Ухвала

від 13.12.2017 по справі 812/1386/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року справа №812/1386/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в справі № 812/1386/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не врахування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій на пільгових умовах. При цьому зберігається порядок покриття витрат на доставку цих пенсій, який діяв до набрання чинності вказаним Законом. Пунктом 5.4. Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів передбачено, що операції здійснюються в картках особових рахунків у хронологічному порядку.

Апелянт звертає увагу суду, що кошти за Списком № 2, які надійшли від Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру, перераховані згідно з платіжним дорученням № 290 від 18.09.2017 в залік поточної заборгованості за минулий період.

За таких обставин, пенсійний орган наголошує, що через самостійну несплату відповідачем витрат на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн, вказані кошті підлягають примусовому стягненню.

Всі особи, які беруть участь у справі, до апеляційного суду не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області в своїй апеляційній скарзі просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Луганський обласний клінічний онкологічний диспансер (далі - відповідач, диспансер) зареєстрований юридичною особою. Органом Пенсійного фонду за місцезнаходженням відповідача є управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - позивач, пенсійний орган, УПФУ в м. Сєвєродонецьку).

У вересні 2017 року органи Пенсійного фонду України сплачували та доставляли пенсіонерам, які працювали у відповідача, пільгові пенсії за Списком № 2, що підтверджується розрахунками фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Згідно з вказаними розрахунками за вересень 2017 року диспансер мав відшкодувати 3851,85 грн фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком № 2, що підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 290 від 18.09.2017 підтверджено, що диспансером перераховано на користь пенсійного органу в рахунок відшкодування пільгових пенсій за Списком № 2 за вересень 2017 року 3851,85 грн. Проте позивач зарахував ці кошти як частину погашення заборгованості за період до 01.09.2017

Таким чином, УПФУ в м. Сєвєродонецьку визначено заборгованість відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн, з метою стягнення якої позивач звернувся до суду.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону № 1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності зазначеним Законом.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 1 Закону України Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування від 26.06.1997 № 400/97-ВР (далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

За приписами абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2, передбачена чинним законодавством.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, врегульовано розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (далі - Інструкція № 21-1).

Пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 передбачено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 визначено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць (пункт 6.7 Інструкції № 21-1).

Згідно з пунктом 6.8 Інструкції № 21-1 у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 глави 6 Інструкції № 21-1 для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона Крим ). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.

Пунктом 5.4 розділу V Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум платежів, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 № 21-2 регламентовано, що операції здійснюються в картках особових рахунків платників у хронологічному порядку. Облік надходження сум платежів у картках особових рахунків платників здійснюється в порядку календарної черговості настання строків сплати відповідних сум платежів.

Водночас пунктом 1.30 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні № 2346-ІІІ від 05.04.2001 визначено, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, регламентовано, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит Призначення платежу платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення Призначення платежу . Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право самостійно визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, а органи Пенсійного фонду не наділені правом чи обов'язком змінювати будь-яким чином призначення платежу, якщо таке встановлено платником.

За приписами ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року у справі № 21-166а15, право спрямовувати суми на погашення заборгованості в порядку календарної черговості її виникнення надано управлінню Пенсійного Фонду України лише щодо недоїмки, пені та фінансових санкцій. Водночас суми, які підлягають сплаті страхувальниками в рахунок відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, не є страховими внесками, недоїмкою, штрафними санкціями чи пенею.

Враховуючи викладене, а також чітке визначення в платіжному дорученні № 290 від 18.09.2017 у графі Призначення платежу , що ці кошти мають бути зараховані до відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій на підставі листів пенсійного органу за вересень 2017 року, суд апеляційної інстанції погоджує висновок, викладений в оскаржуваній постанові щодо недоведеності Управлінням Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області наявності в Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру заборгованості по витратам на виплату і доставку пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статями 94, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в справі № 812/1386/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Луганського обласного клінічного онкологічного диспансеру про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за списком № 2 за період з 01.09.2017 по 30.09.2017 у сумі 3851,85 грн - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року в справі № 812/1386/17 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів М. Г. Сухарьок

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук