Рішення

від 11.12.2017 по справі 916/2423/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" грудня 2017 р.Справа № 916/2423/17

За позовом Фізична особа-підприємець Німець Василь Петрович;

до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОДЖИСТИК"

про стягнення 7753.6грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: - не з'явився;

Від відповідача: - не з'явився;

Суть спору: Фізична особа-підприємець Німець Василь Петрович звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю " ТРАНС ЛОДЖИСТИК " 7753,60 гривень, що складається із заборгованості в сумі 4999,98 гривень, інфляційні в сумі 1087,10 гривень та 3% річних в сумі 353,09 гривень, пеню в сумі 1312,59 гривень.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2017 року порушено провадження у справі №916/2423/17 та призначено до розгляду на 30 жовтня 2017 року.

На виконання ухвали суду від 25.10.2017 року представник позивача надав розрахунок суми позову, також надав усі оригінали документів, які підтверджують позовні вимоги.

Розгляд справи призначений на 30 жовтня 2017 року не відбувся, оскільки суддя Гуляк Г.І. перебувала на лікарняному та ухвалою суду від 06.11.2017 року розгляд справи було призначено на 20 листопада 2017 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, направив на адресу суду клопотання від 30.11.2017 року щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, рекомендованою кореспонденцією.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали господарського суду Одеської області направлялись за належною адресою зазначеною в позовній заяві.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 "Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотному аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

За результатами судового засідання справу було розглянуто без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами документів наданих позивачем. У судовому засіданні, в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України , оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

20 травня 2016 року між Фізичною особою-підприємцем Німець Василем Петровичем (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю " ТРАНС ЛОДЖИСТИК" (далі-відповідач) був укладений договір поставки №ЛН-212561, за умовами якого, позивач (постачальник) зобов'язується на протязі дії договору поставити відповідачу (покупцю) товар за його замовленнями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на встановлених договором умовах, п.1.1 договору. Поставка товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця на умовах EXW (склад постачальника), п.2.1 договору.

Так в період з 24 травня 2016 року по 15 грудня 2016 року, згідно видаткових накладних поставлено товариству з обмеженою відповідальністю " ТРАНС ЛОДЖИСТИК " товару на загальну суму 97 972 гривень, що підтверджується накладними: №6559 від 24.05.2016 року на суму 1660 гривень; №9609 від 18.07.2016 року на суму 11136 гривень; №9882 від 21.07.2016 року на суму 52440 гривень; №15254 від 10.10.2016 року на суму 8816 гривень; №17032 від 05.11.2016 року на суму 11200 гривень; №19753 від 15.12.2016 року на суму 12720 гривень.

Відповідач в свою чергу вказаний товар прийняв та здійснив оплату в сумі 92 972,02 гривень.

12 вересня 2017 року позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу про сплату грошових коштів та штрафних санкцій за неналежне виконання зобов'язань за договором, яка відповідачем була залишена без розгляду.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) та відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В ході розгляду справи було досліджено оригінал договору поставки від 20.05.2016 року за №ЛН-212561, за умовами якого, позивач зобов'язується на протязі дії договору поставити відповідачу товар за його замовленнями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на встановлених договором умовах, п.1.1 договору. Поставка товару здійснюється постачальником згідно із замовленням покупця на умовах EXW (склад постачальника), п.2.1 договору.

Відповідно до п.4.2 договору, сторони узгодили оплату товару у термін 14 днів від дати отримання товару та підписання представником покупця видаткової накладної.

Так відповідно видаткових накладних на яких містяться підпис та печатка покупця: №6559 від 24.05.2016 року на суму 1660 гривень; №9609 від 18.07.2016 року на суму 11136 гривень; №9882 від 21.07.2016 року на суму 52440 гривень; №15254 від 10.10.2016 року на суму 8816 гривень; №17032 від 05.11.2016 року на суму 11200 гривень; №19753 від 15.12.2016 року на суму 12720 гривень, товар було передано та здійснено часткову оплату в сумі 92 972,02 гривень, заборгованість складає 4 999,98 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини 1 статті 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням.

Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Щодо вимог позивача про стягнення пені у сумі 25 786,39 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 5.3 договору сторони встановили, що у разі несвоєчасної оплати покупець повинен сплати на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок пені, встановив наданий позивачем розрахунок здійснений вірно та заявлена сума пені 1 312,59 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Водночас, відповідно до положень ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних приходить висновку про правомірність нарахованих сум та стягує заявлену суму 3% річних - 353,93 гривень та інфляційні в сумі 1 087,10 гривень з відповідача.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС ЛОДЖИСТИК" (65026 місто Одеса вул.. Польська, б.18 офіс 2, код ЄДРПОУ 38937007) на користь Фізичної особи-підприємця Німець Василя Петровича (АДРЕСА_1; адреса для листування АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) заборгованість в сумі 4 999 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять) гривень 98 копійки, пеню в сумі 1 312 (одна тисяча триста дванадцять) гривень 59 копійок, 3% річних в сумі 353 (триста п'ятдесят три) гривни 93 копійки, інфляційні в сумі 1 087 (одна тисяча вісімдесят сім) гривень 10 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 14 грудня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк