Ухвала

від 11.12.2017 по справі 6-18/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 6-18/11 Номер провадження 22-ц/786/3067/17

Головуючий у 1-й інстанції Миронець О.К. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року

м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.,

суддів Карпушина Г.Л., Одриснької Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2011 року

по справі за поданням державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про тимчасое обмеження у праві виїзду за межі України,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2011 року державний виконавець ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області звернувся до суду із вказаним поданням та просив тимчасово обмежити боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання рішення суду.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що на виконанні у ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області знаходиться виконавче провадження за судовим наказом Карлівського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року у справі № 2-н-24/09 щодо примусового стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 5072 грн. 81 коп. Дане виконавче провадження відкрито 04.02.2011 року, проте, незважаючи на вжиті до боржника примусові заходи, судове рішення ним не виконується.

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2011 року подання державного виконавця ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про тимчасое обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2, у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням по справі № 1608/2-н-24/09.

В апеляційному порядку ухвалу місцевого суду оскаржила ОСОБА_2, просила скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання про тимчасове обмеження виїзду за межі України, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення подання державного виконавця ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області, суд першої інстанції виходив з необхідності забезпечення виконання судового рішення щодо стягнення грошових коштів з боржника ОСОБА_2, у зв‘язку із її ухиленням від його виконання.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком місцевого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, судовим наказом Карлівського районного суду Полтавської області від 15 квітня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 5 072,81 грн. та судові витрати (a.c. 3).

Даний судовий наказ на час постановлення оскаржуваної ухвали знаходився на примусовому виконанні у ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області.

Постановою державного виконавця ВДВС Карлівського районного управління юстиції Полтавської області ОСОБА_3 від 04 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження з виконання судового наказну №2-н-24/2009 (а.с. 2).

Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Відповідно до ст. 6 ч.1 п. 5 ЗУ «Про порядок виїзду з України та в‘їзду в Україну громадян України» громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов‘язань покладених на нього судовим рішенням до виконання зобов‘язань.

Таким чином, законодавство визначає умову за якої особа може бути обмежена у праві на виїзд за межі України, а саме ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, а не за сам факт наявності невиконаних зобов‘язань.

Матеріали справи не містять жодних відомостей про ухилення ОСОБА_2 від виконання судового рішення. При цьому, суд першої інстанції не послався в своїй ухвалі на будь-які такі відомості.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що боржник свідомо ухилявся від виконання грошових зобов‘язань. При цьому сама по собі наявність заборгованості, не є достатньою підставою для обмеження особи у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

З огляду на ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97, визначено, що на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав та свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються статтею 313 ЦК України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції, внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, постановлено помилкову ухвалу про обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за кордон, а отже наявні підстави для її скасування, передбачені ст.312 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 2, 314 ч. 1, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-      

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 10 травня 2011 року – скасувати та постановити нову.

У задоволенні подання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Карлівського районного управління юстиції Полтавської області про тимчасое обмеження у праві виїзду за межі України – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_4

--//-- ОСОБА_5

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: ОСОБА_1