Рішення

від 12.12.2017 по справі 328/2277/17

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/2277/17

12.12.2017

2/328/861/17

Р І Ш Е Н НЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Коваленко П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Токмацького районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до комунального підприємства Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

До Токмацького районного суду Запорізької області звернулася з позовною заявою ОСОБА_3 до комунального підприємства Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди, в обґрунтування якої вказує, що з 01.06.2017 вона звільнена з посади головного бухгалтера КП Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області на підставі ст.39 КЗпПУ за станом здоров'я. В день звільнення, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, відповідач не провів з нею розрахунок, не виплатив заборгованість по заробітній платі. На момент звільнення заборгованість по заробітній платі складала - 10118,88 грн., що підтверджується довідкою від 01 червня 2017 року. Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 10118,88 грн. та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовну заяву підтримала в повному обсязі з підстав викладеній в ній.

Представник відповідача ОСОБА_2М у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог в частині стягнення заробітної плати не заперечував. В іншій частині позову просив відмовити, так як вважає недоведений факт моральної шкоди, завданої позивачеві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 01.07.2010 по 01.06.2017 ОСОБА_3 працювала на посаді головного бухгалтера КП Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, що підтверджується записами в трудовій книжці УКР № 0034056.

В день звільнення, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, відповідач не провів з ОСОБА_3 розрахунок, не виплатив заборгованість по заробітній платі, яка на день звільнення становила 10118,88 грн., що підтверджується довідкою від 01 червня 2017 року №98.

У відповідності до ч.1 ст.94 КЗпП України , заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

У ч.1 ст.1 Закону України Про оплату праці , який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття заробітна плата .

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України .

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, які належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. При нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Отже відсутність заборгованості перед позивачем із заробітної плати має довести роботодавець.

Представник відповідача не заперечує той факт, що існує заборгованість із виплати заробітної плати позивачу, та визнає позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що в порушення вимог ст.116 КЗпП України відповідачем КП Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області при звільненні ОСОБА_3 не здійснено з нею повного розрахунку, заробітна плата на день звільнення виплачена не була. Роботодавцем під час судового розгляду доводи позивача в цій частині не спростовані, а тому з КП Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість з заробітної плати, розмір якої суд визначає, виходячи з наданих сторонами відомостей.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 237-1 КЗпП України , відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. позивач обґрунтовувала тим, що відповідно до висновку МСЕК являється інвалідом першої групи. Не виплата відповідачем заробітної плати заподіяла позивачу моральні страждання, весь час позивач переживала з приводу купівлі вкрай необхідних для неї ліків, продуктів харчування та іншого.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, виплатою належних йому грошових сум), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв'язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Враховуючи, те що Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст.237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди.

Таким чином, компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.

Враховуючи наведене, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 враховує характер та обсяг її страждань, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у її житті та те, що позивач являється інвалідом першої групи, з врахуванням вимог розумності та справедливості, вважає за можливе стягнути на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 2000,00 грн.

Інша частина позовних вимог про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.116, 237-1 КЗпП України , ст.ст. 10 , 11 , 88, 209 , 212-215 , 218 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_3 до комунального підприємства Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області про стягнення заборгованості із заробітної плати та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області , яке знаходиться за адресою Запорізька область, Токмацький район, село Балкове, вул.Миру, 49, ЄДРПОУ 32018899, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, заборгованість по заробітній платі в сумі 10 118 грн. 88 коп. (десять тисяч сто вісімнадцять грн. 88 коп.).

Стягнути з Комунального підприємства Камелія Балківської сільської ради Токмацького району Запорізької області , яке знаходиться за адресою Запорізька область, Токмацький район, село Балкове, вул.Миру, 49, ЄДРПОУ 32018899, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, моральну шкоду в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2017.

Cуддя: