Рішення

від 05.12.2017 по справі 910/16729/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа № 910/16729/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Логістік"

про стягнення 33 317,19 грн., -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Богданов О.В. (представник за довіреністю від 15.08.2017р.);

від відповідача: Кізік А.М. (представник за довіреністю від 18.08.2017р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Логістік" (надалі - відповідач) суми заборгованості за Дистриб'юторським договором № 223/16-Д від 27.10.2016р. в розмірі 33 317,19 грн., з яких 32 110,20 грн. сума основного боргу, 1 077,67 грн. пені та 129,32 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за договором в повному обсязі не виконав, вартість отриманого від позивача товару у строки визначені Договором не сплатив.

Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких вказує на те, що на умовах договору позивачу було надіслано лист-повідомлення про повернення товару, однак повернення товару позивачем не прийнято та за розрахунком відповідача вартість товару, який підлягає поверненню позивачу становить 23 559,84 грн., у зв'язку з чим відповідач просив суд врахувати дані заперечення при розгляді справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, розгляд призначено на 07.11.2017р.

В судовому засіданні 07.11.2017р. судом оголошено перерву до 21.11.2017р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів.

В судовому засіданні 21.11.2017р. судом оголошено перерву до 05.12.2017р.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів, які сприяють всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 05 грудня 2017 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.10.2016р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (дистриб'ютор) було укладено Дистриб'юторський договір № 223/16-Д (надалі - Договір), відповідно до п. 2.1. якого постачальник на умовах, визначених договором, постачає товар дистриб'ютору, а дистриб'ютор здійснює його пряму дистрибуцію за цінами та націнками, які вказані у прайс-листах постачальника, що є невід`ємними додатками до цього договору (згідно п. 7.9. та п. 7.10.) та здійснює своєчасну оплату отриманого від постачальника товару.

За умовами п. 2.2. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей право власності на партію товару переходить від постачальника до дистриб'ютора в момент підписання сторонами відповідних належних документів - видаткових накладних, актів приймання-передачі, довіреностей на отримання товару.

В п. 4.1. Договору сторони домовились, що ціни на кожну партію товару зазначаються в видаткових накладних, згідно чинного на дату відвантаження прайс-листа та домовленостей сторін.

Як видно з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на суму 32 110,20 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи належним чином засвідченою копією видаткової накладної № МК_00002520 від 26.06.2017р.

Товар було прийнято відповідачем, що підтверджується підписом його уповноваженого представника та відтиском печатки відповідача у зазначеній вище видатковій накладній.

Факт поставки та отримання відповідачем товару за вказаною видатковою накладною підтверджується також наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією товарно-транспортної накладної № РМК_00002520 від 26.06.2017р. з відміткою представника відповідача про отримання товару.

Як передбачено в п. 4.2. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей оплата за кожну отриману партію товару здійснюється дистриб'ютором у безготівковій формі протягом 35 календарних днів з моменту отримання товару.

Як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов'язання, зокрема, в частині проведення своєчасних та в повному обсязі розрахунків за отриманий товар виконав неналежним чином, вартість товару за вказаною вище видатковою накладною не оплатив та допустив виникнення заборгованості перед позивачем на суму 32 110,20 грн.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє на протязі одного року, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.4. Договору).

У зв'язку з тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, останній був змушений звернутись до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (видаткова накладна № МК_00002520 від 26.06.2017р. та товарно-транспортна накладна № РМК_00002520 від 26.06.2017р.) підтверджується факт поставки відповідачу товару на суму 32 110,20 грн.

При розгляді даної справи суд виходить з того, що зважаючи на положення ст. ст. 1, 9 закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та 2.1, 2.2., 2.4, 2.5, 2.7, 2.13, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 , господарська операція з поставки товару здійснена саме 26.06.2017р., а відповідачем не надано доказів протилежного.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З врахуванням викладеного, беручи до уваги п. 4.2. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару мав бути виконаний протягом 35 календарних днів з моменту отримання товару, тобто у строк до 31.07.2017р., а прострочення виконання зобов'язання за вказаною вище видатковою накладною у відповідача виникло з наступного дня після спливу зазначеного строку, тобто з 01.08.2017р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження повної оплати вартості поставленого товару, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Факт наявності заборгованості відповідача за договором на суму 32 110,20 грн. також підтверджується наявним в матеріалах справи підписаним обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актом звіряння взаємних розрахунків станом на 31.08.2017р.

При цьому, акт звірки взаємних розрахунків, хоча і не є доказом виникнення прав і обов'язків, може і має оцінюватись судами у випадку сумнівів щодо існування правовідносин та виконання зобов'язання.

Підписавши акт звірки взаємних розрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов'язання за договором.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України у справі №920/1782/13 від 15.04.2014 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача, наведені у запереченнях на позовну заяву з огляду на наступне.

Зважаючи на положення ст. ст. 6, 627 - 628, 638 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 180 Господарського кодексу України, з яких випливає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, зважаючи на факт виконання сторонами зобов'язань по договору, про що сторонами не заперечується, суд дійшов до висновку про укладення між сторонами договору з погодженням всіх його умов, які ним обумовлюються.

Так, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що позивачу на підставі п. 9.6. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей було надіслано лист-повідомлення № 1/22.09.17. про повернення товару, однак повернення товару позивачем не прийнято та за розрахунком відповідача вартість товару, який підлягає поверненню позивачу становить 23 559,84 грн.

При цьому, як зазначає сам відповідач товар, який він мав намір повернути позивачеві було поставлено останнім на підставі накладної №МК_0002105 від 25.05.2017р. та №МК_0001065 від 26.06.2017р.

За змістом п. 9.7. Договору повернення товару здійснюється за згодою сторін у присутності їх представників на підставі поворотних накладних з обов'язковими посиланнями на видаткові накладні постачальника по кожній позиції.

Як видно з матеріалів справи та вказувалось вище, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем не здійснено розрахунків за поставлений ним товар за видатковою накладною № МК_00002520 від 26.06.2017р., тоді як доказів на підтвердження повернення (наміру повернути) товару за цією видатковою накладною відповідачем не надано.

Суд відзначає про те, що відповідач не позбавлений захистити своє порушене право шляхом подачі позову відповідно до вимог процесуального кодексу.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 32 110,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 077,67 грн. пені та 129,32 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку з оплати вартості поставленого товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 7.3. Договору в редакції Протоколу узгодження розбіжностей у разі затримки оплати за товар, дистриб'ютор сплачує постачальнику пеню у розмірі діючої подвійної олікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами ст. 3 Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (нарахування пені) відповідно до пункту 7.3. Договору.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено наведені у матеріалах справи розрахунки пені та 3 % річних та встановлено, що вони відповідають вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору, сума пені та 3 % річних, розраховані позивачем є арифметично вірними, у зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення 1 077,67 грн. пені та 129,32 грн. 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/16714/17 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 32 110,20 грн. суми основного боргу, 1 077,67 грн. пені та 129,32 грн. 3 % річних.

Судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Купава Логістік" (ідентифікаційний код 39319412, адреса: 04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 33-Щ) на користь Публічного акціонерного товариства "Ічнянський молочно-консервний комбінат" (ідентифікаційний код 00381152, адреса: 16703, Чернігівська область, м. Ічня, вул. Вишнева, буд. 4) 32 110,20 грн. (тридцять дві тисячі сто десять гривень 20 коп.) суми основного боргу, 1 077,67 грн. (одну тисячу сімдесят сім гривень 67 коп.) пені, 129,32 грн. (сто двадцять дев'ять гривень 32 коп.) 3 % річних та 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя С.М. Морозов