Рішення

від 12.12.2017 по справі 914/1976/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/1976/17

Колегія суддів у складі

Головуючий суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Синчук М.М.

при секретарі Думин В.Я.

розглянула справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Фегецин Віри Володимирівни, смт.Східниця,

до відповідача: Східницької селищної ради, смт.Східниця,

про визнання недійсним рішення Східницької селищної ради №263 від 16.02.2017р. в повному обсязі.

За участю представників:

Від відповідача: Брезецька Г.О. - представник;

Від третьої особи: не з'явився;

Суть спору: Фізична особа - підприємець Фегецин Віра Володимирівна звернулася в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Східницької селищної ради про визнання недійсним рішення Східницької селищної ради від 16.02.2017р. №263 в повному обсязі.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідач оскаржуваним рішенням вирішив розірвати укладений між сторонами договір оренди землі від 07.02.2012р. з тих підстав, що ФОП Фегецин В.В., як орендар за договором, знялась з обліку в ЄДРЮОФОП та ГФ та припинила підприємницьку діяльність, хоча насправді позивач на момент прийняття оскаржуваного рішення та на даний час вона включена до реєстру та здійснює підприємницьку діяльність.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 28.09.2017 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 17.10.2017року.

В судове засідання 17.10.2017р. представники сторін не з'явилися, причин неявки не повідомили, вимог ухвали суду від 28.09.2017р. не виконали, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, які долучені до справи. Розгляд справи було відкладено на 31.10.2017р.

В судове засідання 31.10.2017 р. з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час і місце розгляду справи, вимоги ухвали суду від 28.09.2017р. не виконав.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд відклав розгляд справи на 23.11.2017р. та зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвал суду.

В судове засідання 23.11.2017р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Відповідач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

В судове засідання 23.11.2017р. з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Відповідач в черговий раз не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Представник позивача просив суд відкласти розгляд справи для надання можливості подати додаткові докази по справі.

Також судом було звернено увагу позивача на те, що йому необхідно уточнити, яке саме рішення Східницької селищної ради він просить визнати недійсним, оскільки в описовій частині позовної заяви зазначено рішення від 16.02.2017р. №263 і саме таке рішення долучено до позовної заяви, а в прохальній частині позовної заяви зазначено рішення від 16.02.2017р. №262.

Ухвалою від 23.11.2017р. суд відклав розгляд справи на 12.12.2017р.

В судове засідання 12.12.2017р. з'явився представник позивача. Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника, причин неявки не повідомив.

Представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог згідно якої просив суд визнати недійсним рішення Східницької селищної ради № 263 від 16.02.2017р. Пояснив, що в прохальній частині позовної заяви було допущено описку в номері оскаржуваного рішення, а саме помилково зазначено № 262, хоча як випливає із змісту позовної заяви та документів долучених до позовної заяви, предметом ооскарження є саме рішення від 16.02.2017р. №263.

Судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.

В позовній заяві позивач просить суд до вирішення справи і набрання рішенням суду законної сили вжити заходи до забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві вчиняти дії по передачі спірної земельної ділянки третім особам або вчиняти будь-які інші дії, які обмежують права позивача використовувати земельну ділянку

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В той же час, позивачем жодним чином не обґрунтовано необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, не доведено наявність обставин, які б свідчили, що відповідачем вживаються певні дії щодо передачі спірної земельної ділянки третім особам чи спрямовані на обмеження права позивача щодо використання даної земельної ділянки.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Окрім того, представник позивача в наданих суду поясненнях зазначив, що він поштою направив на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, однак просив суд не брати дану заяву до уваги, про що зазначив у заяві від 12.12.1217р. про уточнення позовних вимог.

Оскільки на час розгляду справи та прийняття судом рішення по справі, заява про збільшення розміру позовних вимог до суду не надійшла, суд розглядає справу в межах позовних вимог викладених в позовній заяві з врахуванням уточнень поданих позивачем.

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

07.02.2012 року між Східницької селищної ради (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Фегецин Вірою Володимирівною (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для встановлення та обслуговування торговельного кіоску, яка знаходиться у смт. Східниця по вул. Шевченка, кадастровий №4610345400:01:001:0163.

Відповідно до п.8 договору, його було укладено строком на 5 років та надано орендарю переважне право поновити його на новий строк після закінчення строку його дії.

У цьому разі орендар повинен був не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

09.11.2016р. позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження строку дії договору на п'ять років. Дана заява була отримана представником відповідача 09.11.2016р., про що свідчить відмітка на заяві, яка долучена позивачем до справи.

Таким чином, позивач своєчасно звернувся до відповідача із заявою щодо продовження строку дії договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 28.02.2017р. №56 Східницька селищна рада відповідаючи на лист позивача від 09.11.2016р. №485, повідомила ФОП Фегецин В.В. про відхилення заявки останнього щодо продовження строку дії договору у зв'язку із тим, що 23.09.2014р. Фегецин В.В. знято з обліку як фізичну особу-підприємця.

Однак, ще до надання відповіді на заяву позивача, Східницька селищна рада прийняла рішення від 16.02.2017р. №263 яким вирішила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 0.0010 га, що знаходиться за адресою: смт. Східниця, вул. Шевченка, укладений з Фегецин Вірою Володимирівною що зареєстрована за юридичною адресою: смт. Східниця, вул.Зарічна, 151.

