Ухвала

від 11.12.2017 по справі 813/3594/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/11398/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОІ-ТОІ Системи санітарні на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТОІ-ТОІ Системи санітарні до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ТОІ-ТОІ Системи санітарні 11.10.2017 року звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2017 року №0011961402 та №0011971402, стягнути судові витрати.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю ТОІ-ТОІ Системи санітарні подало апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позов, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ГУ ДФС у Львівській області у період з 12.06.2017 по 16.06.2017 проведено позапланову перевірку ТОВ ТОІ-ТОІ Системи санітарні (код ЄДРПОУ 31657990) з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП Секюріті ОСОБА_3 (код ЄДРПОУ 33195997) за період з 01.01.2016 по 31.12.2016, про що 23.06.2017 складено акт № 836/13-01-14-02/316579900 (далі - акт перевірки).

Згідно акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем: - п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI, а саме занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 26333,00 грн, в т.ч. в березні - 10333,00 грн та в квітні 2016 року - 16000,00 грн; - пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-VI, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153, за рахунок чого занижено податок на прибуток підприємства за 2016 рік в сумі 33780 грн.

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 14.07.2017 прийнято податкові повідомлення-рішення: - № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 39500,00 грн, у тому числі за основним платежем - 26333 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 13167 грн. - № НОМЕР_2, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 50670,00 грн, у тому числі за основним платежем - 33780 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 16890 грн.

Вказані рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами такого Головне управління ДФС у Львівській області залишило податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 62 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до підпункту 20.1.4. пункту 20.1. статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із підпунктом 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 135.1. статті 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як передбачено пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відтак, згідно вимог ПК України, який регулює, зокрема, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, підставою, що позбавляє платника податків права на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є не підтвердження його податковими накладними, або підтвердження податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 ПК України.

Згідно статті 1 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої-другої статті 9 Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень. Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Господарські взаємовідносини між ТОВ ТОІ-ТОІ Системи санітарні та ПП Секюріті ОСОБА_3 відбувались на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2016 № 02/03. На підтвердження наявності господарських взаємовідносин з ПП Секюріті ОСОБА_3 позивачем надано суду копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що ці первинні документи надавались товариством під час перевірки, проте не визнані контролюючим органом як такі, що мають силу первинних документів, оскільки фактичного здійснення господарської операції не було, що підтверджено вироком Сихівського районного суду міста Львова від 19.04.2017 у справі № 464/25077/17.

Судом встановлено, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 19.04.2017 у справі № 464/25077/17 визнано винними у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України ОСОБА_4 Вирок набрав законної сили 19.05.2017.

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4 02.03.2016 придбав та став засновником, директором і головним бухгалтером юридичної особи - ПП Секюріті ОСОБА_3 зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, взятого на податковий облік в Личаківську ОДПІ (Шевченківське відділення) ГУ ДФС у Львівській області та відкрив розрахункові рахунки в ПАТ ВіЕс Банку та ПАТ Кредобанк .

У подальшому, не маючи наміру на здійснення реальної господарської діяльності ПП Секюріті ОСОБА_3 та з метою прикриття незаконної діяльності, дії ОСОБА_4 полягали у наданні упродовж березня - травня 2016 року податкової вигоди для підприємств реального сектору економіки з метою мінімізації ними податкових зобов'язань а саме: ВКФ Силует (ЄДРПОУ 13665037), ТзДВ Дельта (ЄДРПОУ 13796325), ОБД ДПСУ (ЄДРПОУ 14321570), TOB Рекома (ЄДРПОУ 22402549), ПП Олвер - 999 (ЄДРПОУ 30250871), TOB Артмакс Інжиніринг (ЄДРПОУ 31526494), TOB TOI - TOI Системи (ЄДРПОУ 31657990), ПП Європацукор (ЄДРПОУ 31979894), TOB Бадер Україна (ЄДРПОУ 33909724), TOB Домена (ЄДРПОУ 35774660), ПП Гал - ОСОБА_2 (ЄДРПОУ 36545045), TOB Пожежна будівельна фірма Схід (ЄДРПОУ 37416563), TOB Юнам - Монтаж (ЄДРПОУ 37734855), TOB Тіва Україна (ЄДРПОУ 38332186), TOB Сотіл (ЄДРПОУ 39922835), ПП Промбуд сервіс (ЄДРПОУ 40092076), TOB Форс - Лімітед (ЄДРПОУ 40155544) та ОСОБА_3 (ДРФО НОМЕР_3).

Такі дії ОСОБА_4, як директора ПП Секюріті ОСОБА_3 , надавали можливість лише документально оформляти проведення безтоварних господарських операцій із вказаними суб'єктами господарювання реального сектору економіки, для відображення таких операцій у податковому та бухгалтерському обліку з метою мінімізації останніми податкових зобов'язань.

Також встановлено, що у ПП Секюріті ОСОБА_3 відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємства не знаходиться за юридичними адресами, що свідчить про неможливість здійснення ними господарської діяльності.

Отже первинні документи, видані таким суб'єктом, в тому числі для TOB TOI - TOI Системи не мають юридичної сили.

З огляду на встановлені вироком суду обставини, які свідчать про те, що контрагент позивача був створений з метою здійснення протиправної діяльності, яка полягала у вчиненні нереальних господарських операцій та оформленні на такі операції первинних документів з метою незаконного відображення таких операцій у податковій звітності задля безпідставного формування податкових зобов'язань, суд дійшов висновку щодо безпідставного формування позивачем витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Такі обставини не можуть залишитися неврахованим судом, оскільки ознаки фіктивного підприємства несумісні з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Відповідно до частини 4 статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Зазначене вище, дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

У постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Зазначена позиція висловлена також в постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 року справі №810/5645/14, у постанові Верховного суду України від 29.03.2017 по справі №21-1615а16 суд сформулював правовий висновок про те, що первинні, документи, які стали підставою для формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноваженими особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 ст.138 ПК України витрат є безпідставними.

Відповідно до положень статті 244-2 КАС України Висновок Верховного Суду України

щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність реального характеру господарських відносин між ТОВ ТОІ-ТОІ Системи санітарні та ПП Секюріті ОСОБА_3 , а відтак висновки контролюючого органу є правомірними та відповідають дійсним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОІ-ТОІ Системи санітарні - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02.11.2017 року у справі № 813/3594/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку частини 3 статті 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлено 13.12.2017 року