Постанова

від 14.12.2017 по справі 826/12900/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 грудня 2017 року № 826/12900/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовомУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Чугуївський завод рослинних олій простягнення капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн.,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Чугуївський завод рослинних олій (далі по тексту - відповідач) про стягнення капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Зазначена ухвала про відкриття скороченого провадження в адміністративній справі отримана уповноваженою особою відповідача 07.11.2017р., що підтверджується матеріалами справи.

Однак, станом на момент прийняття рішення у справі, представником відповідача не надано заперечень проти позову або письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно з постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №2041/489/489/4 від 25.03.2017р. про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати з 01 березня 2017 року, потерпілому ОСОБА_1 перераховано щомісячну грошову суму у розмірі 895,07грн.

18 квітня 2017 року до Єдиного державного реєстру внесено запис про рішення ТОВ Чугуївський завод рослинних олій щодо припинення в результаті ліквідації.

24 травня 2017 року Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнято рішення №17.905-2 про відмову у видачі довідки про відсутність заборгованості із сплати страхових коштів, згідно якого станом на 24.05.2017р. ТОВ Чугуївський завод рослинних олій має заборгованість перед Фондом у розмірі 33809,18грн.

09 червня 2017 року Управлінням виконавчої дирекції фонду у м. Києві виставлено ліквідатору ТОВ Чугуївський завод рослинних олій Татарінову Є.М. Претензію №04-08/5376-14 на суму капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн.

Оскільки до цього часу відповідач грошові вимоги Фонду по капіталізації не визнав та не сплатив такі платежі, позивач звернуся до суду з даним позовом.

Оцінивши надані документи та матеріали, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності №1105-ХІV та Порядку капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань підприємства-банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року за №765.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування №1105-ХІV.

Основними принципами страхування від нещасного випадку, зокрема, є: своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком; обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону №1105-ХІV, роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.11 Закону №1105-ХІV джерелами формування коштів Фонду, крім іншого, є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Стаття 41. Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.41 Закону №1105-ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Таким чином, наведеними нормами Цивільного кодексу України та Закону №1105-ХІV передбачено обов'язок страхувальника проводити капіталізацію платежів для продовження страхових виплат непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого від нещасного випадку на виробництві та мали право на одержання від нього утримання, а також дітям потерпілого, народженим після його смерті.

Відповідно до абзацу другого п.1 Порядку № 765, капіталізація платежів здійснюється щодо кожної особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідності виплати майбутніх платежів. Під час розрахунку сум цих платежів повинні враховуватися заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати по догляду за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів та види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, необхідність сплати одноразової допомоги у зв'язку з травмою або професійним захворюванням, які можуть призвести до смерті потерпілого, а також інших виплат, передбачених законодавством.

За змістом п.3 Порядку № 765 капіталізація платежів розраховується на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації.

Згідно наявному у матеріалах справи розрахунку, загальна потреба в капіталізації коштів для розрахунку з потерпілим складає 33809,18грн.

Оскільки капіталізовані платежі сплачені не були, тому вони підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) джерелами формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Як вже наголошувалось судом за приписами п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV джерелами формування коштів Фонду (крім інших) є страхові внески страхувальників та застрахованих осіб, капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку.

У відповідності до ст. 112 Цивільного кодексу України у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у першу чергу - щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом.

Згідно з ч. 3 ст. 110 цього Кодексу якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частиною 2 ст. 1205 Цивільного Кодексу України передбачено, що у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним ст. 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що капіталізація платежів здійснюється у всіх випадках ліквідації юридичної особи, а не лише у випадку ліквідації підприємства-банкрута.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосовуванню приписи п.п. 1 та 5 ч. 1 ст. 11 Закону № 1105-XIV.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові цього суду від 26 червня 2012 року у справі № 21-156а12.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Заявлена позивачем сума платежів, яка підлягає капіталізації, підтверджується матеріалами справи.

На момент розгляду справи в суді, сума капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн. відповідачем не визнана та не сплачена.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заявленої суми капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн. є правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Під час розгляду справи відповідач доказів сплати суми капіталізованих платежів не надав, проти позову не заперечив, доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у місті.

Керуючись статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Чугуївський завод рослинних олій (АДРЕСА_1, 01033, код ЄДРПОУ 39557975) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві суму капіталізованих платежів у розмірі 33809,18грн. (тридцять три тисячі вісімсот дев'ять гривень, 18 копійок).

Постанова виконується негайно.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 183-2, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.В. Амельохін