Постанова

від 25.01.2017 по справі 810/3801/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року 810/3801/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, треті особи: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільшанські продукти", ОСОБА_2, про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" (далі - позивач) з позовом до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (далі - відповідач), треті особи: Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області (далі - третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Вільшанські продукти" (далі - третя особа-2), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2І.), про скасування рішення від 17.03.2016 №28781277 (далі - оспорюване рішення) щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:010:0016 (далі - земельна ділянка) на підставі договору оренди від 29.10.2015 №69, укладеного між гр. ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільшанські продукти".

Позивач стверджує, що в порушення вимог чинного законодавства відповідач при проведенні державної реєстрації речового права за договором оренди землі за ТОВ "Вільшанські продукти", укладеним у 2015 року між третьою особою та ОСОБА_2, здійснив повторну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно (оренда землі) щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, щодо якої у 2008 році зареєстровано договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_2- власником земельної ділянки.

Таким чином, позивач вважає, що оспорюване рішення відповідача про державну реєстрацію права оренди щодо земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки порушує визначені умовами чинного договору оренди та гарантовані законом права позивача як орендаря земельної ділянки, та вимоги Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-ІV (далі - Закон №1952-ІV) та інших нормативно-правових актів.

В письмових поясненнях до позову відповідач зазначає, що адміністративні права та інтереси позивача оспорюваним рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не порушено, тому в останнього відсутні підстави для звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також відповідач зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення про державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, ТОВ "Вільшанські продукти" було подано усі документи, передбачені Законом №1952-ІV, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ №1127 від 25.12.2015.

Окрім цього вказує, що доводи позивача про обов'язок державного реєстратора витребувати додаткові документи щодо перевірки зареєстрованих до 2013 року прав на земельні ділянки (з посиланням на п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-ІV), є невірними, оскільки вказаний пункт визначає, що додаткову інформацію від органів влади, підприємств та організацій державний реєстратор запитує під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 01 січня 2013 року, однак договір оренди земельної ділянки, на підставі якого у ТОВ "Вільшанські продукти" виникло право оренди на земельну ділянку, укладений у 2015 році.

Відповідач звертає увагу на те, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "АГРО-ІВ" та ОСОБА_2, проведена згідно Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003, який на момент проведення державної реєстрації не діяв (дію наказу зупинено з 18.06.2007 згідно повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 27.06.2007).

На думку відповідача, є підстави вважати дану реєстрацію такою, що проведена неналежним чином (не беручи до уваги те, що вона проведена згідно нечинного порядку) з підстав недотримання вимог підпункту 9.4.3. пункту 9 Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель у книзі записів реєстрації договорів оренди землі (записи якої підтверджують факт проведення державної реєстрації), а саме: відсутні підписи реєстратора ОСОБА_3, а проставлені лише її прізвище та ініціали; при візуальному огляді книги реєстрації видно, що вона заповнена одним почерком, однією кульковою ручкою, в один день; дата відкриття книги не співпадає з датою внесення першого запису, книга містить не 250 аркушів, (як встановлено у пункті 7.1. Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель), а 125 аркушів, дата закриття книги не відповідає останньому внесеному реєстраційному запису; при проведенні державної реєстрації операторами Обухівського РВ КРФ Центру ДЗК не було заповнено бланки реєстраційних карток, у яких повинні відображатись усі відомості стосовно державної реєстрації права оренди (в тому числі відомості про проведену державну реєстрації в книзі записів реєстрації договорів оренди землі), чим порушено вимоги абзацу четвертого підпункту 2.8. пункту 2 Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель. Реєстраторами Обухівського РВ КРФ Центру ДЗК також не внесено відомості з реєстраційних карток до бази даних АС ДЗК (порушення пп. 2.9 Порядку).

