Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/17815/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.12.2017Справа № 910/17815/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТО” до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Разнотех”   2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Важмаш Холдинг” про стягнення 248  850,29 грн., - Суддя Морозов С.М. За участю представників сторін: від позивача: не з'явились; від відповідача-1: не з'явились; від відповідача-2: не з'явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “ІТО” (надалі – позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Важмаш Холдинг” суми заборгованості за Договором № 141054 від 03.10.2014р. 238  850,29 грн., з яких 109  990,09 грн. сума основного боргу, 30  106,01 грн. пені, 88  793,37 грн. інфляційних втрат та 9  960,82 грн. 3 % річних та солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Важмаш Холдинг” (надалі – відповідач-2) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Разнотех” (надалі – відповідач-1) суми заборгованості за Договором № 141054 від 03.10.2014р. в розмірі 10  000,00 грн. Позовні вимоги до відповідача-2 обґрунтовані тим, що останній своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив. Вимоги до відповідача-1 ґрунтуються на договорі поруки від 31.10.2014р., відповідно lо якого останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за Договором № 141054 від 03.10.2014р. на суму 10  000,00 грн. Відповідач-1 надав письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти задоволення позовних вимог щодо нього, посилаючись на те, що в період з 29.12.2014р. по 29.06.2015р. від позивача до нього не надходило вимог про виконання зобов'язання з оплати 10  000,00 грн. відповідно до Договору № 141054 від 03.10.2014р., відтак, на думку відповідача-1, відносини поруки припинились з 29.06.2015р., у зв'язку з чим підстави для покладення на нього солідарного обов'язку оплатити вартість поставленого товару на суму 10  000,00 грн. відсутні. Відповідач-2 письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, явку свого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 21.11.2017р. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів в судове засідання, розгляд справи відкладено до 05.12.2017р. В судове засідання 05.12.2017р. представники сторін не з'явились, проте у поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач-1 просив суд розгляд справи здійснювати за відсутності його представника, представники позивача та відповідача-2 про причини неявки суд не повідомили. Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87  ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації – адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Зважаючи на те, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України. В судовому засіданні 05 грудня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 03.10.2014р. між позивачем (продавець) та відповідачем-2 (покупець) укладено Договір № 141054 (надалі – Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язувався на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність покупця товар, у відповідності до специфікацій які оформляються додатками до цього Договору (надалі - Специфікації) і є його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та оплатити його. За умовами п. п. 1.2., 1.3. Договору найменування (асортимент), кількість, що є предметом цього Договору, визначається Специфікаціями. Поставка товару здійснюється на умовах зазначених у Специфікації, з зазначенням місця передачі та відповідних умов Правил «Інкотермс 2010». Згідно п. п. 2.2., 2.3. Договору ціни на товар вказані в Специфікаціях. Загальна вартість Договору визначається загальною вартістю товару згідно всіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору. В п. п. 3.1., 3.2. Договору сторони домовились, що розрахунки за цим Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах, визначених Специфікаціями та на підставі рахунку постачальника. В рахунках постачальника на оплату товару за цим Договором, повинні бути зазначені цей Договір та номер відповідної Специфікації. У платіжному документі покупця повинні бути вказані номер рахунку(ків) продавця та цей Договір, як підстава для здійснення розрахунку. Як передбачено в п. 4.1. Договору продавець поставляє товар покупцю на умовах, вказаних в Специфікаціях до даного Договору. Датою поставки товару вважається дата видаткової накладної (п. 4.3. Договору). Даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2014р. Якщо жодна зі сторін не виявила намір (в письмовій формі) розірвати Договір за 30 (тридцять) днів до закінчення терміну дії Договору, Договір вважається таким, що продовжено на аналогічний термін (п. 12.1. Договору). Як видно з матеріалів справи, між сторонами погоджено та підписано Специфікацію № 1 товарів, що поставляються покупцеві (Додаток № 1 до Договору), в якій сторони передбачили найменування товару, кількість товару, ціну товару без ПДВ (199  991,74 грн.), ПДВ (39  998,35 грн.), загальну вартість товару з ПДВ (239  990,09 грн.). В п. 2 Специфікації № 1 сторони дійшли згоди про те, що покупець оплачує вартість товару двома платежами в наступному порядку: - перший платіж 60% загальної вартості товару на протязі 10 банківських днів після отримання покупцем рахунку на оплату товару; - другий платіж (кінцевий розрахунок) в розмірі 40% загальної вартості товару на протязі 60 календарних днів після отримання товару. Згідно п. 3 Специфікації № 1 термін постачання: 4 тижні після здійснення передплати в розмірі 60% загальної вартості товару. Позивач, керуючись умовами договору, виставив відповідачу-2 рахунок-фактуру №СФ-0001530 від 07.10.2014р. на суму 239  990,09 грн. Відповідачем-2 в якості оплати вартості товару за договором згідно вказаного рахунку-фактури було перераховано позивачеві суму грошових коштів в розмірі 120  000,00 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією платіжного доручення № 92 від 07.10.2014р. Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу-2 товар на загальну суму 239  990,09 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № РН-0000972 від 30.10.2014р. Товар було прийнято відповідачем-2, що підтверджується підписом його уповноваженого представника та відтиском печатки відповідача-2 у зазначеній вище видатковій накладній. 31.10.2014р. між позивачем та відповідачем-1 укладено Договір поруки, за умовами якого відповідач-1 (поручитель) зобов'язався відповідати перед позивачем (кредитором) за виконання зобов'язань боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЖМАШ ХОЛДИНГ», що виникли з Основного договору, зазначеного у п. 2.1 цього Договору. Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. Договору поруки під основним договором в цьому Договорі розуміють Специфікацію № 1 до Договору № 141054 від “03” жовтня 2014 р., який був укладений між Кредитором та Боржником. Строк виконання зобов'язання за основним договором - до 29.12.2014. В п. 3.1. Договору поруки сторони домовились, що поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 4 цього Договору. За умовами п. 4.1. