Постанова

від 12.12.2017 по справі 826/5649/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 12 грудня 2017 року                      № 826/5649/17 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «ПУТНА» доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0058251203, На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні. В С Т А Н О В И В: Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «ПУТНА» (надалі – Позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення прийняте Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві №0058281203 від 28.11.2016 року. В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідачем в порушення вимог законодавства та протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки Позивачем не було порушено норм податкового законодавства. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав того, що податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню. У відповідності до частини 4 статті 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне. Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по земельному податку (КБК 1810500) ТОВ «СВМП «ПУТНА» (ЄДРПОУ 21454018). За результатами проведеної перевірки складено Акт перевірки від 17.10.2016 року №9005/26-51-12-03/21454018 (надалі – Акт перевірки). В Акті перевірки встановлено порушення вимог п.5.6 ст. 5 Положення про плату за землю в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629, а саме: застосовано ставку земельного податку в розмірі 0,1% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження земельного податку за січень-серпень 2016 року у розмірі 320385,53 грн. На підставі Акту перевірки Контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0058251203 від 28.11.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб у сумі 609050,91 грн., з яким сума за податковими зобов'язаннями становить 487240,73 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 121810,18 грн. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Позивач, не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним позовом. Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного. Відповідно до пп. 14.1.147, пп. 14.1.72, 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу). Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди. Згідно з п. 269.1 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 287.1 ст. 287, п. 286.6 ст. 286, п. 287.8 ст. 287, п. 286.1 ст. 286 ПК України, платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. Власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пп. 14.1.42 п. 14.1 ст. 14 ПК України, дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону. З аналізу викладених норм вбачається, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року К/800/67654/14. Крім того, в постанові Верховного Суду України від 24.11.2015 №21-2352а15 колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла наступних висновків: "У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.» Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Отже, обов'язок сплати земельного податку виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею. З матеріалів справи вбачається, що Відповідач прийшов до висновку про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «Земельний податок з юридичних осіб» у зв'язку із тим, що за Позивачем обліковуються земельні ділянки, які розташовані у Дарницькому районі м. Києва за адресами: вул. Ревуцького, площею 5396,00 кв.м.; вул. Канальна, 4, площею 12558,67 кв.м. Для земельних ділянок у 2016 році застосовується нормативна грошова оцінка з урахуванням коефіцієнта індексації 1,433 та становить: за адресою вул. Ревуцького, земельна ділянка з кадастровим номером 90:003:0007 – 12097195,41 грн.; за адресою вул. Канальна, 4, земельна ділянка з кадастровим номером 90:106:0009 – 20574366,08 грн. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ІІ-КВ №004536, на підставі розпорядження  Київської міської державної  адміністрації №361 від 19.02.1998 року Споживчо-виробничому малому підприємству «Путна» надано у постійне користування 0,5396 га  в м. Києві по вул. Ревуцького, 6-а, житлового масиву Позняки. Землю надано для будівництва та експлуатації триповерхового гаража на 250 машиномісць «Автозапчастини».   Відповідно до Листа №19-26-0.22-13960/2016 від 28.11.2016  Головного управління Держгеокадастру у м. Києві, документи, що посвідчують право власності/користування земельною ділянкою на території м. Києва за адресою: вул. Канальна, 4 (код ділянки 90:106:009) в тому числі за ТОВ «СВМП «ПУТНА», територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у м. Києві, не реєструвалися. Враховуючи, що Відповідачем не надано доказів, що Позивач є власником/користувачем земельної ділянки в м. Києві по вул. Канальна, 4 (код ділянки 90:106:009), отже Контролюючим органом безпідставно збільшено Позивачу податкове зобов'язання по платі за землю. Також, Суд звертає увагу, що в матеріалах справи містяться два Акти перевірки від однієї дати, проте, за змістом вони є різними, а отже встановити, які порушення були вчинені Позивачем не можливо. Під час розгляду справи, Відповідачем не надано детальний розрахунок, яким встановлено порушення вимог законодавства за який період з визначенням суми зобовязань окремо по кожній з земельних ділянок. Крім того, Суд звертає увагу, що Співробітниками Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) по земельному податку (КБК 1810500) ТОВ «СВМП «ПУТНА» (ЄДРПОУ 21454018), за результатами проведеної перевірки складено акт від 17.10.2016 року №9005/26-51-12-03/21454018. Позивачем 15.11.2016 р. подано заперечення на Акт перевірки від 17.10.2016 року №9005/26-51-12-03/21454018 до Контролюючого органу. В Листі від 07.12.2016 р. Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві №15435/10/26-51-12-03-18 повідомила Позивача про наступне: «Враховуючи вищевикладене, керуючись нормами чинного законодавства ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві залишає Ваші заперечення до акту без задоволення, Акт камеральної перевірки (у новій редакції) від 17.10.2016 року № 9005/26-51-12-03/21454018 без змін. Додатково повідомляємо, що в порушення пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу винесено податкове повідомлення рішення на загальну суму 609050,91грн. (487240,73грн. - донараховано за податковими зобов'язаннями та 121810,18 грн. - за штрафними санкціями), яке направлено Вам поштою.» (надалі – Лист №15435/10/26-51-12-03-18). Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України (редакції на час проведення перевірки) Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. У відповідності до п. 86.8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення. З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що складання Акту перевірки в новій редакції не передбачено законодавством, крім того, датою, якою вже складено попередній Акт перевірки. Крім того, Суд звертає увагу, що Контролюючим органом в Листі №15435/10/26-51-12-03-18 зазначено, що податкове повідомлення-рішення №0058251203 від 28.11.2016 р. прийнято з порушенням вимог законодавства. З аналізу матеріалів справи та норм права, Суд приходить до висновку, що повідомлення-рішення №0058251203 від 28.11.2016 р. підлягає скасуванню, оскільки Контролюючим органом визнано прийняття його з порушенням вимог законодавства. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням    повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи вищенаведене в сукупності, Суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 128, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, - П О С Т А Н О В И В: 1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВМП «ПУТНА» задовольнити повністю. 2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві №0058281203 від 28.11.2016 року 3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок державних асигнувань на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «СВМП «ПУТНА» (код ЄДРПОУ 21454014) судові витрати у розмірі 9136,00 грн. Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Суддя                                                                                                А.Б. Федорчук