Рішення

від 07.12.2017 по справі 382/1923/17

ЯГОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/1923/17

2/382/907/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07 грудня 2017 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Литвин Л.І.

при секретарі Чемерис С.О.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Яготин справу за позовом ОСОБА_2 до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту батьківства, факту постійного проживання та про визнання права власності на спадкове майно,

Встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту батьківства, факту постійного проживання та про визнання права власності на спадкове майно, в котрому зазначено, що 19 травня 2012 року помер його батько ОСОБА_3. Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 3,1100 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області. Відповідно до ст. 1261 ЦК України він є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. В передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він не звертався, однак вважає, що прийняв спадщину після смерті батька, так як постійно проживав разом з ним однією сім'єю по день його смерті. З інформаційного ОСОБА_4 спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування вбачається, що … відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину… Так, відповідно до частин 3, 4 ст. 1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї… .Крім того, з огляду судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вбачається: - ухвала від 2 листопада 2016 року справа № 640/11391/15-ц: колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтвердили, що позивач дійсно на час смерті ОСОБА_5 постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1, а також і надалі проживає за вказаною адресою, за якою знаходяться його особисті речі, у зв'язку із чим дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту постійного проживання ОСОБА_3 з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини. - ухвала від 30 травня 2016 року справа №453/1463/15: судом встановлено, що житловий будинок, в якому проживає ОСОБА_2 належав ОСОБА_5, який проживав разом із своєю дружиною - ОСОБА_6 Після смерті чоловіка ОСОБА_6 продовжує проживати у вказаному будинку, а отже вважається такою, що прийняла спадщину. Однак, під час його звернення до нотаріуса по питанню одержання свідоцтва про право на спадщину за законом, з'ясувалося, що державний акт на спадкове майно є частково пошкодженим. Крім того, в свідоцтві про його народження, запис про батька вчинений матір'ю з її слів та містить лише ім'я батька Олексій , що не дає йому можливості підтвердити його родинні відносини зі спадкодавцем. Разом з тим, ОСОБА_3 все своє життя визнав себе його батьком, зароблені кошти витрачав на нього та сім'ю, відносився до нього з любов'ю та повагою, турбувався, займався його вихованням, допомагав в дорослому житті. Він від дня свого народження проживав разом із ним та вів з ним спільно господарство, коли він одружувався, весілля готував його батько - ОСОБА_3, на весіллі вітав його як свого сина. Пунктом п. 4.15 глави 10 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Пунктом 1 глави 8 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 Порядку про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, яким передбачено, що …. нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що принижують честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи або ділову репутацію юридичної особи, які мають підчистки або дописки, закреслені слова чи інші незастережені виправлення, документи, тексти яких неможливо прочитати внаслідок пошкодження… . Просив встановити факт визнання батьківства, а саме, що померлий 19 травня 2012 року ОСОБА_3, визнавав себе його батьком, встановити, що він постійно проживав разом із своїм батьком ОСОБА_3, який помер 19 травня 2012 року, по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 3,1100 га, кадастровий номер 3225580900:01:001:0043, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, в заяві до суду просив розгялнути справу у його відсутності, позов визнав.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення свідків, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

З показів свідка ОСОБА_5 даних в судовому засіданні вбачається, що матір позивача проживала разом із ОСОБА_3 у незареєстрованому шлюбі. Коли у них народився син ОСОБА_6, ОСОБА_3 визнавав себе його батьком.

З показів свідка ОСОБА_7 даних в судовому засіданні вбачається, що вона проживає по сусідству із позивачем та знайома з його сім"єю з 1984 року. Померлий ОСОБА_3 ставився до Анатолія як до свого сина, називав його своїм сином, Анатолій поховав батька. Матір позивача перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3

Згідно ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім'ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній.

В силу ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, в імя та по батькові батька дитини записується за її вказівкою.

Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1967 року Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сімю Української РСР постановлено: п. 7 - у відношенні дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою у шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитини і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства може бути встановлений в судовому порядку- п. 8 при встановлені батьківства у порядку, передбаченому статтею 7 цього Указу, діти мають ті ж права і обовязки щодо батьків та їх родичів, що й діти, які народилися від осіб, які перебувають у шлюбі між собою. У цих випадках взаємні права і обовязки між дитиною, яка народилася до 1 жовтня 1968 року, і батьком, а також родичами батька вважаються такими, що виникли з моменту народження дитини.

Пунтком п.1 Стаття 256 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами .

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення , заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 1 жовтня 1968 року, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати .

Згідно ст. 257 ЦПК України заяви фізичної особи про встановлення факту, що мають юридичне значення, подається до суду за місцем їх проживання.

Відповідно до п. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму ВС України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року за № 7 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

В судовому засіданні встановлено, що 19 травня 2012 року помер батько позивача ОСОБА_3, (свідоцтво про смерть, а.с. 11). Після його смерті залишилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,1100 га, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області, (державний акт серія ЯА223370, виданий 2 грудня 2004 року). В силу ст. 1261 ЦК України позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька. В передбачений законодавством термін до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини він не звертався, однак прийняв спадщину після смерті батька, так як постійно проживав разом з ним однією сім'єю по день його смерті.

З довідки Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області від 15.11.2012 року (а.с.10) вбачається, що померлий ОСОБА_3 постійно проживав та був зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із своїм сином ОСОБА_2, до дня смерті-19.05.2012 року.

Оцінюючи всі докази в сукупності, в тому числі показаннями свідків, суд вважає, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що померлий ОСОБА_3 визнавав себе батьком позивача, в зв"язку з чим, є всі підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 10,60,174, 209, 212,213-215, 218,256,257 ЦПК України, ст.ст. 1261,1268, 1270 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

ОСОБА_8 Олексійовича до Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області про встановлення факту батьківства, факту постійного проживання та про визнання права власності на спадкове майно задовольнити. Встановити факт визнання батьківства, а саме, що померлий 19 травня 2012 року ОСОБА_3, визнавав себе батьком ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Встановити, що ОСОБА_2 постійно проживав разом із своїм батьком ОСОБА_3, який помер 19 травня 2012 року, по день його смерті, тобто на час відкриття спадщини. Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 3,1100 га, кадастровий номер 3225580900:01:001:0043, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Богданівської сільської ради Яготинського району Київської області.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі через Яготинський районний суд апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Литвин Л.І.