Рішення

від 05.12.2017 по справі 914/2316/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017р. Справа № 914/2316/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства Бродирембуд , м.Броди Львівської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп , м.Львів

за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, с.Коросне Перемишлянського району Львівської області

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

За участю представників сторін:

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився;

від третьої особи Колібанич О.Я. - представник.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Відкритим акціонерним товариством Бродирембуд до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп за участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р., загальною площею 39,8 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11602046203, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №395, та укладений між Відкритим акціонерним товариством Бродирембуд (ідентифікаційний код 03331246) і Товариством з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп

(ідентифікаційний код 38627412).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2017р. у справі №914/2316/16 позов задоволено повністю, визнано недійсним вказаний договір купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2017р. у справі №914/2316/16 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2017р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2017р. та рішення господарського суду Львівської області від 23.01.2017р. у справі №914/2316/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Колегія суддів Вищого господарського суду України у постанові від 28.08.2017р. зазначила, що факт визнання судом недійсним рішення загальних зборів учасників товариства не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу, проте такий договір може бути визнано недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно.

Вищий господарський суд України зазначив, що закон не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (ст.12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

При цьому Вищий господарський суд України посилається на постанови Верховного Суду України від 30.11.2016р. у справі №6-2362цс16 та від 27.04.2016р. у справі №6-62цс16, а також у постанову Верховного Суду України від 12.07.2017р. у справі №910/31610/15, де викладено аналогічний висновок.

Суд касаційної інстанцій зазначив, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наведений вище висновок Верховного Суду України, у зв'язку з чим дійшли передчасних висновків у справі. Суди, не проаналізували поведінку покупця - ТзОВ "Ком Інвест Груп" за спірним договором, а саме не з'ясували: чи діяв покупець при укладенні договору

добросовісно і розумно; чи є обґрунтовані підстави для висновку, що участь ТОВ "Ком Інвест Груп" в укладенні договору була формальною, спрямованою на протиправне позбавлення ВАТ "Бродирембуд" майна, чи було обізнаним або могло бути обізнаним ТОВ "Ком Інвест Груп" на момент укладення спірного договору про наявність рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 06.09.2012р., яким було визнано недійсними договори купівлі-продажу цінних паперів та комісії на продаж цінних паперів, за яким ОСОБА_2. став власником 65,74% акцій товариства, а також про обставини порушення в Господарському суді Львівської області провадження у справі № 5015/1174/12 про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів акціонерів, оформлені протоком № 01/12 від 27.01.2012р., в т.ч. і про призначення ОСОБА_2. головою комісії з припинення товариства, не перевірили установчих документів продавця і покупця з метою встановлення обставин, з якими закон пов'язує визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень для третьої особи, що необхідно для правильного застосування положень ст.92 ЦК України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про те, що судами попередніх інстанцій під час винесення оскаржуваних судових актів в порушення ст.43 ГПК України було неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та невірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню. Таким чином, враховуючи наведене, Постановою Вищого господарського суду України від 28.08.2017р. справу передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2017р. справу №914/2316/16 було прийнято до розгляду. Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із перебуванням представника Відкритого акціонерного товариства Бродирембуд у відпустці.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, вимог ухвал суду не виконав.

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку відмовити у його задоволенні, оскільки нормами Господарського процесуального кодексу України не визначено вичерпного кола осіб, які можуть бути представниками в господарському процесі, а тому інтереси підприємства мають право представляти як директор, так і засновник, головний бухгалтер та інші особи як з числа працівників, так і з числа осіб, не пов'язаних з позивачем трудовими відносинами. При цьому, неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України).

Заявником не подано належних доказів неможливості явки в судове засідання іншого представника з числа як своїх представників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Крім того, у разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надавати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.

Така ж позиція викладена у п.3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 із змінами та доповненнями.

Також слід зазначити, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів для вирішення спору по суті. Зважаючи на вищевикладене суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник третьої особи подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що у перелічені у ньому.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд -

встановив:

Як зазначив позивач у позовній заяві, ВАТ Бродирембуд було власником 13-ти обєктів нерухомого майна, що в сукупності становлять цілісний майновий комплекс.

02.12.2011р. акціонером ВАТ Бродирембуд ОСОБА_3. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та договору комісії на продаж цінних паперів відчужено належні йому акції ВАТ Бродирембуд у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_2., що становить 59,55% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ Бродирембуд . До цього ОСОБА_2. належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ Бродирембуд ).

Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ Бродирембуд у кількості 697394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_2. належало в сукупності 767917 акцій, тобто 65,5733%.

27.01.2012р. ОСОБА_2. було скликано позачергові збори акціонерів ВАТ Бродирембуд .

27.01.2012р. рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, що оформлені протоколом №01/12, призначено комісію з припинення ВАТ Бродирембуд , головою якої призначено ОСОБА_2.

Комісією з припинення товариства було скликано позачергові загальні збори акціонерів ВАТ Бродирембуд на 02.03.2012р., рішення яких оформлені протоколом №02/12 від 02.03.2012р., відповідно до яких попередньо схвалено вчинення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством в особі голови комісії з припинення, тобто ОСОБА_2., на відчуження нерухомого майна товариства на суму до 3000000,00 грн.

Як зазначив позивач, головою комісії з припинення ОСОБА_2. було укладено ряд договорів купівлі-продажу, згідно з якими все нерухоме майно, що належало ВАТ Бродирембуд на праві власності, було відчужене на користь ТзОВ Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп . Зокрема, ОСОБА_2. від імені товариства укладено й оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.03.2013 р. будівлі трансформаторної, загальною площею 39,8 м.кв., реєстаційний номер обєкта нерухомого майна 11602046203, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №395.

Як зазначив позивач та вбачається з матеріалів справи, 05.03.2013р. вищевказаний обєкт нерухомості був відчужений на користь ОСОБА_1.

Дізнавшись про факт відчуження майна, ВАТ Бродирембуд звернулось з трьома позовами до ТзОВ Ком Інвест Груп про визнання недійсними договорів купівлі-продажу будівлі залізобетонного цеху (справа №914/1417/13), будівлі - адмінбудинку з готелем, (справа №914/1419/13) та будівлі гаражу (№914/1416/13).

В подальшому позивач звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовом до ТзОВ Ком Інвест Груп та ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання договорів купівлі-продажу недійсними та скасування права власності.

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 01.04.2016р. позов ВАТ Бродирембуд задоволено в повному обсязі - визнано недійсними 12 договорів купівлі-продажу, що були укладені між ВАТ Бродирембуд та ТзОВ Ком Інвест Груп , витребувано дванадцять обєктів з незаконного володіння ОСОБА_1, скасовано її право власності. Зокрема, визнано недійним оспорюваний договір купівлі-продажу від 01.03.2013р. будівлі трансформаторної, загальною площею 39,8 м.кв.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 29.08.2016р., рішення Бродівського районного суду Львівської області в частині задоволення позову про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29.08.2016р. рішення Бродівського районного суду Львівської області в частині визнання недійсними договорів скасовано, провадження у справі закрито, оскільки вказані вимоги підвідомчі господарським судам.

Відтак, ВАТ Бродирембуд звернулось до Господарського суду Львівської області із вказаним позовом.

Позивач зазначив, що 02.12.2011р. ОСОБА_2. набув акції у кількості 697394 штук неправомірно.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2012р. визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ Підприємство Росан-цінні папери та ОСОБА_3. та договір купівлі-продажу акцій ВАТ Бродирембуд від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ Підприємство Росан-цінні папери та ОСОБА_2. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Слід зазначити, що на підставі вищенаведених договорів ОСОБА_2. придбав 697394 акцій ВАТ Бродирембуд , які належали ОСОБА_3.

Позивач зазначив, що станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012р. акціонеру ОСОБА_2. акції у кількості 697394 штуки, що становить 59,551% статутного фонду товариства, на праві власності не належали. У власності останнього перебували лише 70523 шт. (6,02%) акцій ВАТ Бродирембуд , придбані 18.10.2011р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів №111018-03.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 р. у справі №5015/1174/12, яке набрало законної сили, рішення, що оформлені протоколом позачергових зборів акціонерів №01/12 від 27.01.2012 р., визнано недійсними, в тому числі і про призначення ОСОБА_2. головою комісії із припинення ВАТ Бродирембуд . Таким чином, як зазначив позивач, судом встановлено, що ОСОБА_2. обраний головою комісії із припинення неправомірно.

Позивач також зазначив, що на момент укладення спірного правочину вже набрало чинності рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2012р. про визнання неправомірним набуття ОСОБА_2. акцій, а Господарський суд Львівської області вже розглядав справу про визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів від 27.01.2012р.