Разом з цим, відповідач вважає, що внаслідок проведення реєстрації договорів оренди за 2007-2008 роки з численними порушеннями Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, зокрема невнесення відомостей до АС ДЗК, відповідні дані не містяться у Державному земельному кадастрі та, відповідно не відображаються під час безпосереднього доступу нотаріусів до вказаного реєстру під час перевірки наявності/відсутності зареєстрованих прав на земельні ділянки, тому є підстави вважати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "АГРО-ІВ" та ОСОБА_2 такою, що проведена неналежним чином, а отже вказаний договір (та його державна реєстрація) не можуть бути доказами на користь позивача та підставою для скасування прийнятого відповідачем оспорюваного рішення.

Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області, у письмових запереченнях проти позову зазначено, що в архіві управління відсутні, не обліковуються та на зберігання Обухівським міськрайонним виробничим відділом Київської обласної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру" не передавався примірник договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 3223186000:04:010:0016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" та ОСОБА_2.

А також, в письмових заперечення третьої особи-1 зазначено, що в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельні ділянки та право постійного користування земельними ділянками, договорів оренди землі наявний запис від 15.02.2008 за №040833100100, однак в Книзі записів відсутній підпис уповноваженої особи, яка здійснювала відповідний запис.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2017 вирішено розгляд даної адміністративної справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" (ідентифікаційний код 34161691, місцезнаходження 08730, Київська область, Обухівський район, село Мала Вільшанка, вулиця Шевченка, будинок 1) зареєстроване в якості юридичної особи 27.11.2006, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2016 (том 1, а.с. 28-29).

Суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3223186000:04:010:0016, договір оренди землі б/н від 01.01.2008, зареєстрований в Обухівському районному відділі Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" 15.02.2008 за №040833100100, строк дії договору 10 років (том 1, а.с. 20-22).

Відповідно до акта приймання-передачі землі від 01.01.2008, земельна ділянка з кадастровим номером 3223186000:04:010:0016 була передана в строкове платне користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" її власником - ОСОБА_2 (том 1, а.с. 23).

Указаний договір оренди земельної ділянки був зареєстрований Обухівським районним відділом Київської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що було внесено відповідний запис до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, а також підтверджується відміткою вказаного органу на наявному в матеріалах справи договорі оренди землі між позивачем та ОСОБА_2

Управління Держгеокадастру в Обухівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (як правонаступник Держкомзему) листом від 13.05.2016 №19-1003-99.2-2616/2-16 підтвердило, що земельна ділянка перебуває в оренді позивача згідно договору оренди земельної ділянки від 15.02.2008, діючого 10 років (том 1, а.с. 24-25).

В березні 2016 року позивачу стало відомо про те, що відповідачем здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди) на земельну ділянку за іншим орендарем - ТОВ "Вільшанські продукти", прийнявши рішення від 17.03.2016 №28781277 на підставі договору оренди №69 від 29.10.2015, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ "Вільшанські продукти".

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами спору, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно з статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІV (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди), договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною другою статті 125 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент укладення позивачем договорів оренди) визначено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-ХІV).

Реєстрація договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок (далі - договори оренди), на час укладення позивачем зазначених договорів оренди, були визначені Порядком державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 (далі - Порядок №2073).

Відповідно до пункту 2 Порядок №2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації (п. 14 Порядку № 2073).

Пунктом 4.2 Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 2 липня 2003 року №174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 року за №641/7962 (чинного на момент укладення позивачем договорів) визначено, що державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, договору оренди землі здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

В силу приписів пункту 3.2 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за №354/3647, державна реєстрація договорів оренди землі здійснюється структурними підрозділами Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України.

Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь висновку про те, що державна реєстрація договорів оренди землі, відповідно до законодавства, яке діяло на момент укладення позивачем договору оренди земельної ділянки, здійснювалась шляхом відповідного запису у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Факт наявності у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі запису про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та ОСОБА_2, підтверджено у письмових запереченнях Управлінням Держгеокадастру в Обухівському районі Київської області.

Таким чином, суд дійшов висновку, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 була проведена з дотриманням вимог чинного на той момент законодавства.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ "АГРО-ІВ" та ОСОБА_2, проведена згідно Тимчасового порядку ведення Державного реєстру земель, затвердженого наказом Держкомзему України №174 від 02.07.2003, який на момент проведення державної реєстрації не діяв, з огляду на таке.

