Рішення

від 29.11.2017 по справі 600/561/17

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/561/17

Справа № 2/600/396/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року Козівський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді - Гриновець О.Б.,

з участю: секретаря судового засідання - Фещак Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області про визнання права власності,-

в с т а н о в и в:

27.06.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області, згідно якого просить визнати за нею право власності на житловий будинок (А). загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 63,4 кв.м., сарай (Г) площею 58,0 кв.м., сарай (Д) площею 11,2 кв.м., сарай (Е) площею 66,3 кв.м., літню кухню (Є) площею 22,1 кв.м., огорожу (№1), які знаходяться по вул. Зелена 13 в с. Городище Козівського району Тернопільської області та визнати за нею право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2090 га., що на території Городищенської сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123082400:02:001:0582, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЯЛ №012560 від 15.03.2011 року та визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8066 га., що на території Городищенської сільської ради Козівського району, кадастровий номер 6123082400:01:001:0297, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії Р2 №699819 від 11.03.2002 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 07.09.2011 року померла її баба ОСОБА_2, яка за життя розпорядилася своїм майном та склала заповіт, згідно якого заповіла все належне їй на час смерті майно матері позивача ОСОБА_3 (д.п. ОСОБА_2) ОСОБА_4. Остання відмовилася від належного їй після смерті матері майна. Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (колишній колгоспний двір), який знаходиться по вул. Зелена 13 в с. Городище, земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2090 га. та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8066 га, які розташовані на території Городищенської сільської ради Козівського району. Державні акти на вказані земельні ділянки було втрачено.

Після смерті ОСОБА_2 позивач звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини в порядку спадкування за законом, однак йому було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на право власності на земельні ділянки. На даний час, позивач бажає оформити право власності на нерухоме майно, тому просить у судовому порядку визнати її власником житлового будинку в с. Городище по вул. Зелена 13 Козівського району та земельних ділянок площею 0,2090 га. та площею 2,8066 га., які розташовані на території Городищенської сільської ради Козівського району.

Позивач у судове засідання не з'явилася, однак подала клопотання, згідно якого позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити та справу розглядати за її відсутності без застосування технічних засобів (а.с.42).

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позов, відповідно до якого позовні вимоги визнає, не заперечує проти їх задоволення та просить справу слухати у його відсутності (а.с.38).

Визнання позову відповідачем не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки сторони в судове засідання не прибули, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (колишній колгоспний двір) по вул. Зелена 13 в с. Городище (а.с.8).

Відповідно до виписки з погосподарської книги станом на 15.04.1990 року, виданої Городищенською сільською радою Козівського району Тернопільської області 05.07.2016 року №285/02-19, членами колгоспного двору були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.7).

У відповідності до ст. 17 Закону України Про власність майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Пунктом 6 (абзаци а, б) Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року №20 Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25.05.1998 року) визначено, що до правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Враховуючи те, що станом на 15 квітня 1991 року членами колгоспного двору були ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 то кожному із них фактично належить 1/5 частина колгоспного двору.

Згідно листа відділу Держгеокадастру у Козівському районі за ОСОБА_2 зареєстровано земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області згідно державного акту на право приватної власності серії Р2 №699819 площею 2,8066 га., кадастровий номер 6123082400:01:001:0297 (а.с.9).

ОСОБА_2 належали на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8066 га. згідно державного акта серії Р2 №699819 та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,2090 га, згідно державного акта серії ЯЛ №012560, що підтверджується витягами з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (а.с.10,12).

07.09.2011 року померла ОСОБА_2 у віці 87 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ИД №126105 від 07.11.2011 року (а.с.4).

За життя ОСОБА_2 розпорядилася своїм майном та склала заповіт, згідно якого все належне їй на час смерті майно заповіла ОСОБА_3. Вказаний заповіт був посвідчений 21.08.2006 року секретарем Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області (а.с.22).

Згідно довідки Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області №285/02-19 від 05.07.2016 року, ОСОБА_2, яка померла 07.09.2011 року постійно проживала та була зареєстрована у спадковому будинку за адресою с. Городище, вул. Зелена 13 Козівського району. На день її смерті постійно з нею проживали та були зареєстровані дочка ОСОБА_3, онука ОСОБА_1, онука ОСОБА_8, онук ОСОБА_7, онук ОСОБА_9, правнук ОСОБА_10, правнука ОСОБА_11 (а.с.5).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, відмовилася від спадщини за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_2 та Середа (д.п. ОСОБА_3) Г.В., ОСОБА_7 відмовилися від права власності на частку у майні колишнього колгоспного двору, що по вул. Зелена 13 в с. Городище Козівського району (а.с.16, 23, 26).

29.11.2017 року державний нотаріус Козівської державної нотаріальної контори відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами (колгоспний двір), оскільки відповідно до ст.47 Закону України Про нотаріат , для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства (а.с.43).

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.10, 212 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст.347 ЦПК України, особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Враховуючи, що ОСОБА_2 померла, а ОСОБА_3, Середа (д.п. ОСОБА_3) Г.В., та ОСОБА_7 відмовились від своїх часток у майні колишнього колгоспного двору, виходячи з приписів п.1 ч.2 ст.16 ЦК України суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що в с. Городище по вул. Зелена 13 Козівського району та земельні ділянки площею 0,2090 га та площею 2,8066 га, які розташовані на території Городищенської сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 15, 58, 60, 61, 158, 174, 197, 208-209, 212-215, 218 ЦПК України,

у х в а л и в :

позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А). загальною площею 73,5 кв.м., житловою площею 63,4 кв.м., сарай (Г) площею 58,0 кв.м., сарай (Д) площею 11,2 кв.м., сарай (Е) площею 66,3 кв.м., літню кухню (Є) площею 22,1 кв.м., огорожу (№1), які знаходяться по вул. Зелена 13 в с. Городище Козівського району Тернопільської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,2090 га., що на території Городищенської сільської ради Козівського району кадастровий номер 6123082400:02:001:0582, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту серії ЯЛ №012560 від 15.03.2011 року.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,8066 га., що на території Городищенської сільської ради Козівського району кадастровий номер 6123082400:01:001:0297, яка належала ОСОБА_2 на підставі державного акту серії Р2 №699819 від 11.03.2002 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Б.Гриновець