Як стверджує позивач, набувач майна позивача - ТзОВ Ком Інвест Груп створено та зареєстровано 25.02.2013р., а статутний фонд товариства визначено лише у розмірі 1000,00 грн.

Вказані приміщення відчуженні на користь ТзОВ Ком Інвест Груп без проведення відповідної грошової оцінки. Вартість зазначена в договорі купівлі-продажу значно нижча ринкової, окрім цього жодних розрахунків із ВАТ Бродирембуд не проведено. Через кілька днів від дня набуття приміщень, ТзОВ Ком Інвест Груп відчужило їх ОСОБА_1.

Таким чином, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просив визнати недійсним договір купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р., загальною площею 39,8 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11602046203, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений

приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №395, та укладений між Відкритим акціонерним товариством Бродирембуд (ідентифікаційний код 03331246) і Товариством з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, враховуючи викладене у постанові Вищого господарського суду України від 28.08.2017р., якою сраву передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно із ст.509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

02.12.2011р. на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів та договору комісії на продаж цінних паперів акціонером ВАТ Бродирембуд ОСОБА_3. відчужено належні йому акції ВАТ Бродирембуд у кількості 697394 штук на користь ОСОБА_2., що становить 59,551% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ Бродирембуд . До цього ОСОБА_2. належало лише 70523 акцій (6,02% від загальної кількості емітованих акцій ВАТ Бродирембуд ).

Після набуття на підставі вказаних договорів акцій ВАТ Бродирембуд у кількості 697394 штуки, тобто 59,551%, ОСОБА_2. належало в сукупності 767917 акцій, тобто 65,5733%.

ОСОБА_2. було скликано позачергові збори акціонерів ВАТ Бродирембуд , рішенням яких, що оформлені протоколом №01/12 від 27.01.2012р., фактично голосами ОСОБА_2. призначено комісію з припинення ВАТ Бродирембуд , головою якої призначено ОСОБА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 06.09.2012р. визнано недійсними договір комісії на продаж цінних паперів №Б-111202-01 від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ Підприємство Росан-цінні папери та ОСОБА_3. та договір купівлі-продажу акцій ВАТ Бродирембуд від 02.12.2011р., укладений між ТзОВ Підприємство Росан-цінні папери та ОСОБА_2. Вказане рішення суду набрало законної сили.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, у звязку з тим, що рішенням Шевченківського районного суду міста Львова визнано недійсними договори, на підставі яких ОСОБА_2. став власником цінних паперів, то станом на момент скликання та проведення позачергових зборів акціонерів 27.01.2012р. акціонеру ОСОБА_2. акції у кількості 697394 штуки, що становить 59,551% статутного фонду Товариства, на праві власності не належали, і у власності останнього перебували лише 70523 шт. (6,02%) акцій ВАТ Бродирембуд .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013р. у справі №5015/1174/12, яке набрало законної сили, рішення, що оформлені протоколом позачергових зборів акціонерів №01/12 від 27.01.2012р. визнано недійсними, в тому числі і про призначення ОСОБА_2. головою комісії із припинення ВАТ Бродирембуд , тобто судом встановлено, що ОСОБА_2. призначений керівником ВАТ Бродирембуд неправомірно.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст.207 ГК України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Частиною 2 ст.203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.1, 3 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження

Згідно ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Абзацом 3 п.п.3.5 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013р. №11 передбачено, що відповідно до пункту 22 частини другої статті 33 Закону України Про акціонерні товариства до виключної компетенції загальних зборів акціонерного товариства належить прийняття рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності товариства. Тому вчинення значного правочину виконавчим органом товариства за відсутності такого рішення є підставою для визнання його недійсним, якщо правочин не було схвалено в подальшому загальними зборами акціонерного товариства (стаття 241 ЦК України).

Як розяснено Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п. 2.1 п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон повязує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як зазначалось вище, у відповідності до рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ Бродирембуд від 27.01.2012р. (протокол №01/12) головою комісії обрано ОСОБА_2. та наділено його повноваженнями генерального директора товариства згідно ст.7.3. статуту товариства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.03.2013 р. у справі №5015/1174/12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ Бродирембуд від 27.01.2012р., що оформлене протоколом від 27.01.2012р. №01/12, оскільки воно прийнято з порушенням вимог Закону України Про акціонерні товариства щодо скликання цих зборів та за відсутності кворуму при їх проведенні.

