Рішення

від 11.12.2017 по справі 905/2529/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

11 грудня 2017 року Справа № 905/2529/17

Провадження № 16/913/880/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю А-Верс , м. Слов'янськ Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Софія Трансагро , м. Сватове Луганської області

про стягнення 43 432 грн. 28 коп.

суддя Ворожцов А.Г.

секретар судового засідання Бережна Л.В.

у засіданні брали участь:

від позивача - представник не прибув

від відповідача - представник не прибув

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Луганської області ОСОБА_1 від 11.12.2017 № 618-р, у зв'язку з отриманням суддею господарського суду Луганської області Шеліхіною Р.М. листка непрацездатності, відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та пункту 5.4 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у господарському суді Луганської області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/2529/17 з метою заміни судді, за результатами якого справу передано на розгляд судді Ворожцову А.Г.

в с т а н о в и в:

суть спору : позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 33248,00 грн., пені у розмірі 3578,94 грн., інфляційних нарахувань в сумі 1690,32 грн. та 30% річних у сумі 4915,02 грн. за договором поставки № 1 від 24.04.2017.

Сторони участь своїх представників у засіданні суду не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Відповідач, ТОВ "А-Верс" , відзиву на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали не надав.

Явка учасників судового процесу в засідання суду не визнавалася обов'язковою.

При цьому, сторони не заявили клопотань про відкладення розгляду справи з наведенням відповідного обґрунтування необхідності такого відкладення та доданням доказів поважності неприбуття у дане судове засідання.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням фактичних обставин справи суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини.

Судом встановлено, що 24.04.2017 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 1 (далі - договір) (а.с. 18-19), згідно з умовами якого позивач (постачальник) зобов'язався поставити відповідачу шини автомобільні, диски та інше (п. 1.1) а відповідач (покупець) зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар.

Пунктом 3.1 договору сторони обумовили, що поставка здійснюється на підставі заявок покупця, у яких зазначаються найменування, асортимент, кількість товару та інші дані.

За умовою п. 4.1 договору покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, вказаною у специфікації та/або рахунку наступним чином: передплата у розмірі 50%, залишок, 50% від вартості товару - протягом 14 календарних днів з моменту поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу автошини на загальну суму 43248,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи видатковою накладною № РН-0000236 від 08.05.2017 (а.с. 20).

Протягом 14-ти днів (до 22.05.2017) відповідач не виконав своє грошове зобов'язання, а 18.07.2017 відповідач направив на адресу позивача гарантійного листа, яким зобов'язався погасити заборгованість в сумі 43248,00 грн. до 05.08.2017.

07 серпня 2017 року відповідач частково погасив заборгованість у сумі 10000,00 грн., залишок боргу складає 33248,00 грн.

Згідно з п. 6.2 договору в разі прострочення оплати відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожен день прострочення, а також 30% річних від суми боргу.

Так, позивачем за період з 22.05.2017 по 26.10.2017 нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3578,94 грн. та 30% річних в сумі 4915,02 грн.

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати за період з травня по жовтень 2017 року в сумі 1690,32 грн.

Під час судового розгляду справи доказів повної або часткової сплати суми боргу відповідачем надано не було.

Заперечень на позов відповідач під час судового розгляду справи не надав, а також не скористався правом участі у судовому засіданні свого представника.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір виник через порушення відповідачем зобов'язань за договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

Згідно з нормою ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Умовою п. 6.2 договору сторони погодили інший розмір річних відсотків, а саме, - 30 % річних від суми заборгованості.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат, річних відсотків та пені, суд дійшов висновку про невідповідність цих сум фактичним обставинам з наступних підстав.

Пунктом 3.2 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , зазначено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому у розрахунок мають включатися й періоди часу, в якій індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць , тому прострочка платежу за менший період не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань .

Крім того, відповідно до п. 6.2 договору у позивача виникло право нараховувати річні відсотки та пеню з 23.05.2017 року, а не з 22.05.2017, як визначив позивач.

Виходячи з цього, інфляційні втрати позивач мав нараховувати за період з червня по жовтень 2017 року, при цьому:

- інфляційні втрати за період червень - липень 2017 року на суму боргу 43248,00 грн. становлять 779,85 грн.,

- інфляційні втрати за період серпень - жовтень 2017 року на суму боргу 33248,00 грн. становлять 1037,34 грн.

Загалом інфляційні втрати за заявлений позивачем період становлять 1817,19 грн .

Оскільки позивачем заявлено до стягнення менша сума інфляції, вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Розрахунок 30 % річних за період з 23.05.2017 по 26.10.2017 має бути:

- за період з 23.05.2017 по 06.08.2017 на суму 43248,00 грн. (часткова сплата 07.08.2017) = 2700,15 грн.,

- за період з 07.08.2017 по 26.10.2017 на суму боргу 33248,0 грн. = 2180,62 грн.

Загалом - 4880,77 грн .

Пеня за вказаний позивачем період має становити:

- за період з 23.05.2017 по 06.08.2017 на суму 43248,00 грн. = 2254,82 грн.,

- за період з 07.08.2017 по 26.10.2017 на суму боргу 33248,00 грн. = 1821,81 грн.

Загалом - 4076,63 грн .

Оскільки позивачем заявлено до стягнення менша сума пені, вимога про її стягнення підлягає задоволенню.

Суд вважає, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем частково доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами частково, а тому підлягають частковому задоволенню з віднесенням на відповідача судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Софія Трансагро" , 92600, Луганська область, м. Сватове, кв. ЛуначарськогоАДРЕСА_1, код 39848788, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Верс" , 84115, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Орденоносців, буд. 15, код 35957447, заборгованість у сумі 33248,00 грн., пеню у розмірі 3578,94 грн., інфляційні втрати в сумі 1690,32 грн., 30 % річних у сумі 4880,77 грн., крім того, судовий збір у розмірі 1598,74 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення складено - 12.12.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов