Рішення

від 12.12.2017 по справі 914/2121/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017р. Справа № 914/2121/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участю секретаря судового засідання Винника В.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Виробничий центр , м.Новояворівськ Львівської області

про стягнення 74748,23грн.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 - представник,

від відповідача - ОСОБА_2 - представник.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м.Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Виробничий центр , м.Новояворівськ 70008,55грн. пені, 3778,26грн. трьох процентів річних та 961,41грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору № 2535/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014р., а також нормами ст.ст.509, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 19.10.2017р. порушено провадження у справі № 914/2121/17 та розгляд справи по суті призначено на 13.11.2017р. Розгляд справи відкладався, та в судовому засіданні 05.12.2017р. оголошувалась перерва до 11.12.2017р.

В продовжене після перерви судове засідання представник позивача з явився, позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання з явився, позовні вимоги визнав, подав суду заяву про розстрочку виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 549, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов»язання не допускається. Договір є обов»язковим до виконання сторонами. У разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 30.12.2014р. укладено договір № 2535/15-БО-21 купівлі-продажу природного газу. На виконання умов цього договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2904923,79грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.10.2015р, 30.11.2015р., 31.12.2015р.

Відповідно до п.6.1 Договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов язання, зокрема вимоги пункту 6.1 Договору.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивачем з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу нараховано відповідачу 70008,55грн. пені. Крім цього, на підставі ст.625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3778,26грн. трьох процентів річних та 961,41грн. інфляційних втрат, відповідно до зробленого ним розрахунку.

Станом на день розгляду справи судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільну сплату пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Натомість, відповідачем визнано заявлену позивачем до стягнення пеню у розмірі 70008,55грн., три відсотки річних у розмірі 3778,26грн. та 961,41грн. інфляційних втрат.

Враховуючи наведене, після здійснення перерахунку суми позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення в сумі 74748,23грн., з яких: 70008,55грн. пені, 3778,26грн. трьох процентів річних та 961,41грн. інфляційних втрат.

12.12.2017р. представником відповідача подано заяву про розстрочку виконання рішення суду на 5 місяців, а саме: 15000,00грн. до 31.12.2017р., 15000,00грн. до 31.01.2018р., 15000,00грн. до 28.02.2018р., 15000,00грн. до 31.03.2018р., 14748,23грн. до 30.04.2018р. Заява мотивована тим, що ТзОВ Інженерно-виробничий центр на даний час не має можливості погасити всю суму заборгованості, у зв язку із важким матеріальним становищем, яке спричинено об єктивними факторами, а саме: значною дебіторською заборгованістю перед товариством, відсутністю коштів на рахунку в установах банків, наявною заборгованістю населення за надані товариством послуги по опаленню та підігріву води.

Суд, розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення суду з доданими до неї документами, прийшов до висновку про її задоволення, з огляду на наступне.

Як вбачається з фінансового звіту суб єкта малого підприємництва, складеного на 30.09.2017р. дебіторська заборгованість перед ТзОВ ІВЦ за товари, роботи, послуги становить 1407100,00грн. Станом на 01.11.2017р. заборгованість по замовниках перед товариством складає 1298354,46грн., з них 303428,23грн. заборгованість населення, що підтверджується довідкою від 08.12.2017р. № 122. Згідно довідки від 08.12.2017р. № 120, заборгованість населення перед ТзОВ Інженерно-виробничий центр за опалення та підігрів води станом на 08.12.2017р. складає 373341,09грн. Згідно довідки ПАТ АКБ Львів від 08.12.2017р. № 218-18/15, залишок коштів на рахунку відповідача станом на 08.12.2017р. складає 837,16грн.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторонни виконавчого провадження або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора, і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відтак, враховуючи скрутне матеріальне становище відповідача, суд вважає за доцільне на підставі ст. 121 ГПК України розстрочити виконання рішення в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а саме: 15000,00грн. - до 31.12.2017р., 15000,00грн. - до 31.01.2018р., 15000,00грн. - до 28.02.2018р., 15000,00грн. - до 31.03.2018р., 14748,23грн. - до 30.04.2018р.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Інженерно-Виробничий центр (81053, Львівська область, м.Новояворівськ, вул.Шептицького, 1, код ЄДРПОУ 19167671) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,6 код ЄДРПОУ 20077720) 70008,55грн. пені, 3778,26грн. трьох процентів річних та 961,41грн. інфляційних втрат та 1600грн. судового збору з розстрочкою виконання рішення, в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а саме: 15000,00грн. - до 31.12.2017р., 15000,00грн. - до 31.01.2018р., 15000,00грн. - до 28.02.2018р., 15000,00грн. - до 31.03.2018р., 14748,23грн. - до 30.04.2018р.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

3.Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Повне рішення складено 13.12.2017р.

Суддя Бортник О.Ю.