Рішення

від 13.12.2017 по справі 910/18844/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2017Справа №910/18844/17

За позовом Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк

до Приватного підприємства Фірма Калина Трейдінг

Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КАЛИНА ТРЕЙДІНГ

про стягнення 92 705,25 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Вєтрова Н.А. - представник за довіреністю б/н від 12.10.17

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

В судовому засіданні 13.12.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство ПроКредит Банк звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Фірма Калина Трейдінг Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КАЛИНА ТРЕЙДІНГ , про стягнення 92 705,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.06.2016р. між Публічним акціонерним товариством ПроКредит Банк (надалі - позивач) та Приватним підприємством Фірма Калина Трейдінг (надалі - відповідач-1) був укладений кредитний договір № 1.44576 (надалі - кредитний договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу-1 суму кредиту у розмірі 135 000,00 грн, строком на 24 місяці, під процентну ставку 26% річних. А відповідач-1 зобов'язався здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші платежі на підставі договору.

Крім цього, позивач зазначив, що 25.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КАЛИНА ТРЕЙДІНГ (надалі - відповідач-2) як поручителем та позивачем як кредитором було укладено договір поруки № 37397-ДП1 відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 1.44576 від 10.06.2016р.

За доводами позивача, відповідач-1 не неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим позивачем, в порядку п.п. 3.2., 3.6. кредитного договору, направлено відповідачу-1 вимогу № 1-2/17/2590 від 25.09.2017 про дострокове погашення кредиту. Вказана вимога залишена без реагування з боку відповідача-1. Позивачем також на адресу відповідача-2 направлялася вимога № 1-2/17/2593 від 25.09.2017 про виконання зобов'язань за договором поруки, яка залишена без відповіді з боку останнього. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості у розмірі 92 705,25 грн. з яких: 80 462,47 грн. - основний борг, 9 386,26 грн. - заборгованість по процентам, 277,79 грн - проценти за неправомірне користування кредитом та 2 578,73 - пеня.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 порушено провадження у справі № 910/18844/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.11.2017.

Ухвалою суду від 29.11.2017 у зв'язку з неявкою відповідачів у судове засідання розгляд справи було відкладено на 13.12.2017.

У судовому засіданні 13.12.2017 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що боржником було частково погашено заборгованість, а відтак заборгованість є наступною: 80 462,47 грн. - основний борг, 9 181,28 грн. - заборгованість по процентам, 7,47 грн - заборгованість процентів за фактичне користування кредитом за період з 26.11.2016 по 20.09.2017 та 2 198,53 - пеня.

Судом встановлено, що заява подана із дотриманням вимог ст. 22 ГПК України а тому прийняв її до розгляду.

Також представник позивача надав пояснення по суті спору, вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання вдруге не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надали, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Місцезнаходження відповідача-1 за адресою: 01103, м. Київ, Бульвар Дружби народів, буд. 8-А, та відповідача-2: 02139, м. Київ, вул.. Кібальчича, буд. 10, кв. 38; на які було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п. 3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Таким чином, незважаючи на те, що відповідачі не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив .

10 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством ПроКредит Банк (кредитор) та Приватним підприємством Фірма Калина Трейдінг (позичальник) було укладено кредитний договір № 1.44756 (кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору кредитор на підставі цього договору зобов'язується надати позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується належним чином виконати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно та належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.

У п. 1.2. кредитного договору визначено умови на яких видається кредит, зокрема: розмір кредиту - 135 000,00 грн, строком користування 24 місяці, розмір процентної ставки 26% річних з цільовим призначенням - рефінансування кредиту, отриманого на підставі договору про надання овердрафту № 115.44306 від 18.12.2013.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кредит видається у дату, вказану у графіку повернення кредиту і сплати процентів (Графік), який є додатком № 1 до цього договору за умови сплати комісії за видачу кредиту, Дата підписання Графіка та дата видачі кредиту не можуть виходити за межі 10 банківських днів після набуття чинності цим договором.

Повернення кредиту та сплата процентів здійснюється періодичними платежами, сума і строк сплати яких визначені Графіком (п.2.2. кредитного договору.)

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами підписано додаток № 1 до договору, затверджено Графік повернення кредиту та сплати процентів.

Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № № 1.44756 від 10.06.2016 між позивачем (кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КАЛИНА ТРЕЙДІНГ (поручитель) був укладений договір поруки № 373957 -ДП1 від 25.10.2016 відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 1.44576 від 10.06.2016р.

У п. 2.2. договору поруки сторонами визначено, що встановлена договором порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника із врахуванням усіх змін та/або доповнень до кредитного договору з моменту набрання ним чинності.