Враховуючи, що Господарським судом Львівської області від 12.03.2013 р. у справі №5015/1174/12 визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ Бродирембуд від 27.01.2012р., що оформлене протоколом №01/12, на підставі якого Кравчук В.В. був призначений головою комісії з припинення ВАТ Бродирембуд , суд дійшов висновку про відсутність у ОСОБА_2. повноважень на укладення від імені позивача спірного договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р.

Згідно п.п.2.5. п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2013р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів ВАТ Бродирембуд , за результатами яких прийнято рішення, що відображено у протоколі №01/13, про зобовязання Наглядової ради товариства спільно з виконавчим органом вчинити дії по визнанню недійсними договорів з продажу (відчуження) майна ВАТ Бродирембуд головою комісії з припинення ОСОБА_2., укладених 28.02.2013р., а також в разі виявлення інших порушень законодавства при укладенні договорів з 27.01.2012р. по 27.03.2013р. від імені ВАТ Бродирембуд головою комісії з припинення - по визнанню їх недійсними в судовому порядку, про припинення процедури зміни організаційно правової форми з акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю, розпочату відповідно до рішення загальних зборів акціонерів ВАТ Бродирембуд від 27.01.2012р. (відмінено рішення про припинення ВАТ Бродирембуд шляхом реорганізації) та про припинення повноваження комісії з припинення.

Схвалення правочину ТзОВ Ком інцест Груп не відбулось, відповідачем таких доказів не подано. Натомість придбане у позивача майно через незначний проміжок часу було відчужено третій особі.

Однак закон ураховує, що питання щодо визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій відноситься до внутрішніх взаємовідносин юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України містить виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом з тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

За таких обставин, з урахуванням норм статті 98 ЦК України та приписів статей 92, 203, 215, 241 цього Кодексу, рішення загальних зборів учасників товариства є актами, що зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання відносин у різних питаннях діяльності товариства, вони мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Таким чином, якщо суд визнає недійсним рішення загальних зборів учасників товариства, воно є недійсним з моменту його прийняття.

Проте, для визнання недійсним договору, укладеного виконавчим органом товариства (директором) з третьою особою, з огляду на порушення цим органом установленого обмеження повноважень щодо представництва, не має самостійного юридичного значення сам по собі той факт, що згодом визнане недійсним у судовому порядку рішення загальних зборів учасників товариства про обрання (призначення) виконавчого органу, згідно з яким виконавчий орган діяв на момент укладення договору.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження в повноваженнях виконавчого органу товариства.

Закон не встановлює виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність чи нерозумність дій третьої особи у відносинах з юридичною особою. Тому з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України) висновок про добросовісність поведінки третьої особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала третя особа реального настання правових наслідків, обумовлених договором, і чи настали такі наслідки насправді. Таким чином, підлягає оцінці не лише поведінка третьої особи до та в момент укладення оспорюваного договору, але й після його укладення, зокрема необхідно встановити, чи виконала третя особа свої обов'язки за договором, у який спосіб у подальшому третя особа розпорядилася одержаним за оспорюваним договором майном, чи не було залучення третьої особи до участі в укладенні договору формальною дією, спрямованою на подальше відчуження предмета договору з метою протиправного позбавлення юридичної особи права власності на майно.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі №408/4197/12 (у ВСУ №6-62цс16) та від 13.03.2017 у справі №760/8121/16-ц (у ВСУ №6-147цс17).

Згідно інформації, відображеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію покупця за спірним договором - Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412) було проведено 25.02.2013р., тобто за декілька днів до укладення спірного договору. Статутний капітал товариства визначено у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до довідки про технічну характеристику об'єктів нерухомого майна за вих. №17 від 20.02.2013 року, виданої КП ЛОР "Золочівське МБТІ" керівнику ВАТ "Бродирембуд" на будівлю за №17 на вул. Чупринки в м. Броди, на підставі матеріалів технічної інвентаризації станом на 15.02.2013 року вартість складу під літ. Д-1 загальною площею 39,8 кв.м становить 25391,00 грн.

