Рішення

від 05.12.2017 по справі 911/3182/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа № 911/3182/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя , м.Запоріжжя

До Товариства з обмеженою відповідальністю Кожухівське , с.Кожухівка

про стягнення 512955,27 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Кожухівське (далі - відповідач) про стягнення 512955,27 грн.

Провадження у справі №911/3182/17 порушено відповідно до ухвали суду від 27.10.2017 року та призначено справу до розгляду на 09.11.2017 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 09.11.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 05.12.2017 року.

В судовому засіданні 05.12.2017 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.12.2017 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, пункт 4 частини третьої 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 01.11.2016 року між Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Кожухівське (Покупець) укладено Договір поставки товару № 10/11 (далі - Договір) на поставку кормових добавок та ветеринарних препаратів.

У відповідності до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити Товар.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальником відвантажено Покупцю Товар, а представником Покупця за довіреностями, отримано Товар, що підтверджується Видатковими накладними: №74 від 11.01.2017 року, № 99 від 13.01.2017 року, № 101 від 13.01.2017 року, № 102 від 13.01.2017 року, № 199 від 19.01.2017 року, № 446 від 03.02.2017 року, № 506 від 08.02.2017 року, № 1235 від 28.03.2017 року, № 1488 від 06.04.2017 року, № 2115 від 17.05.2017 року, № 2869 від 27.06.2017 року, № 2871 від 29.06.2017 року, № 3008 від 07.07.2017 року, № 3048 від 07.07.2017 року, № 3054 від 10.07.2017 року, № 3047 від 14.07.2017 року.

Отримання Товару Покупцем (представником Покупця) підтверджується належним чином оформленими довіреностями на отримання Товару № 1 від 11.01.2017 року, № 2 від 12.01.2017 року, № 4 від 19.01.2017 року, № 6 від 03.02.2017 року, № 7 від 07.02.2017 року, № 10 від 27.03.2017 року, № 12 від 06.04.2017 року, № 21 від 17.05.2017 року, № 33 від 27.06.2017 року, № 42 від 05.07.2017 року, № 44 від 07.07.2017 року.

На оплату Товару були виставлені рахунки: № 123 від 11.01.2017 року, № 142 від 12.01.2017 року, № 141 від 12.01.2017 року, № 122 від 12.01.2017 року, № 137 від 19.01.2017 року, № 278 від 03.02.2017 року, № 528 від 07.02.2017 року, № 1135 від 21.03.2017 року, № 1432 від 06.04.2017 року, № 1448 від 17.05.2017 року, № 2656 від 20.06.2017 року, № 2793 від 29.06.2017 року, № 2891 від 05.07.2017 року, №2890 від 05.07.2017 року, № 2955 від 10.07.2017 року, № 2891 від 05.07.2017 року.

Пунктом 2.2.5 Договору визначено порядок розрахунків за кожну партію товару - предоплата за товар у розмірі 100 % не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати поставки товари. ОСОБА_2 товару вважаппься дата видаткової накладної.

Згідно з умовами Договору (п.3.1) сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства.

Пунктом 3.3. Договору передбачена відповідальність Покупця за порушення строків оплати Товару у вигляді сплати Постачальнику пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення розрахунку.

Однак, відповідачем своєчасно та в повному обсязі отриманий Товар не оплачено за видатковими накладними:

- №74 від 11.01.2017 року, строк оплати 11.01.2017 року, оплачено за платіжними дорученнями № 194 від 27.01.2017 року, №374 від 29.06.2017 року після спливу строку для оплати;

- № 99 від 13.01.2017 року, строк оплати 11.01.2017 року, оплачено за платіжним дорученням № 374 від 29.06.2017 року у сумі 39520,32 грн. після спливу строку для оплати;

- № 101 від 13.01.2017 року, строк оплати 13.01.2017 року, оплачено за платіжними дорученнями № 374 від 29.06.2017 року та № 399 від 07.07.2017 року на суму 12116,18 грн. та 30284,14 грн. після спливу строку для оплати;

- № 102 від 13.01.2017 року, строк оплати 13.01.2017 року, оплачено за платіжними дорученнями № 221 від 27.03.2017 року, № 218 від 27.03.2017 року, № 399 від 07.07.2017 року, № 397 від 07.07.2017 року, № 403 від 10.07.2017 року, № 406 від 10.07.2017 року після спливу строку для оплати;

- № 446 від 03.02.2017 року, строк оплати 03.02.2017 року, оплачено за платіжними дорученнями № 371 від 27.06.2017 року, № 374 від 29.06.2017 року після спливу строку для оплати;

- № 506 від 08.02.2017 року, строк оплати 08.02.2017 року, оплачено за платіжним дорученням № 374 від 29.06.2017 року після спливу строку для оплати;

- № 1235 від 28.03.2017 року, строк оплати 28.03.2017 року, оплачено за платіжним дорученням № 374 від 29.06.2017 року у сумі 4000,50 грн. після спливу строку для оплати;

- № 1488 від 06.04.2017 року, строк оплати 06.04.2017 року, оплачено за платіжними дорученнями № 374 від 29.06.2017 року у сумі 376,00 грн. та № 235 від 10.04.2017 року у сумі 11300,00 грн. після спливу строку для оплати.

- № 199 від 19.01.2017 року на суму 178 462,62 грн. Покупець сплатив грошові кошти у сумі 95 409,94 грн. у встановлений умовами Договору строк до 19.01.2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 192 від 12.01.2017 року. Після спливу строку для оплати Покупець сплатив заборгованість частково у сумі 10 807,48 грн. та 1 1750,48 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 371 від 27.06.2017 року та № 406 від 10.07.2017 року відповідно. Залишок не сплаченої за отриманий за видатковою накладною № 199 від 19.01.2017 року Товар суми становить 60 494,72 грн.

Сума штрафних санкцій (пені), інфляційних нарахувань за весь час прострочення оплати з урахуванням основного боргу та 3% річних складає 83 552,05 грн.

06.09.2017 року за вих. № 250/Ю на адресу відповідача надсилалась вимога про сплату боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв'язку з наведеними в позові обставинами позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 386 771,24 грн. основного боргу, 36 680,24 грн. інфляційних, 80 289,71 грн. пені, 9 214,08 грн. 3% річних.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Згідно наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань .

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних та інфляційні нараховані на суму боргу з врахуванням часткових сплат та фактичних періодів прострочення, що відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних суд вважає правомірними і обґрунтованими, оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Кожухівське (08621, Київська обл., Васильківський р-н, с. Кожухівка, вул. Першотравнева, 1, код 39587381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер-Запоріжжя (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська/ОСОБА_3, 39/6, код 24912705) 386 771,24 грн. основного боргу, 36 680,24 грн. інфляційних, 80 289,71 грн. пені, 9 214,08 грн. 3% річних та 7 694,32 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 14.12.2017 р.