Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/18709/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2017Справа №910/18709/17

За позовом Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"

до Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією

про стягнення 86 491,53 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники :

від позивача: Казьмірова І.В. (дов. №125 від 12.12.2016)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.12.2017 відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Благодійної організації Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (далі - відповідач) про стягнення 86 491,53 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18709/17 та призначено розгляд справи на 15.11.2017.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2017 розгляд справи відкладено на 06.12.2017.

В судове засідання, призначене 06.12.2017, представник позивача з'явився, надав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

В судове засідання, призначене 06.12.2017, представник відповідача не з'явився, причин неявки суд не повідом, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

05.02.2010 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - орендодавець) та Благодійною організацією Міжнародний Фонд гуманітарних та економічних зв'язків з Російською Федерацією (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5028(далі - Договір оренди), відповідно до умов якого відповідачу було надано в строкове платне користування державне майно - нежиле приміщення загальною площею 42,9 кв.м., що розміщене за адресою: м.Київ, вул. Панаса Мирного 19 (на другому поверсі будівлі навчального корпусу №26, кімната № 210), що перебуває на балансі Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського".

Відповідно до п.10.1, 10.4 Договору оренди його укладено на строк 11 (одинадцять) місяців, що діє з 05.02.2010 по 05.01.2011 та у разі відсутності заяви однієї сторін про його припинення або зміну після закінчення строку чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий період і на тих самих умовах, які були передбачені Договором оренди, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження Договору.

Національному технічному університету України "Київський політехнічний інститут" присвоєно ім'я Ігоря Сікорського згідно з Наказом МОН від 17.08.2016 №992. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського" є правонаступником Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" (далі - позивач).

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м.Київ, вул. Панаса Мирного, 19 від 05.02.2010 позивач передав відповідачеві визначене нежитлове приміщення на виконання умов Договору оренди, а відповідач прийняв таке приміщення.

Відповідно до пункту 3 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, до плати за оренду не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язується надавати орендарю державне підприємство, на балансі якого перебуває майно.

Пунктом 5.11 Договору оренди сторони погодили, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого Майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього Договору укласти з Балансоутримувачем орендованого Майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого Майна та надання комунальних послуг Орендарю та відшкодування податку на землю. .

З метою забезпечення утримання приміщень та відшкодування витрат позивача на утримання приміщень, на виконання п. 5.11 Договору оренди, між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 180/5028 від 05.02.2010 про відшкодування сплати податку на землю та витрат Балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю (далі - Договір № 180/5028).

Пунктом 2.1. Договору № 180/5028 встановлено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати Позивачу комунальні послуги за тарифами, які відшкодовують повну вартість їх надання, експлуатаційні платежі та відшкодовувати податок на землю.

Відповідно до п. 2.2 Договору № 180/5028, оплата за послуги, передбачена п. 2.1, може змінюватися залежно від цін і тарифів відповідно до чинного законодавства України.

В розділі Договору №180/5028 сторони погодили, що Договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців, що діє з 05 лютого 2010 до 05 січня 2011 включно. Та за умови пролонгації Договору оренду, Договір №180/5028 вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Чинність Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

В п. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що після закінчення строку дії договору 31.05.2011 протягом місяця жодна із сторін не звернулась із заявою про припинення договору, що у відповідності до ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна , ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України призвело до пролонгації договору на той самий строк.

За твердженням позивача Договір оренди припинив чинність 05.08.2015 у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено. Проте, Відповідач продовжував фактично користуватись орендованим нерухомим майном до 22.11.2016, коли його було виселено в примусовому порядку, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП №52501151 від 22.11.2016 (копія наявна в матеріалах справи).

Згідно з п. 2.8 Договору № 180/5028, у випадку закінчення (дострокового припинення) дії цього Договору Відповідач сплачує належні до сплати платежі, визначені у п. 2.1 Договору, а також пеню, зазначену в п. 2.6 Договору, виходячи із строку фактичного користування майном до дня підписання акта прийому-передачі приміщення з орендного користування.

Враховуючи зазначене Відповідачу нараховувалася оплата за послуги, передбачені п. 2.1 Договору № 180/5028, виходячи зі строку фактичного користування майном.

Пунктами 2.4, 4.1.5 Договору № 180/5028 передбачено обов'язок Відповідача своєчасно і в повному обсязі вносити плату на рахунок Позивача за комунальні послуги, експлуатаційні витрати та відшкодування податку на землю. Перерахування зазначених витрат здійснюється Відповідачем самостійно до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. Згідно з пп.14.1.72 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів .

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до норм р. XII ПК України, яким визначені ставки земельного податку. Відповідно до п. 284.3 ст. 284 ПКУ Позивач не звільняється від сплати податку на землю в частині площ, що передаються в оренду.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за річної суми рівними частками за місяцями (п. 286.2 ст. 286 ПКУ).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох, зокрема, юридичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 287.3. ст. 287 ПКУ податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

За твердженням Позивача, яке жодним чином не спростовано Відповідачем, за період з квітня 2015 по листопад 2016 включно у останнього виникла заборгованість за експлуатаційні витрати, відшкодування податку на землю та за комунальні послуги.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Однак, як свідчать матеріали справи, свого обов'язку щодо своєчасного та в повному обсязі внесенню зазначених сум оплати Договором № 180/5028 Відповідачем не виконано, внаслідок чого в останнього перед Позивачем утворилась заборгованість у розмірі 5 086,36 грн за експлуатаційні витрати, 46 276,70 грн за відшкодування податку на землю та 16 429,97 грн за комунальні послуги.

Судом перевірено розрахунки сум, заявлених до стягнення, що надані Позивачем, та встановлено, що вказані розрахунки відповідають погодженим сторонами базовим розрахункам.

Таким чином, станом на момент розгляду справи, суд вважає заборгованість Відповідача у розмірі 5 086,36 грн за експлуатаційні витрати, 46 276,70 грн за відшкодування податку на землю та 16 429,97 грн за комунальні послуги доведеною.

Окрім того Позивач просить стягнути з Відповідача 2 933,72 грн пені в розмірі 1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка встановлена п. 2.6 Договору №180/5028.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що розрахунок суми пені Позивачем здійснено правильно. Таким чином, враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума пені в розмірі 2 933,72 грн.

Крім того, Позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з Відповідача на свою користь 13 021,84 грн інфляційних нарахувань та 2 742,94 грн 3% річних.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних нарахованих на суму боргу ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних нарахованих на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, нарахованих Позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Благодійної організації Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв'язків України з Російською Федерацією (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 19; ЄДРПОУ 20030807) на користь Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського (м. Київ, пр.-т Перемоги, 37; ЄДРПОУ 02070921) заборгованість що виникла у зв'язку з порушенням умов Договору № 180/5028 від 05.02.2010: за експлуатаційні витрати в розмірі 5 086,36 грн, за комунальні послуги. 16 429,97 грн, відшкодування податку на землю в розмірі 46 276,70 грн; пеню в розмірі 2 933,72 грн, 13 021,84 грн інфляційних нарахувань, 2 742,94 грн 3% річних та 1 600,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 13.12.2017

Суддя М.О. Лиськов