Згідно п. 5 спірного договору за погодженням сторін вартість предмету договору була визначена у розмірі 12000 грн. без ПДВ, які покупець зобов'язувався сплатити продавцю не пізніше 08.03.2013 року шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та підтверджується представником ВАТ "Бродирембуд" (продавця), відповідач у строк, визначений спірним договором, кошти позивачу за набуте майно не перерахував. У відповіді ТзОВ "Ком Інвест Груп" за вих. №1 від 29.03.2016р. на адвокатський запит, копія якої долучена до матеріалів справи, зазначено, що протягом 2013-2015 років ТзОВ "Ком Інвест Груп" не мало рахунків, відкритих в банківських установах, грошових коштів за придбані в лютому-березні 2013 року приміщення на користь ВАТ "Бродирембуд" не сплачувало. Не сплачено відповідну суму коштів за спірним договором і станом на дату розгляду даної справи. Відповідачем протилежного не доведено.

Через декілька днів після укладення спірного договору, а саме 06.03.2013р. ТзОВ "Ком Інвест Груп" було відчужено будівлю трансформаторної площею 39,8 кв.м (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 116902046203) фізичній особі - ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2013 року за №429.

Крім того, як зазначав позивач, Хміль Мар'яна Валеріївна є рідною сестрою Кравчука Андрія Валерійовича, акціонера ВАТ "Бродирембуд", яким було скликано позачергові збори акціонерів ВАТ "Бродирембуд", на яких було прийнято рішення, що оформлені протоколом №01/12 від 27.01.2012р.

З наведеного вбачається, що залучення ТзОВ "Ком Інвест Груп" до участі в укладенні договору є формальною дією, спрямованою на подальше відчуження нерухомого майна позивача з метою протиправного позбавлення ВАТ "Бродирембуд" права власності на таке майно.

Щодо заяви представника третьої особи про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно ст.18 ГПК України до складу учасників судового процесу входять: сторони, треті особи, прокурор, інші особи, які беруть участь у процесі у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.21 ГПК України сторонами в судовому процесі є позивач і відповідач. Позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

З аналізу вищенаведених норм права випливає, що заяву про застосування строку позовної давності має право подати лише сторона спору. Сторонами у господарському процесі є позивач та відповідач. Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору є учасниками судового процесу, але не є сторонами, відтак не мають права подавати такого роду заяви.

Вищим господарським судом України у абзаці 4 п.п. 2.1. п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що заява про сплив позовної давності, зроблена будь-якою іншою особою (в тому числі й учасником судового процесу, включаючи прокурора, який не є стороною у справі), крім сторони у спорі, не є підставою для застосування судом позовної давності. Зокрема, частиною четвертої статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користуються процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, статтею 22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той час як згаданий припис статті 267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Право на подання заяви про застосування позовної давності передбачене положенням ЦК України, відтак безпідставним є посилання представника третьої особи на те, що згідно положень ГПК України третя особа користується правами та обов'язками сторони, а відтак має право подавати заяви про застосування строків позовної давності.

Отже, подана третьою особою заява про застосування строку позовної давності судом відхиляється з огляду на відсутність у третьої особи права на заявлення про застосування строку позовної давності.

Щодо доводів представника третьої особи про неналежний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 1 ГПК України).

Згідно п.п.5, 6 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині (ч. 1 ст. 207 ГК України).

З огляду на те, що позивач є стороною спірного договору, укладення вказаного договору відбулося з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного у спосіб, який передбачено цивільним законодавством, у суду відсутні підстави вважати, що позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у неналежний спосіб.

Слід також зазначити, що в аналогічних справах (№914/2317/16, №914/2319/16, №914/2321/16, №914/2322/16) за участю сторін про визнання договорів купівлі-продажу інших об'єктів недійсними з тих же підстав, що і у даній справі, Вищим господарським судом України залишено рішення судів про визнання договорів купівлі-продажу недійсними без змін. Отже, Вищий господарський суд України не встановив дефекту в обраному позивачем способі захисту свого порушеного права.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною 6 статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача, оскільки позов слід задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 4-3, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнати недійсним договору купівлі-продажу будівлі від 01.03.2013р., загальною площею 39,8 м.кв., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 11602046203, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гусаком Р.Т. та зареєстрований в реєстрі за №395, та укладений між Відкритим акціонерним товариством Бродирембуд (ідентифікаційний код 03331246) і Товариством з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (ідентифікаційний код 38627412).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ком Інвест Груп (Львівська область, м.Золочів, вул.Лазенна, 1, ідентифікаційний код 38627412) на користь Відкритого акціонерного товариства Бродирембуд (Львівська область, м.Броди, вул.Валова, 13, ідентифікаційний код 03331246) 1378,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 05.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 11.12.2017р.

Суддя Гоменюк З.П.