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання Боржником, згідно Основного договору у сумі, що дорівнює 10 000,00 грн. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється відповідно до чинного законодавства України (п. 7.1. Договору поруки). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідач-2 своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, повну вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення з відповідача-2 109  990,09 грн. суми основного боргу, 30  106,01 грн. пені, 88  793,37 грн. інфляційних втрат та 9  960,82 грн. 3 % річних. Щодо вимог до відповідача-1 позивач вказує на те, що у зв'язку з укладенням Договору поруки від 31.10.2014р. з відповідачів в солідарному порядку слід стягнути суму основного боргу в розмірі 10  000,00 грн. Відповідач-1, заперечуючи проти задоволення позову, посилається на те, що в період з 29.12.2014р. по 29.06.2015р. від позивача до нього не надходило вимог про виконання зобов'язання з оплати суми в розмірі 10  000,00 грн. відповідно до Договору № 141054 від 03.10.2014р., відтак, на його думку, відносини поруки припинились з 29.06.2015р., у зв'язку з чим підстави для стягнення з нього в солідарному порядку суми в розмірі 10  000,00 грн. відсутні. Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Укладений між позивачем та відповідачем-2 договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Укладений між позивачем та відповідачем-2 договір договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін. Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Судом встановлено факт поставки позивачем на виконання умов договору товару відповідачу-2 на загальну суму 239  990,09 грн. відповідно до вказаної вище видаткової накладної, факт попередньої оплати вартості товару на суму 120  000,00 грн. (платіжне доручення № 92 від 07.10.2014р.), відтак вартість неоплаченого товару становить 119  990,09 грн. З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. п. 3.1., 3.2. Договору та п. 2 Специфікації № 1 до договору обов'язок відповідача-2 щодо оплати вартості поставленого позивачем товару (кінцевий розрахунок) мав бути виконаний на протязі 60 календарних днів після отримання товару, тобто у строк до 29.12.2014р. включно, а прострочення виконання зобов'язання за договором у відповідача виникло з наступного дня після спливу вказаного строку, тобто з 30.12.2014р. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Доказів на підтвердження повної оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано. Факт наявності заборгованості відповідача-2 з оплати поставленого позивачем  товару за договором на суму 119  990,09 грн. доведений суду первинними доказами та у встановленому законом порядку відповідачем-2 не спростований. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Вирішуючи питання про солідарний обов'язок відповідача-1 на підставі п. п. 1.1., 2.1., 2.2., 3.1., 4.1. Договору поруки від 31.10.2014р. погасити суму заборгованості перед позивачем в розмірі 10  000,00 грн., суд виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-якого з них окремо. Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Згідно з ч. 4 статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом. Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду доказів на підтвердження звернення до відповідача-1 з вимогою виконання Договору поруки, а тому порука, у зв'язку зі спливом шестимісячного строку з дня настання строку виконання основного зобов'язання в порядку ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненою з 29.06.2015р. Доводи відповідача-1, наведені у відзиві на позовну заяву щодо безпідставності заявлених до нього вимог визнаються судом правомірними. З урахуванням викладеного, обов'язок щодо оплати вартості поставленого позивачем товару має бути виконано відповідачем-2 в повному обсязі, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 119  990,09 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню (стягненню з відповідача-2). Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача-2 30  106,01 грн. пені, 88  793,37 грн. інфляційних втрат та 9  960,82 грн. 3 % річних. Судом встановлено, що відповідач-2 у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно п. 7.2. Договору у випадках невиконання покупцем строків оплати товару, обумовлених в Специфікаціях, на останнього накладаються фінансові санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день прострочки оплати товару. Судом перевірено наведений у позовній заяві розрахунок пені та встановлено, що він відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, сума пені розрахована позивачем є арифметично вірною, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 30  106,01 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Відповідно до п. 2. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30). Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають нормам цивільного законодавства та умовам Договору, розмір інфляційних втрат не перевищує, розрахованого судом розміру таких нарахувань, а розмір 3 % річних є арифметично вірним, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача-2 88  793,37 грн. інфляційних втрат та 9  960,82 грн. 3 % річних також підлягають задоволенню у повному обсязі. Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідачем-2 не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем. За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17815/17 підлягають частковому задоволенню та до стягненню з відповідача-2 на користь позивача підлягає 119  990,09 грн. суми основного боргу, 30  106,01 грн. пені, 88  793,37 грн. інфляційних втрат та 9  960,82 грн. 3 % річних. В частині вимог до відповідача-1 належить відмовити за необґрунтованістю. Судовий збір в розмірі 3  732,75 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача-2. Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Важмаш Холдинг” (ідентифікаційний код 38656197, адреса: 87510, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Ушакова, буд. 8) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІТО” (ідентифікаційний код 23577475, адреса: 03037, м. Київ, просп. В.Лобановського, буд. 4-Г) 119  990,09 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 09 коп.) суми основного боргу, 30  106,01 грн. (тридцять тисяч сто шість гривень 01 коп.) пені, 88  793,37 грн. (вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто три гривні 37 коп.) інфляційних втрат, 9  960,82 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот шістдесят гривень 82 коп.) 3 % річних та 3  732,75 грн. (три тисячі сімсот тридцять дві гривні 75 коп.) судового збору. 3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити. 4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ. 5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 11.12.2017р. Суддя                                                                                                                            С.М. Морозов