Згідно з п. 3.2. договору поруки поручитель зобов'язався належно повністю виконати зобов'язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв'язку з порушенням умов кредитного договору, а також неможливості виконання ним зобов'язань. Кредитор може вимагати від поручителя достроково виконання усіх зобов'язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки порука діє з моменту укладення договору протягом усього строку користування кредитом, виданого на підставі кредитного договору та до моменту, що наступають пізніше: припинення строку дії кредитного договору, незалежно від виконання усіх вимог кредитора. Непред'явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

За доводами позивача, останнім належним чином виконано зобов'язання та надано кредитні кошти позичальнику на умовах визначених кредитним договором, проте відповідачем-1 неналежним чином виконувалися зобов'язання за даним договором щодо повноти та вчасності повернення кредиту та сплаті процентів. А тому позивач в порядку п.п. 3.2. та 3.6. кредитного договору направив позичальнику вимогу № 1-2/17/2590 від 25.09.2017 про дострокове погашення кредиту. Позивач також направив на адресу відповідача-2 вимогу № 1-2/17/2593 від 25.09.2017 про виконання зобов'язань за договором поруки, яка залишена без відповіді з боку останнього.

Оскільки, вимоги щодо погашення кредиту та процентів за його користування відповідачм-1 та відповідачем-2 не виконано позивач звернувся до суду про захист порушеного права.

Отже, пір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем-1 грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є кредитним договором, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Сторони в Договорі погодили розмір процентів за користування кредитом на підставі якого позивачем правомірно обраховано суму заборгованості по сплаті процентів.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором та надання кредиту у розмірі 135 000,00 грн (виписка з рахунку за період з 10.06.2016 по 10.06.2016), існування заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 80 462,47 грн. та прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 9 181,28 грн. та процентів за фактичне користування кредитом за період з 26.11.2016 по 20.09.2017 у розмірі 7,47 грн.

Банк, у випадках передбачених п.3.2 кредитного договору, вправі вимагати дострокового погашення кредиту, зокрема у разі прострочення погашення грошових зобов'язань тривалістю більш ніж 3 банківські дні (п. 3.2.1). При прострочені погашення грошових зобов'язань тривалістю більше ніж 30 календарних днів, позичальник зобов'язаний повністю достроково погасити кредит не пізніше ніж через 3 банківську дні з дати настання тридцятого дня прострочення не залежно від того, чи кредитор пред'явив вимогу, якщо інше не буде погоджено з кредитором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З вимогою № 1-2/17/2590 від 25.09.2017 позивач звернувся до відповідача-1 щодо достроково сплатити наявну заборгованість, 25.09.2017.

Отже, враховуючи положення ст.ст. 530, 1050 Цивільного кодексу України та приписи п. 6.2. договору, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитним коштами станом на момент звернення позивача з даним позовом настав

Оскільки відповідач-1 отримав відповідні кредитні кошти, однак у встановлений строк їх не повернув, порушив зобов'язання зі сплати процентів, та відповіді на направлену банком вимогу не надав, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді, має бути стягнутий з нього в судовому порядку.

За наявними матеріалами справи судом встановлено, що з відповідача-1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованості відповідача по поверненню кредиту у розмірі 80 462,47 грн., прострочених процентів за користування кредитом у розмірі 9 181,28 грн. та процентів за фактичне користування кредитом за період з 26.11.2016 по 20.09.2017 у розмірі 7,47 грн., з урахуванням припису п. 1.2 кредитного договору, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України ).

У п. 2.4. кредитного договору визначено, що при порушенні встановлених цим договором строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту, за кожен календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості

Положеннями Господарського кодексу України унормовано поняття штрафних санкцій. Так, штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України ).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України , неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Дії відповідвча-1 щодо невиконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені за несвоєчасну повернення кредиту, наведені у розрахунку, господарський суд встановив, що проведені позивачем нарахування 2 198,31 грн - пені за прострочення повернення кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за договором суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України , виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідачем-1 за кредитним договором між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 373957 -ДП1 від 25.10.2016 відповідно до умов якого відповідач-2 поручився перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника (відповідача-1) за кредитним договором № 1.44576 від 10.06.2016р.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із статтею 554 Цивільного кодексу України , у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з положеннями ч. 1 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і \від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростували, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33 , 44 , 49 , 75 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Приватного підприємства Фірма Калина Трейдінг (01103, м. Київ, Бульвар Дружби народів, буд. 8-А, ідентифікаційний код 31407024) як позичальника та Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ КАЛИНА ТРЕЙДІНГ (02139, м. Київ, вул.. Кібальчича, буд. 10, кв. 38; ідентифікаційний код 39721113) як поручителя на користь Публічного акціонерного товариства ПроКредит Банк (03115, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 107 А; ідентифікаційний код 21677333) заборгованість по тілу кредиту у розмірі 80 462 (вісімдесят тисяч чотириста шістдесят дві) грн 47 коп.; заборгованість за процентами у розмірі 9 181 (дев'ять тисяч сто вісімдесят одна) грн 28 коп..; заборгованість процентів за фактичне користування кредитом за період з 26.11.2016 по 20.09.2017 у розмірі 7 (сім) грн 47 коп.; пеню у розмірі 2 198 (дві тисячі сто дев'яносто вісім) грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.12.2017

Суддя Пукшин Л.Г.