Рішення

від 11.12.2017 по справі 491/689/17

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ



Справа №491/689/17 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Ананьївський районний суд Одеської області в складі: головуючого судді - Желяскова О. О.

за участю: секретаря – Рачкової І.В.

позивача – ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3,

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на спадщину за законом, третя особа Ананьївська районна державна нотаріальна контора Одеської області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій зазначає, що 17 червня 2008 року помер її батько – ОСОБА_5, який проживав в с.Ананьїв, Перший, Ананьївського району Одеської області. Після його смерті відкрилася спадщина на  майно, в тому числі на земельну частку (пай), розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога», посвідчену сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ОД №0055215, виданим  Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області 09 липня 1996 року.

        Позивач вказує, що спадкоємцями за законом є дружина спадкодавця (мати позивача) – ОСОБА_3 та вона (дочка спадкодавця). Зазначає, що матір фактично обманула її, повідомивши про те, що батько нібито залишив заповіт на її ім’я, тому позивач і не зверталася до нотаріальної контори з питання прийняття спадщини. В свою чергу відповідач по справі звернулася з відповідною заявою до нотаріальної контори, повідомивши про відсутність інших спадкоємців, а саме дочки спадкодавця, 07 грудня 2010 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5

    ОСОБА_1 зазначає, що пропустила строк звернення до суду з даним позовом, однак зазначає, що він пропущений з поважних причин, оскільки її мати – відповідач по справі ввела її в оману, повідомивши про наявність заповіту на її ім’я від імені батька, а в послідуючому і нотаріуса з приводу відсутності інших спадкоємців..        

        На підставі викладеного вважає, що свідоцтво про право на спадщину за законом повинно бути визнано недійсним лише в тій частині, що стосується її, тобто на ? частину земельної частки (паю), або 2,80 в умовних кадастрових гектарах, що повинно належати позивачу,  в зв’язку з чим звернулася до суду та просить задовольнити позовні вимоги.  

У судовому засіданні, під час розгляду справи позивач пояснила, що на час смерті батька, її мати, що є відповідачем по вказаній справі їй пояснила, що батько залишив заповіт на її ім’я. Враховуючи наявність заповіту позивачка не зверталася до нотаріальної контори з приводу прийняття спадщини. Дізнавшись про те, що жодного заповіту батько не залишав та що її мати отримала спадщину за законом, вона вважає, що ? частина спадкового майна, що належала її батьку повинна належати їй, як спадкоємиці за законом першої черги, тому просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача, діючий на підставі витягу з договору про надання правової допомоги та ордеру (а.с.41-43), в судовому засіданні під час розгляду справи пояснив, що позивач та відповідач по справі є спадкоємцями за законом першої черги. Після смерті ОСОБА_5 вони б мали отримати у спадок спадкове майно в рівних частинах, тобто по ? кожній. Однак відповідач ввела в оману, як рідну дочку, так і нотаріуса, яка видавала свідоцтво про право на спадщину за законом, повідомивши позивача про наявність заповіту від імені батька на її ім’я, а нотаріуса про відсутність інших спадкоємців першої черги. Через вказані обставини позивач була позбавлена можливості звернення до нотаріальної контори та отримання частини спадкового майна, яке залишилось після смерті батька. На підставі викладеного вважає, що позивачу необхідно поновити строки звернення до суду з даним позовом та просить задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснення свого представника підтримала в повному обсязі та повідомила, що позовні вимоги позивача не визнає, оскільки позивачу було добре відомо про наявність спадкового майна після смерті батька, до нотаріальної контори вона не зверталася, а тому в задоволенні позовних вимог позивача просить відмовити в повному обсязі. Разом з цим пояснила, що дійсно звертаючись до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини, нотаріус їй роз’яснювала певні положення, однак вона їх не зрозуміла, саму заяву не читала, а тому і не повідомила про наявність іншого спадкоємця.

Представник відповідача, діючий на підставі довіреності (а.с.53), в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що позивачу було добре відомо про те, що після смерті її батька залишилося спадкове майно, на яке вона має право, їй нічого не заважало звернутися до нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини або хоча б дізнатися про наявність або відсутність заповіту, однак вона протягом дев’яти років навіть не намагалася звернутися до нотаріальної контори, а тому вважає, що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі. Зазначає, що позивач при зверненні до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини підписала заяву не читаючи, тому фактично їй не було відомо про необхідність повідомити нотаріуса щодо наявності іншого спадкоємця.

Представник Ананьївської районної державної нотаріальної контори у судове засідання на розгляд справи не з’явився, однак нотаріальна контора надала на адресу суду письмову заяву (а.с.136), відповідно до якої справу просить розглянути у відсутність їх представника.

