Ухвала

від 13.12.2017 по справі 503/2283/16-ц,

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

У х в а л а

іменем україни

13 грудня 201 7 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоКафідової О.В., суддів:Гримич М.К., Закропивного О.В.,Маляренка А.В., Писаної Т.О., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа - відділ Держгеокадастру в Кодимському районі Одеської області, про визнання недійсним та скасування державного акта на право колективної власності на землю, за касаційною скаргою ОСОБА_16, який діє в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року позивачі звернулись до суду із указаним позовами у якому просили визнати недійсним та скасувати державний акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 17 листопада 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству Правда с. Грабове Кодимського району Одеської області.

На обґрунтування позову вказували, що у листопаді 2016 року позивачі звернулись до головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області.

Однак, листами від 29 листопада 2016 року управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у задоволенні цих заяв, оскільки земельні ділянки, на які претендують позивачі, відносяться до земель колективної власності, що унеможливлює їх передачу у приватну власність.

Наявність чинного державного акту на право колективної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 17 листопада 1995 року Грабівською сільською радою Кодимського району Одеської області, порушує передбачене пунктом б ч. 1 ст. 121 ЗК України право позивачів на отримання у власність земельної ділянки площею 2.0 га. кожному для ведення особистого селянського господарства.

Оскаржуваний позивачами державний акт на право колективної власності на землю не породжує жодних правових наслідків, а тому є формальним та нечинним; землі, щодо яких виник спір, на теперішній час ніким не використовуються, не є розподіленими та не перебувають у користуванні будь-яких інших фізичних чи юридичних осіб.

З цих підстав, а також з огляду на те, що при ліквідації КСП Правда державна реєстрація державного акту на право колективної власності на землю не скасована, а на теперішній час відсутній механізм передачі (повернення) земель колективної форми власності до державної власності, позивачі звернулись до суду та просили задовольнити їх позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_16, який діє в інтересах ОСОБА_6 та ін., просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають зазначеним нормам процесуального права.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічне положення міститься й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

А змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на садах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Судами встановлено, що 17 листопада 1995 року на підставі рішення Грабівської сільської ради Кодимського району Одеської області № 18 від 26 квітня 1995 року, колективному сільськогосподарському підприємству Правда с. Грабове Кодимського району Одеської області видано державний акт серії НОМЕР_1 на право колективної власності на землю, площею 2470.8 гектарів.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради Української РСР № 563-ХІІ від 18 грудня 1990 року, в України з 15 березня 1990 року було оголошено земельну реформу, завданням якої був перерозподілземель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

В процесі вказаної реформи внаслідок масової передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність сільськогосподарських юридичних осіб (сільськогосподарських кооперативів, садівницьких товариств, сільськогосподарських акціонерних товариств, колективних сільськогосподарських підприємств) в Україні виникла колективна власність на землю.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 10 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , земля могла належати підприємству на праві колективної власності, а також могла бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчувалось державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформлялось договором.

Передані у колективну власність сільськогосподарських підприємств землі, відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року, № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , були розпайовані, що передбачало визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Отже, оскаржуваний позивачами державний акт на право колективної власності на землю був виданий відповідно до існуючого на час його видачі порядку та у відповідності з чинним на той час законодавством. При цьому, порушень закону при видачі цього правовстановлюючого документу, які б могли бути підставою для його недійсності, судом не встановлено.

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213в€'215 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи, висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_16, який діє в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 відхилити.

Рішення Кодимського районного суду Одеської області від 22 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Кафідова Судді: М.К. Гримич О.В. Закропивний А.В. Маляренко Т.О. Писана