Рішення

від 11.12.2017 по справі 910/19809/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017Справа №910/19809/17

За позовом Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав

до Товариства з обмеженою відповідальністю Лехаім

про стягнення заборгованості в розмірі 26 467,91 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Луценко О.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Лехаім (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 26 467,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № КБР-68/09/16 від 01.0.2016 здійснював оплату роялті, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10 400 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 157,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 710,55 грн., штраф в розмірі 7 200 грн. та суму дострокової сплати винагороди (роялті) в сумі 8 000 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19809/17, розгляд справи призначено на 11.12.2017.

27.11.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано письмове підтвердження про відсутність аналогічного спору.

У судовому засіданні 11.12.2017 представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача явку повноважного представника в судове засідання 11.12.2017 не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.12.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація Українська ліга авторських і суміжних прав є організацією колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організації колективного управління від 24.01.2011 № 19/2011.

01.09.2016 між Приватною організацією Українська ліга авторських і суміжних прав (далі - УЛАСП, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лехаім (далі - користувач, відповідач) було укладено Договір № КБР-68/09/16 (далі - Договір), за умовами якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу, на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов'язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону.

Відповідно до п. 3.3 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж. Не зважаючи на дату укладення Договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії Договору та частоти їх використання.

Згідно з п. 3.4 Договору користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітнім кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у Додатку № 3 до даного Договору.

Якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки, УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до п. 3.7 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання п. 3.4, 4.2 цього Договору, користувач зобов'язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100% від загального розміру щомісячного платежу, що визначений сторонами у відповідних додатках до цього Договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.10.2017, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов'язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору).

За умовами пункту 6.2 Договору у випадку якщо жодна з сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в пункті 6.1 дати, дія Договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (цінним листом), при цьому належним доказом повідомлення є чек відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Додатком № 1 до Договору є Перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів , зокрема, таким закладом визначено кафе Любовь-Морковь за адресою: м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 23/8.

Згідно Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячного платежу має складати 800 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до Договору, загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 800 грн.; зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Крім того, в пункті 3 Додатку № 2 до Договору сторонами погоджено, що виплата платежів проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс інфляції попереднього року і т.д.).

Як зазначає позивач у позовній заяві, за весь час з моменту підписання Договору і до дати підписання позовної заяви відповідач мав право легально здійснювати комерційне використання музичних творів. Однак, відповідач не дотримувався належним чином зустрічного обов'язку - обов'язку сплачувати винагороду позивачу.

Позивач також зазначив, що оскільки жодна з сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 цього Договору, то станом на дату звернення до суду з позовною заявою, строк дії Договору продовжено на той самий строк на тих самих умовах.

Позивач зазначає, що за період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 оплата за публічне виконання творів на підставі Договору взагалі не здійснювалась, тому заборгованість відповідача за вказаний період склала 10 400 грн., при цьому, на підставі п. 3.6 Договору, оскільки оплата щомісячних платежів прострочена більше ніж на чотири місяці, позивачем також нараховано винагороду (роялті) до вересня 2018 року включно яка складає 8 000 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 418 Цивільного кодексу України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом України та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим Законом (ч. 2 ст. 418 ЦК України).

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності визначений приписами ч. 1 ст. 420 ЦК України. Зокрема, об'єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об'єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об'єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).

Відповідно до статті 422 ЦК України право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

До майнових прав інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об'єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України Про авторське право і суміжні права (далі - Закон), виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Згідно частини другої статті 426 ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд з додержанням при цьому прав інших осіб.

Частиною третьою статті 426 ЦК України встановлено, що використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених Цивільним кодексом України та іншим законом.

Відповідно до частин четвертої і п'ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах. При цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Частиною другою статті 33 Закону передбачено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: а) особисто; б) через свого повіреного; в) через організацію колективного управління (ст. 45, ч. 1 ст. 47 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Згідно частини п'ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Так, як встановлено судом, між сторонами було укладено Договір № КБР-68/09/16 від 01.09.2016.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про припинення дії Договору в порядку п. 6.2 Договору, а тому даний Договір вважається продовженим на тих же умовах по 31.12.2018 (пункти 6.1, 6.2 Договору), докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

З урахуванням пунктів 3.1, 3.3 Договору, підпунктів 1.1, 1.2 пункту 1 Додатку № 2 до Договору, пункту 1 Додаткової угоди № 1 до Договору, за здійснення використання Творів шляхом їх публічного виконання відповідач був зобов'язаний виплачувати позивачу щомісячну винагороду (роялті) в сумі 800,00 грн. за кожен заклад відповідача щомісячно.

Відповідно до пункту 3.3 Договору відповідач був зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок позивача узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього Договору винагороду (роялті) не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити черговий місячний платіж, зокрема, за жовтень 2016 року не пізніше, ніж 26.09.2016 року включно, за листопад 2016 року не пізніше, ніж 26.10.2016 включно і так далі за інші спірні чергові місячні платежі.

Відповідач в спірний період дії Договору не виконав належним чином зобов'язання щодо виплати винагороди (роялті) відповідно умов Договору.

Так, по матеріалам справи судом встановлено, що неоплаченим періодом, за який позивач заявляє позовні вимоги згідно з Договором, є період з жовтня 2016 року по жовтень 2017 року, заборгованість за який складає 10 400,00 грн. (основний борг).

Докази здійснення відповідачем оплати винагороди (роялті) за вказані періоди в матеріалах справи відсутні та відповідачем до матеріалів справи не залучені.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку суми основного боргу в спірний період, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 10 400,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 710,55 грн. інфляційних втрат, 157,36 грн. 3% річних, 7 200 грн. штрафу за прострочення грошового зобов'язання за Договором, 8 000 грн. дострокової сплати винагороди (Роялті) на підставі п. 3.6 Договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку заявленої до стягнення суми інфляційних нарахувань в розмірі 710,55 грн., виходячи з встановленого періоду, з якого відповідач є таким, що прострочив, та з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку періоду нарахування, судом встановлено, що позивачем допущено арифметичні помилки, а відтак, стягненню з відповідача, за розрахунком суду підлягають інфляційні втрати в розмірі 701,70 грн.

Також, здійснивши власник розрахунок 3% річних, з урахуванням погоджених сторонами в Договорі строків оплати та у межах визначеного позивачем періоду для нарахування, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 3% річних в розмірі 157,36 грн.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до п. 3.6 Договору сторони погодили, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за Строк в повному обсязі.

Судом встановлено порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата щомісячних платежів з жовтня 2016 року по липень 2017 року прострочена на строк, більший ніж 4 місяці. За таких обставин, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, вимоги позивача про стягнення 7 200 грн. штрафу та 8 000 грн. дострокової сплати винагороди (Роялті) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лехаім (04070, м. Київ, вулиця Сагайдачного, будинок 23/8; ідентифікаційний код: 38092302) на користь Приватної організації Українська ліга авторських і суміжних прав (02002, м. Київ, вулиця Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016; ідентифікаційний код: 37396233) заборгованість в розмірі 10 400 (десять тисяч чотириста) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 701 (сімсот одна) грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 157 (сто п'ятдесят сім) грн. 36 коп., штраф в розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп., суму дострокової сплати винагороди (роялті) в розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 47 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 13.12.2017.

Суддя О.А. Грєхова