Рішення

від 13.12.2017 по справі 916/2720/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2017 р.Справа № 916/2720/17

за позовом Приватного підприємства "ДНІПРОТРАНС";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАБУД ЛТД"

про стягнення 49267,86 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Приватне підприємство "ДНІПРОТРАНС" ( далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю " АКВАБУД ЛТД " (далі відповідач) про стягнення 49267,86 грн. з яких 43750грн. - основна заборгованість, 4869,86грн. - пеня, 548,38грн.- 3% річних, 63,62грн. - індекс інфляції, та судового збору.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2017 року було порушено провадження у справі № 916/2720/17.

07.12.2017р. позивач звернувся до суду з остаточними вимогами із заявою про збільшення позовних вимог відповідно якої просить суд стягнути з відповідача 43750грн. - основна заборгованість, 6787,67грн. - пеня, 814,52грн.- 3% річних, 1865,03грн. - індекс інфляції, та судового збору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судових засідань був повідомлений належним чином, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, про поважність причин відсутності не повідомив, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 13.12.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив .

13 червня 2017 року між ПП ДНІПРОТРАНС (надалі - Позивач, Перевізник або Кредитор) та ТОВ АКВАБУД ЛТД (надалі - Відповідач, ОСОБА_1 або Боржник) було укладено Договір № 13-06/2017 на послуги з перевезення вантажу водним транспортом, відповідно якого Перевізник взяв на себе зобов'язання здійснити перевезення вантажу, що належить ОСОБА_1, а ОСОБА_1 прийняти та сплатити надані послуги.

За вищевказаним договором ПП Дніпротранс виконало для ТОВ АКВАБУД ЛТД перевезення річкового намивного піску т/х Медногорск в кількості 2500.0 тон за маршрутом кар'єр Рибальче - порт Одеса, про що було складено Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17 від 18 червня 2017 року. Приймання наданих послуг засвідчується підписом представника ОСОБА_1 та печаткою ТОВ АКВАБУД ЛТД Акті № 17 від 18.06.2017 р.

Отже, Перевізник цілком виконав взяті на себе зобов'язання відповідно Договору. ОСОБА_1 був порушений обов'язок сплати вищевказаних послуг в строк. Відповідно пп. 4.2. п. 4 Договору, ОСОБА_1 зобов'язувався сплатити фрахт наступним шляхом: 50 % від суми фрахту перерахувати на момент подачі судна в порт завантаження; 50 % від суми фрахту протягом 3-х днів після підписання акту виконаних робіт (наданих послуг).

Загальна вартість послуг відповідно виставленого рахунку на оплату № 16 від 14 червня 2017 р. складає 187500,00 грн. Акт виконаних робіт (наданих послуг) № 17 підписаний 18 червня 2017 року. Останнім днем сплати було 21.06.2017 р.

За надані послуги Боржник перераховував кошти наступним шляхом: 14.06.2017 р. - 93750,00 грн. (не порушуючи зобов'язань); 29.06.2017 р.-30000,00 грн.; 18.09.2017р.-10000,00 грн.; 02.10.2017р. - 10000,00 грн.

За виконані послуги Боржник перерахував загалом 143750,00 грн. Сума простроченого основного боргу на даний час складає 43750,00 гри.

Згідно п. 5.2. Договору перевезення № 13-06/2017 від 13 червня 2017 року за несвоєчасну оплату послуг ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача 43750грн. - основна заборгованість, 6787,67грн. - пеня, 814,52грн.- 3% річних, 1865,03грн. - індекс інфляції, та судового збору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 3 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено існування заборгованості відповідача, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 43750 грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Також, Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 6787,67 грн.

Згідно з ч.2 ст.218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За правилами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до приписів ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно п. 5.2. Договору перевезення № 13-06/2017 від 13 червня 2017 року за несвоєчасну оплату послуг ОСОБА_1 зобов'язаний сплатити Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

В зв'язку з порушенням строків оплати, відповідачу позивачем на суму заборгованості нарахована пеня у розмірі 6787,67 грн..

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у повному обсязі пеня у розмірі 6787,67 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, згідно ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми та індекс інфляції.

Отже, згідно розрахунку позивача, сума 3% річних складає 814,52грн. та індекс інфляції складає 1865,03грн. які підлягають стягненню.

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Під час розгляду справи відповідачем не було належним чином доведено суду та доказано виконання своїх зобов'язань.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 43750грн. - основна заборгованість, 6787,67грн. - пеня, 814,52грн.- 3% річних, 1865,03грн. - індекс інфляції, є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " АКВАБУД ЛТД " (65003, м. Одеса, вул. Миколая Гефта, 7, код ЄДРПОУ: 37653572) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОТРАНС" (73025, м. Херсон, вул. Шолом Алейхема, 14; код ЄДРПОУ: 32391983) 43750грн. - основна заборгованість, 6787,67грн. - пеня, 814,52грн.- 3% річних, 1865,03грн. - індекс інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 14 грудня 2017 р.

Суддя С.В. Літвінов