Суд заслухавши позивача, представника позивача, відповідача та представника відповідача, взявши до уваги заяву третьої особи, вивчивши документи по справі, допитавши свідка, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_6А, в судовому засіданні, під час розгляду справи пояснив, що являється чоловіком позивача, та зазначив, що на даний час у його дружини з відповідачем напружені відносини, які почали псуватися ще за життя батька. Після смерті ОСОБА_5 відповідачка повідомила, що існує заповіт на її ім’я, тому дружина і не зверталася до нотаріальної контори. В послідуючому лише у 2017 році позивач дізналася про відсутність будь-якого заповіту від імені батька та лише тоді звернулася до нотаріальної контори.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Даних про її заінтересованість в результаті розгляду справи немає, та її показання об’єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що позивач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка с.Ананьїв Перша дільниця Ананьївського району Одеської області, згідно копії паспорту (а.с.6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження, виданого 09 грудня 1985 року Ананьївською Першою сільською радою Ананьївського району Одеської області, батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, вказані ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (а.с.8).

Встановлено, що 28 вересня 2005 року Ананьївською Першою сільською радою Ананьївського району Одеської області, зареєстровано шлюб громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за актовим записом №10, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, внаслідок чого її прізвище змінено на «Маковеєнко» (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер 17 червня 2008 року (а.с.7).

Відповідно повідомлення відділу Держгеокадастру в Ананьївському районі Одеської області вартість земельної частки (паю), розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога» та належала ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД №0055215, виданого 09 липня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області з урахуванням індексації станом на 01 січня 2017 року становить 142492,78 грн. (а.с.11).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 07 грудня 2010 року державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, спадкоємцем майна ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який помер 17 червня 2008 року є його дружина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Спадщина, на яку видано вказане свідоцтво складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога» с.Ананьїв Перший, Ананьївського району, Одеської області, розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі(на місцевості), належного ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ОД №0055215, виданого Ананьївською районноюб державною адміністрацією Одеської області 09 липня 1996 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 09 липня 1996 року за №213. (а.с.56).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно виданого 09 липня 2013 року реєстраційною службою Ананьївського районного управління юстиції Одеської області, індексний номер:5883146, ОСОБА_3 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 3,6196 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, кадастровий номер 5120280400:01:001:0373 (а.с.74), про що також видано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №5883624 від 09 липня2013 року (а.с.75-76).

З наданої Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області копії спадкової справи №02-14, яка заведена на майно ОСОБА_5, який помер 17 червня 2008 року вбачається, що 07 грудня 2010 року державним нотаріусом ОСОБА_9 була прийнята заява від ОСОБА_3 про прийняття спадщини та відсутність інших спадкоємців. При цьому ОСОБА_3 державним нотаріусом було роз’яснено про наслідки укриття інших спадкоємців та місце їх проживання під її особистий підпис. Разом з цим відповідачем до матеріалів спадкової справи було надано копію свідоцтва про смерть спадкодавця, довідку Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області про те, що вона постійно спільно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_5 по день смерті останнього, тобто по 17 червня 2008 року, копію свідоцтва про укладення шлюбу, з якого вбачається, що відповідачка та покійний ОСОБА_5 21 серпня 1993 року зареєстрували шлюб в Ананьївській Першій сільській раді Ананьївського району Одеської області за актовим записом №09, а також копію сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ОД №0055215, виданий 09 липня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області, на ім’я ОСОБА_5, який мав право на земельну частку (пай), розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області. Також 07 грудня 2010 року державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області відповідачу ОСОБА_3, як єдиному спадкоємцю померлого ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право на спадщину за законом на належну померлому земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога», с.Ананьїв Першого Ананьївського району одеської області, розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), належного ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ОД №0055215, виданого 09 липня 1996 року Ананьївською районною державною адміністрацією Одеської області (а.с.87-104).

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, під час ухвалення судового рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правових відносин та інші.

Оцінка зібраних по справі доказів має здійснюватися за правилами, передбаченими ст.212 ЦПК України з урахуванням положень ст.ст.57-66 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 ЦПК України.

Таким чином, суд, розглядаючи цивільну справу у порядку позовного провадження, повинен повно і всебічно з’ясувати фактичні обставини справи, однак не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог та тієї доказової бази, яка сформована за рахунок доказів, поданих до суду самими учасниками процесу.

Суд повно, всебічно та об'єктивно оцінивши наявні у справі матеріали та докази, прийнявши до уваги думку, пояснення сторін по справі, викладені ними в судовому засіданні, встановив.

Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

Спадкоємцями першої черги спадкоємців за законом після смерті ОСОБА_5 є його дружина ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_1.

Так, згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.

В силу ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1280 ЦК України, якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли інші спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними. Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.

