Ухвала

від 12.12.2017 по справі 341/1423/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 341/1423/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1751/2017

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Гаполяк Т. В.

Суддя-доповідач Мелінишин

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Василишин Л.В., Томин О.О.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку за апеляційною скаргою Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру на рішення Галицького районного суду від 17 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ДП Центр Державного земельного кадастру про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Галицького районного суду від 17 листопада 2016 року, з врахуванням ухвал суду від 25 листопада 2016 року та 1 грудня 2017 року про виправлення описки, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Центр державного земельного кадастру на користь ОСОБА_1 2 740,02 грн заборгованості по заробітній платі та 9 119,79 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку.

На вказане рішення ДП Центр державного земельного кадастру подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення місцевий суд взяв до уваги довідку про суму заборгованості по заробітній платі від 31 грудня 2015 року №103-д, підписану директором Івано-Франківської регіональної філії Боївкою С.М. Зідно наказу ДП Центр державного земельного кадастру від 18 листопада 2015 року №309-к з 19 листопада 2015 року останній звільнений з посади директора філії підприємства, а тому не вправі був цю довідку підписувати. Відтак, вона не є належним та допустимим доказом.

Не врахував суд і тієї обставини, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Так, про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась в день звільнення - 18 січня 2016 року, коли її було ознайомлено з наказом, внесено відповідний запис до трудової книжки та не проведено розрахунок. Проте, до суду вона звернулась тільки на початку серпня 2016 року.

Крім того, на думку апелянта, судом прийнято до розгляду позовну заяву, яка не відповідає положенням ст. 119 ЦПК України. Зокрема, позивачем не сплачено судовий збір за позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

З наведених підстав апелянт просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 доводів скарги не визнала посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився. Копію ухвали апеляційного суду від 22 листопада 2017 року, якою розгляд справи відкладено на 12 грудня 2017 року, надіслано ДП Центр Державного земельного кадастру поштовим зв'язком, а також електронною поштою (а.с. 190). Поважних причин неявки в судове засідання, як і заяв про відкладення розгляду справи від апелянта не поступило.

За таких обставин відповідно до положення ст.305 ЦПК України перешкод розглядові справи за відсутності представника апелянта не встановлено.

Вислухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з положеннями ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу .

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах із ДП Центр державного земельного кадастру , в якому працювала на посаді геодезиста І категорії Галицького районного виробничого відділу Івано-Франківської регіональної філії. Наказом №59-к від 18 січня 2016 року її звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП у зв'язку із закриттям філії (а.с. 5-8, 11-12).

З'ясовано, що в день звільнення відповідачем не було виплачено позивачу належні до сплати суми.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що в день її звільнення з роботи (18 січня 2016 року) відповідачем не проведено повного розрахунку, станом на час ухвалення рішення невиплачена сума по заробітній платі складає 2 740,02 грн. Відтак, вона підлягає стягненню на її користь. Також відповідно до ст. 117 КЗпП України підлягає стягненню і середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні з роботи за період з 19 січня 2016 року по 8 серпня 2016 року в сумі 9 119,79 грн.

Такий висновок місцевого суду ґрунтується на вимогах матеріального права та відповідає дійсним обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з ним виходячи з наступного.

Як видно із довідки Івано-Франківської регіональної філії № 103-д від 31.12.2015 року загальна сума заборгованості по заробітній платі за період з квітня-листопад 2015 року складала 11 273,64 грн (а.с.9). З врахуванням суми заборгованості за грудень 2015 року, що підтверджується розрахунковим листком за цей місяць, заборгованість за цей період становить 12 580,27 грн (а.с.10).

Судом першої інстанції правильно встановлено і вбачається з матеріалів справи, що в період з 4 лютого 2016 року до 26 лютого 2016 року ОСОБА_1 виплачено заборгованість по заробітній платі на загальну суму 9 840,25 грн (а.с. 102).

За таких обставин місцевий суд прийшов до правильного переконання про стягнення з ДП Центр державного земельного кадастру на користь позивача 2 740,02 грн (12 580,27 - 9 840,25 = 2 740,02) заборгованості по заробітній платі.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги заперечення апелянта щодо належності та допустимості довідки про суму заборгованості по заробітній платі від 31 грудня 2015 року №103-д .

Із копії наказу від 18 листопада 2015 року №309-к, долученого до апеляційної скарги, видно, що дійсно директора Івано-Франківської регіональної філії Центру ДЗК Боївку С.М. з 19 листопада 2015 року звільнено з роботи згідно п.1 ст.40 КЗпП України (за скороченням штату працівників).

Водночас зі змісту наказу від 18 січня 2016 року №59-к від Про звільнення вбачається, що такий підписаний директором філії Боївкою С.М.

З'ясовано, що довіреністю від 31 грудня 2015 року ДП Центр державного земельного кадастру в особі в.о. генерального директора - керівника технічних програм Воробйова О.Г. уповноважено голову комісії із закриття Івано-Франківської регіональної філії Боївку С.М. від імені підприємства та в межах, визначених положенням про філію, в тому числі, відсторонювати та звільняти з роботи працівників філії, окрім тих, щодо яких необхідно погодження керівника підприємства, в межах затвердженого підприємством штатного розпису, нараховувати та виплачувати заробітну плату працівникам, а також вирішувати самостійно інші кадрові питання.

Правильним є також і висновок суду щодо стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

За п. 3 розділу 2 Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Пунктом 8 розділу 4 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки на день ухвалення оскаржуваного рішення ДП Центр Державного земельного кадастру не повністю проведено з позивачем розрахунок та враховуючи принцип диспозитивності місцевий суд обгрунтовано стягнув на користь останньої середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні у сумі 9 119,79 грн.

Що стосується доводів апелянта про порушення при розгляді справи норм процесуального права, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, порушення судом норм процесуального права, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

У п.28 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах надано роз'яснення, що у разі неподання доказів оплати судового збору суд може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням положень ст. 88 ЦПК України.

Відповідно враховуючи результат вирішення спору на користь ОСОБА_1 рішенням Галицького районного суду від 17 листопада 2016 року з ДП Центр державного земельного кадастру в дохід держави стягнуто 551,20 грн судових витрат (а.с.111).

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Як передбачено ст. 219 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки.

Враховуючи, що в ухвалах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2017 року про відкриття провадження в справі, призначення її до розгляду та розгляд в режимі відеоконференції, а також в ухвалі від 22 листопада 2017 року по батькові позивача помилково зазначено ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , цю описку слід виправити.

Керуючись ст.ст. 219, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру відхилити, а рішення Галицького районного суду від 17 листопада 2016 року залишити без змін.

Виправити описку в ухвалах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 2 листопада 2017 року про відкриття провадження в справі, призначення її до розгляду та розгляд справи в режимі відеоконференції, а також в ухвалі від 22 листопада 2017 року, зазначивши по батькові позивача ОСОБА_1 ОСОБА_1 замість помилково вказаного ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: Л.В. Василишин

О.О. Томин