Рішення

від 07.12.2017 по справі 922/3888/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р.Справа № 922/3888/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал", м. Харків

до Виробничого приватного підприємства "Укренергомеханізація", смт.Слобожанське

про стягнення 7431,63 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов. № 223 від 30.03.2017 р.)

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (позивач) 21.11.17 звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до виробничого приватного підприємства "Укренергомеханізація" (відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача 6764,30 грн. основного боргу, 402,11 грн. пені, 218,07 грн. інфляційних втрат, 47,15 грн. - 3% річних, а всього 7431,63 грн., а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення повної оплати за поставлений товар, а саме металопродукцію. Здійснюючи правове обґрунтування позовних вимог, посилається на ст.ст. 530, 625 ЦК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2017 порушено провадження у справі №922/3888/17, розгляду якої призначено у судовому засіданні на 07.12.2017 о 10:00 год.

04.12.2017 представником позивача на адресу суду надано заяву про збільшення позовних вимог (вх. 40338), в якій здійснено перерахунок пені та нарахувань здійснених в порядку приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з збільшенням кількості днів прострочення.

Разом з тим, до початку судового засідання представником позивача надано заяву (вх. 40920), в якій представник позивача відмовляється від заяви про збільшення позовних вимог.

Надана позивачем заява (вх. 40920), з урахуванням того факту, що заява про збільшення позовних вимог не направлялась на адресу відповідача (докази такого направлення не надані до суду), визнається судом такою, що не порушує прав та законних інтересів сторін, приймається судом та розгляд справи продовжується в розмірі позовних вимог, визначених у позовній заяві.

Відповідач своїм правом на захист не скористався, явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов суду не надав, вимоги ухвали суду не виконав, ухвала суду про порушення провадження у справі, направлялась на адресу відповідача, що вказана у позовній заяві - 63460, Харківська обл., Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, б. 22, та отримана відповідачем 24.11.17 р., що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - 63460, Харківська обл., Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, б. 22 і саме на цю адресу судом надсилався процесуальний документ, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався, про своє бажання бути присутнім у судовому засіданні не заявляв, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги про стягнення з відповідача 7431,63 грн. підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. З ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в порядку приписів ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.09.2017 товариством з обмеженою відповідальністю «Харківметал» виставлено рахунок № 15485 на оплату металопродукції на загальну суму 34620,30 грн., в графі покупець якого зазначено виробниче приватне підприємство "Укренергомеханізація".

В свою чергу, виробничим приватним підприємством "Укренергомеханізація" здійснено оплату грошових коштів згідно рахунку № 15485 на суму 24406,00 грн., на підтвердження чого до матеріалів справи надано копію платіжного доручення № 183 від 12.09.2017 р.

13.09.2017 позивачем на підставі видаткових накладних № 1СМ0018641 (склад № 23) та № 1СМ0018642 (склад № 21) та товарно-транспортної накладної № 1СМ0010141, які підписані представниками позивача та відповідача, передано, а відповідачем через уповноваженого представника головного інженера ОСОБА_2 (довіреність № 50 від 13.09.2017 р.) прийнято зазначений у накладних товар на загальну суму 34 620,30 грн.

При цьому, відповідачем надано позивачу лист, в якому ВПП "Укренергомеханізація" гарантувало здійснити доплату за металопрокат по рахунку № 15485 від 12.09.17 р. у сумі 10000,70 грн. у строк до 18.09.2017 р.

У подальшому відповідачем на підставі платіжного доручення № 211 від 11.10.2017 р. перераховано на рахунок позивача 3450,00 грн. із зазначенням призначення платежу: "доплата за труби згідно рахунку № 15485 від 12.09.17 р..

Таким чином, як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, несплаченою відповідачем залишилась заборгованість у сумі 6764,30 грн. за поставлений товар, що і стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав, а також для нарахування на суму основного боргу пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 13.09.2017 р. по 20.11.2017 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних правил і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обов'язки.

При цьому, позивачем доведено факт поставки відповідачу 13.09.2017 р. товару на суму 34620,30 грн., та прийняття цього товару відповідачем буз зауважень, відтак, прийнявши товар від позивача, у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару. Разом з тим, матеріали справи підтверджують, що відповідачем оплата, отриманого від позивача товар здійснена лише частково та неоплаченою залишилась сума у розмірі 6764,30 грн.

Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 6764,30 грн.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 6764,30 грн. грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 218,07 грн. за період з вересня по жовтеня 2017 року та 3% річних за період з 14.09.2017 по 20.11.2017 у сумі 47,15 грн. є обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 402,11 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчитяється у письмовій формі, недодержання письмової форми є наслідком нікчемність правочину.

За таких підстав, керуючись приписами статті 547 ЦК України, та враховуючи, що договірними зобов'язаннями сторін не передбачено нарахування пені, в позові про стягнення 402,11 грн. пені суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у даній справі, які складаються з витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн. (мінімального розміру судового збору за подання позову майнового характеру), покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого приватного підприємства "Укренергомеханізація" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Слобожанське, вул. Енергетиків, буд. 22; ідент. код 24284137) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківметал" (61140, м. Харків, вул. Чугуївська, 78; ідент. код 35247968) 6764,30 грн. основного боргу, 47,15 грн. 3% річних, 218,07 грн. інфляційних втрат та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 402,11 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 12.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_3