Також даним рішення зобов'язано гр. Фегецин В.В. передати земельну ділянку територіальній громади смт. Східниця в особі Східницької селищної ради згідно акту прийому - передачі.

Як вбачається з даного рішення, підставою для його прийняття був зокрема висновок постійної депутатської комісії з регулювання земельних відносин від 15.02.2017 року.

Згідно даного висновку, копія якого долучена до справи (а.с.16), комісія за результатами розгляду заяви ФОП Фегецин В.В. про продовження договору оренди встановила, що 15.01.2015р. ФОП Фегецин В.В. знялась з обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, а тому комісія рекомендувала розглянути питання про розірвання укладеного з ФОП Фегецин В.В. договору оренди земельної ділянки на вул. Шевченка, площею 0,001 га.

Окрім того, при прийнятті оскаржуваного рішення, Східницька селищна рада виходила з положень ст.ст. 12,141 Земельного кодексу України та ст. 32 Закону України Про оренду землі .

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України та законами України.

Відповідно до положень ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних

підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.39 договору, сторони також погодили, що дія договору припиняється у разі ліквідації юридичної особи орендаря. Дані положення договору кореспондуються з положеннями ст.31 Закону України Про оренду землі , якою також передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі ліквідації юридичної особи-орендаря.

З отриманого судом спеціального витягу з ЄДР ЮО ФОП та ГФ вбачається, що 23.09.2014р. ФОП Фегецин Віра Володимирівна дійсно припинила здійснювати підприємницьку діяльність, однак вже 20.01.2015р. Фегецин Віра Володимирівна знову була зареєстрована, як фізична особа-підприємець.

Таким чином з 20.01.2015р. та на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, Фегецин Віра Володимирівна була включена до ЄДР ЮО ФОП та ГФ як фізична особа-підприємець, а тому посилання відповідача на ту обставину, що ФОП Фегецин В.В. знялась з обліку в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, як на підставу розірвання спірного договору оренди землі є безпідставними та до уваги судом не беруться.

Окрім того, відповідачем не доведено суду наявність будь-якої з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачених ст. 141 ЗК України, які слугували причиною розірвання договору.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п.10 ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування , акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Оскільки позивачем не доведено наявності законних та обґрунтованих підстав для розірвання спірного договору оренди землі, прийняття ним оскаржуваного рішення є безпідставним, таким, що суперечить чинному законодавству України та порушує цивільні права позивача.

Суд також звертає увагу на те, що відповідач не міг розривати договір, який припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку на який його було укладено, а відтак в даному випадку слід дослідити, чи припинив свою дію спірний договір на момент його розірвання відповідачем в односторонньому порядку.

Як уже зазначалося судом, спірний договір оренди землі було укладено 07.02.2012р. строком на 5 років та надано орендарю переважне право поновити його на новий строк. Тобто договір було укладено строком до 07.02.2017р.

Позивач, як орендар, скористався своїм правом передбаченим п.8 договору, та своєчасно звернувся до відповідача із заявою про продовження строку дії договору. Відповідна заява була подана позивачем 09.11.2016р.

Як передбачено ст. 33 Закону України Про оренду землі , орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач відреагував на заяву позивача щодо пролонгації строку дії договору тільки листом від 28.02.2017р., в якому зазначив, що заявка відхилена з тих підстав, що позивач знявся з обліку як фізична особа-підприємець.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті судового збору суд покладає на відповідача в сумі 1600,00 грн.

Суд також звертає увагу на те, що судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову, яка викладена в позовній заяві.

Відповідно до пп.2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду заяви про вжиття запобіжних заходів та заходів забезпечення позову сплачується судовий збір в розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про державний бюджет України на 2017 рік прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2017 року становить 1600 гривень.

Таким чином, при поданні до суду заяви про забезпечення позову, позивач повинен був сплатити судовий збір в сумі 800,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, судовий збір за розгляд заяви про забезпечення позову позивачем сплачений не був.

Як зазначено в п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , суд повинен розглянути заяву про забезпечення позову навіть за відсутності доказів сплати суми судового збору за розгляд такої заяви, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами згідно із статтею 49 названого Кодексу у залежності від результатів розгляду відповідної заяви. Про такий розподіл може бути зазначено і в рішенні (постанові) господарського суду, прийнятому(-ій) за результатами розгляду справи, або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

В силу наведених положень, судом була розглянута заява позивача про забезпечення позову незважаючи на несплату позивачем судового збору за розгляд даної заяви. В задоволенні заяви було відмовлено.

З огляду на викладене з позивача слід стягнути в дохід державного бюджету України 800,00 грн судового збору за розгляд судом заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст.28, 33 ,43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Східницької селищної ради №262 від 16 лютого 2017 року в повному обсязі.

3. Стягнути з Східницької селищної ради (82391, Львівська область, смт. Східниця, вул. Золота Баня,3 код ЄДРПОУ 26359951) на користь Фізичної особи-підприємця Фегецин Віри Володимирівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) - 1600,00 грн судового збору.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фегецин Віри Володимирівни (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в дохід Державного бюджету України - 800,00 грн судового збору.

5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України .

6. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України .

Повне рішення складено 14.12.2017р.

Головуючий суддя Запотічняк О.Д.

Суддя Козак І.Б.

Суддя Синчук М.М.