Так, в повідомленні Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованому у газеті "Урядовий кур'єр" від 27 червня 2007 року №113, зазначено, що відповідно до рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року №35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах" зупинено дію наказу Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 №174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" з 18 червня 2007 року.

Проте, суд зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 липня 2007 року у справі №6/534-А зупинено дію вищевказаного рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 18 квітня 2007 року №35 "Про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики Державним комітетом України по земельних ресурсах".

При цьому, суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову були скасовані лише 09.10.2014, а саме, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 у справі №6/534-А (ЄДРСР - 40947595), а тому наказ Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" в період з 12.07.2007 по 09.10.2014 продовжував свою дію та відповідно підлягав застосуванню при здійсненні державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною другою статті 9 зазначеного Закону зобов'язано державного реєстратора встановлювати відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 8-1 частини другої статті 9 Закону №1952-IV, під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, державний реєстратор запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

У статті 19 Закону №1952-IV визначені підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Так, відповідно до частини першої цієї статті державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону України "Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року №161-ХIV (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон №161-ХIV) невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі об'єкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Суд встановив, що для проведення державної реєстрації іншого речового права (права оренди) земельної ділянки, ТОВ "Вільшанські продукти" було подано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №045245 від 03.08.2004, оригінал договору оренди земельної ділянки №69 від 29.10.2015, копію паспорта та ідентифікаційного номера власника земельної ділянки, однак акт приймання-передачі об'єкта оренди не надавався.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1952, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5-2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5-3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5-4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5-5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5-6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Ураховуючи те, що акт приймання-передачі об'єкта оренди, який є невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки №69 від 29.10.2015 ТОВ "Вільшанські продукти" до відповідача не подавався, суд вважає, що вказана обставина ставить під сумнів факт виникнення та переходу іншого речового права на земельну ділянку, та є самостійною підставою для відмови в державній реєстрації такого права в цілому.

Окрім цього, на підставі системного аналізу наведених норм права суд дійшов висновку, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону №1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав за іншою особою, є передбаченою у статті 24 Закону №1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, чого недотримався відповідач при винесенні оспорюваного рішення та зумовив ситуацію, за якої одну і ту ж земельну ділянку було передано в оренду різним орендарям.

Така ж правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі №802/37191 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 52620797), яка підлягає обов'язковому врахуванню у спірних правовідносинах на підставі частини другої статті 161 та частини першої статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача, що останній під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав лише при реєстрації тих, які виникли до 01.01.2013.

Щодо твердження відповідача про те, що договір оренди землі, укладений між позивачем та ОСОБА_2 не був зареєстрований належним чином та уповноваженим на те органом, вважаючи, що застосуванню на момент реєстрації підлягали положення Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 №2073 , а саме виконавчим комітетом Маловільшанської сільської ради за місцем розташування земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету міністрів України від 25.12.1998 №2073 затверджено "Порядок державної реєстрації договорів оренди землі" (далі - Порядок №2073) пунктами 3, 4 якого встановлено, що державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське та Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Відповідно до пункту 11 Порядку №2073, державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації.

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди) (пункт 12 Порядку №2073).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком (пункт 13 Порядку №2073).

Проте, як вже було зазначено вище, згідно з пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 17.07.2003 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" проводить реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та є адміністратором бази даних державного реєстру земель.

Пунктом 7 вказаної постанови доручено Державному комітетові по земельних ресурсах забезпечити функціонування ДП "Центр державного земельного кадастру" як юридичної особи з консолідованим балансом, ліквідувавши з цією метою регіональні, міські та районні центри державного земельного кадастру.

Таким чином, враховуючи положення Постанови Кабінету Міністрів України №1088 від 17.07.2003 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" суд вважає, що до створення Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно структурні підрозділи ДП "Центр державного земельного кадастру" станом на 01.01.2008 правомірно проводили реєстрацію земельних ділянок та прав на них шляхом внесення записів про реєстрацію земельних ділянок та прав на них до бази даних державного реєстру земель та відповідних книг реєстрації, які велись цими структурним підрозділами.

