з п. 11.2-11.4 цього розділу;

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з п.п. 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими п.п. 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Так, з 01.01.2017 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України, що визначають розмежування повноважень контролюючих органів, відповідно до яких державні податкові інспекції не мають повноважень щодо адміністрування податків, зборів, платежів, у т.ч. проведення перевірок та звірок платників податків; контролю за своєчасністю подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності, своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів; повноважень здійснювати погашення податкового боргу, стягувати своєчасно ненараховані та/або несплачені суми єдиного внеску та інших платежів.

Вказані повноваження з 01.01.2017 року належать виключно обласним та центральним органам Державної фіскальної служби України.

Нові засади розподілу повноважень також відображені у листі ДФС України від 17.01.2017 року за №1005/7/99-99-14-03-03-17 "Про організацію перевірок у 2017 році", що розміщений на офіційному веб-сайті ДФС України.

Таким чином, з 01.01.2017 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, так як і інші податкові інспекції місцевого рівня, втратили усі контролюючі функції, крім сервісних, визначених у ст. 19 3 Податкового кодексу України, та всі функції передбачені Податковим законодавством покладено на орган фіскальної служби обласного та центрального рівня - у даній справі Головне управління ДФС у м. Києві.

Матеріали справи не містять доказів забезпечення головою ліквідаційної комісії своєчасного надання органам доходів і зборів первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Зерно Країни" на виконання ч. 7 ст. 111 Цивільного кодексу України.

Процедура банкрутства в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальною, в розумінні цього закону, встановлює певні передумови порушення такого провадження, а виконання і дотримання цих передумов законодавцем передбачає взаємодію боржника (в особі ліквідатора, ліквідаційної комісії) з контролюючими органами, зокрема податковими.

Відповідно до п.п. 37.3., 37.3.1. Податкового кодексу України підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання є, зокрема, ліквідація юридичної особи.

Тобто, зважаючи на відсутність доказів забезпечення своєчасного надання головою ліквідаційної комісії до контролюючого органу (у даній справі ГУ ДФС у м. Києві) первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення податкової перевірки, ліквідація ТОВ "Зерно Країни" у даній справі про банкруство позбавить Головне управління ДФС у м. Києві права та можливості, як контролюючого органу (в силу змін до Податкового кодексу України, чинних з 01.01.2017 року), на проведення такої перевірки, на визначення наявності або відсутності податкових зобов'язань.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус фіскальної служби, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства (із змінами від 01.01.2017 року в частині розподілу повноважень), зміну місця реєстрації юридичної особи - боржника, враховуючи доводи апеляційної скарги стосовно знаходження боржника як платника податку за неосновним місцем обліку в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та докази, надані апелянтом на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що Головне управління ДФС у м. Києві, як особа, яка має правовий статус контролюючого органу хоча і не набула статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується її прав та обов'язків.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, керуючись принципами розумності, справедливості та законності, з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства, а також Закону про банкрутство, у зв'язку із передчасністю та безпідставністю порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у м. Києві підлягає задоволенню, постанова господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 - скасуванню, а провадження у справі №905/631/17 про банкрутство ТОВ "Зерно Країни" підлягає припиненню на підставі п. 1 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, як таке, що порушено безпідставно.

Керуючись ст.ст. 80, 91, 98, 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, м. Київ на постанову господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 - задовольнити.

Постанову господарського суду Донецької області від 18.04.2017 року у справі №905/631/17 - скасувати.

Провадження у справі №905/631/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Країни", м. Селидове Донецької області - припинити.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом 20 днів.

Дану постанову направити державному реєстратору - Управлінню реєстраційних повноважень та ведення реєстру територіальної громади Краматорської міської ради Донецької області (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Хмельницького, 8) за місцем знаходження боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Країни" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Гоголя, буд. 16) для внесення до Єдиного державного реєстру відповідного запису про судове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та відновлення стану юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерно Країни" (код ЄДРПОУ 38760692) в Єдиному державному реєстрі.

Головуючий Е.В. Сгара

Судді Т.Д. Геза

О.І. Склярук