Згідно ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до положень ст.34 ЗУ «Про нотаріат», видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється нотаріусами.

Відповідно до Постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23.01.2013 року у справі № 6-164цс12, зазначено, що у спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої права володіння та користування спадковим майном відповідно до гл. 29 ЦК України.

Відповідно п.п. 210, 211 Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від03.03.2004№20/5, Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі письмової заяви спадкоємців після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою ст.ст.1270, 1276 ЦК України - не раніше зазначених у цих статтях строків.  

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.    Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної    організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

В судовому засіданні з’ясовано та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_3, при подачі 07 грудня 2010 року державному нотаріусу ОСОБА_9 заяви про прийняття спадщини та відсутність інших спадкоємців, була повідомлена та їй було роз’яснено про наслідки укриття інших спадкоємців та місце їх проживання (а.с.89).

Однак, в порушення права на спадкування іншого спадкоємця, 07 грудня 2010 року державним нотаріусом Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області за реєстровим №3426 у спадковій справі №288/2010 видано ОСОБА_3 після смерті чоловіка ОСОБА_5, померлого 17 червня 2008 року, свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Перемога» с.Ананьїв Перший, Ананьївського району, Одеської області, розміром 5,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі(на місцевості), належного ОСОБА_5 на підставі сертифікату серії ОД №0055215, виданого Ананьївською районноюб державною адміністрацією Одеської області 09 липня 1996 року та зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 09 липня 1996 року за №213 (а.с.102).

Згідно ст.1300 ЦК України, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Згідно ст.1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Пунктом 27 Постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»  Пленуму Верхового Суду України роз'яснено, що у відповідності до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видано, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином судом встановлено, що при зверненні до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 відповідач не повідомила нотаріуса, про те, що у покійного є дочка, яка також є спадкоємцем першої черги після смерті батька, що в свою чергу призвело до порушення майнових прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним, оскільки дане свідоцтво про право на спадщину було видано ОСОБА_3 з порушенням права іншого спадкоємця першої черги.

Згідно ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-ІV від 01.07.2004 року, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у частині визнання частково недійсного свідоцтва про право на спадщину за законом та частково недійсного свідоцтва про право власності на нерухоме майно необхідно задовольнити в повному обсязі, оскільки це ? частина спадкового нерухомого майна, на яке має право позивач.

Щодо позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на спадщину за законом, яка залишилася після смерті ОСОБА_5, померлого17червня 2008 року, у вигляді 1/2 частини земельної ділянки, площею 1,8093 га, вартістю 71246,39 грн., розташованої на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, суд вважає зазначити наступне.

Так, у відповідності до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців,  які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.  У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що в задоволення позовних вимог позивача щодо визнання за нею права власності на ? частину спадкового майна слід відмовити, оскільки в даному випадку відсутні перешкоди у реалізації позивачем своїх прав, як спадкоємця.

Крім того позивач в позовній заяві просить поновити строк для звернення до суду з даним позовом, однак в судовому засіданні під час розгляду справи жодною стороною по справі не було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності, тому суд вважає недоцільним задоволення даної позовної вимоги.

Вирішуючи питання щодо витрат по справі, суд вважає за необхідне, розподілити їх пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що відповідає ст.88 ЦПК України.

    Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,  209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні  вимоги  ОСОБА_1 за уточненою позовною заявою задовольнити частково.

         Свідоцтво про право на спадкування за законом за №3426, видане Ананьївською районною державною нотаріальною конторою Одеської області 07 грудня 2010 року на ім‘я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканці с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області про право на спадщину за законом у вигляді сертифікату серії ОД №0055215 на земельну частку (пай) в розмірі 5,60 в умовних кадастрових гектарах, загальною вартістю 142492 гривні 78 копійок, після смерті 17 червня 2008 року ОСОБА_5, який мешкав в с.Ананьїв Перший Ананьївського району Одеської області, а також Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер 5883146 від 09 липня 2013 року, видане на ім‘я ОСОБА_3 про право власності на земельну ділянку, розміром 3,6196 га, розташовану на території Ананьївської Першої сільської ради Ананьївського району Одеської області, кадастровий номер земельної ділянки 5120280400:01:001:0373 - визнати частково недійсними в частині площі даної земельної ділянки,  виключивши з них 1/2 частину спадщини або право на земельну ділянку, розміром 1,8093 га, вартістю 71246 гривень 39 копійок.

         Стягнути  з  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1,  на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, частково сплачений судовий збір в розмірі  996 гривень 50 копійок.

       Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 частково понесені нею витрати за надання юридичної допомоги в розмірі 2100 гривень 00 копійок.

            В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутніми в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_10.

Рішення набуло законної сили "__"