При цьому, суд зазначає, що станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки між позивачем та ОСОБА_2 Державний реєстр прав на землю та нерухоме майно не був створений, а тому державну реєстрацію договорів оренди здійснював Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах.

Більш того, суд зазначає, що законодавчо не було розроблено механізму реалізації Порядку №2073 для здійснення державної реєстрації договорів оренди виконавчими комітетами сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №174 від 02.07.2003, реєстраторами державного реєстру земель є структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Суд також звертає увагу на те, що постанова Кабінету Міністрів України №1088 від 17.07.2003 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" прийнята пізніше, ніж Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073, тому саме постанова №1088 визначає орган, який має здійснювати державну реєстрацію договорів оренди землі, оскільки має застосовуватись нормативно-правовий акт, прийнятий пізніше.

Також, застосуванню підлягає Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему України від 02.07.2003 №174, оскільки спеціальним органом щодо ведення державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр ДЗК (його структурні підрозділи).

В частині врегулювання інших правовідносин, постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 №2073 не втрачала свою чинність.

Аналогічний правовий висновок зазначений в ухвалі Вищого адміністративного суду від 12.04.2012 К/9991/69015/11 (ЄДРСР - 23694039).

З урахуванням зазначеного, посилання відповідача на той факт, що договір оренди, укладений між позивачем та ОСОБА_2 не був зареєстрований належним чином відповідно до законодавства, чинного на момент укладення таких договорів, оскільки таку реєстрацію повинні були проводити виконавчі комітети сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки, а не структурні підрозділи Центру ДЗК, суд вважає безпідставними.

Також, твердження відповідача, що реєстрація договору оренди, укладеного між позивачем та ОСОБА_2 проведена неналежним чином, оскільки: у книзі записів реєстрації договорів оренди землі (записи якої підтверджують факт проведення державної реєстрації) відсутні підписи реєстратора ОСОБА_3, а проставлені лише її прізвище та ініціали; при візуальному огляді книги реєстрації видно, що вона заповнена одним почерком, однією кульковою ручкою, в один день; дата відкриття книги не співпадає з датою внесення першого запису; книга містить не 250 аркушів, а 125 аркушів; дата закриття книги не відповідає останньому внесеному реєстраційному запису; при проведенні державної реєстрації операторами Обухівського РВ КРФ Центру ДЗК не було заповнено бланки реєстраційних карток, суд вважає необґрунтованим, оскільки ведення книги записів та заповнення бланків реєстраційних карток віднесено Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель виключно до компетенції органів, наділених такими повноваженнями, а тому, їх рішення, дії чи бездіяльність можуть бути предметом окремого розгляду, у встановленому законом порядку.

На думку суду, зазначене свідчить про те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства, під час здійснення державної реєстрації права оренди землі за ТОВ "Вільшанські продукти", не були належним чином встановлені факти наявності права оренди на відповідну земельну ділянку за позивачем, що в свою чергу призвело до повторної реєстрації права оренди одних і тих самих земельних ділянок за третьою особою у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем було порушено процедуру здійснення державної реєстрації права оренди, яка передбачена Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868, що призвело до прийняття протиправного рішення про державну реєстрацію права оренди на відповідну земельну ділянку за "Вільшанські продукти".

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1378,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 від 17.03.2016 №28781277 щодо державної реєстрації іншого речового права на земельну ділянку за кадастровим номером 3223186000:04:010:0016, на підставі договору оренди від 29.10.2015 №69, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вільшанські продукти".

Стягнути з приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю №7197, видане Міністерством юстиції України 24.11.2008, реєстраційне посвідчення №196, видане Головним управлінням юстиції у Київській області 27.11.2008, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-ІВ" (08730, Київська обл., Обухівський район, с. Мала Вільшанка, вул. Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний код: 34161691) судовий збір у розмірі 1378,00 грн. (тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.