Рішення

від 11.12.2017 по справі 914/2457/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р.                                                   Справа № 914/2457/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАТРАНС», м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТОГРАД ЛТД», м. Львів

про стягнення 15 697 грн. 69 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Зубко С.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮАТРАНС», м. Дрогобич, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТОГРАД ЛТД», м. Львів про стягнення 15 697 грн. 69 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 30.11.2017 призначив розгляд справи на 11.12.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення вантажу. На виконання умов вказаного договору-заявки, позивач надав транспортні послуги з перевезення вантажу на загальну суму 12 355 грн. 01 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості послуг не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становить 12 355 грн. 01 коп. У зв'язку із простроченням оплати вартості послуг з перевезення відповідачу нараховано інфляційні в сумі 3 342 грн. 68 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 15 697 грн. 69 коп. боргу, а також судові витрати, в тому числі витрати на адвоката в розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

17 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮАТРАНС» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРТОГРАД ЛТД» (експедитор) було укладено договір-заявку на надання транспортних послуг №29/07/15.

Відповідно до договору-заявки позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу по маршруту м. Дрогобич, Україна – м. Краків, Польща.

Вартість послуг згідно договору-заявки становила 500 євро по курсу НБУ на день розвантаження (п. 1.2. договору-заявки).

Позивач умови, зазначені в договорі-заявці, виконав повністю, що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №066972 з відміткою вантажоодержувача про одержання вантажу.

Згідно п. 3.1. договору-заявки замовник здійснює оплату послуг перевізника шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок перевізника на протязі п'яти банківських днів з дня отримання замовником належним чином оформлених товарно-транспортних документів, рахунку, акту виконаних робіт та CMR.

02.10.2015 позивачем було надіслано відповідачу рахунок на оплату, товарно-транспортну накладну (CMR) №066972 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу та акт здачі-прийняття робіт.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості послуг з перевезення вантажу на дату розгляду справи в суді не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 12 355 грн. 01 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).

Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р. вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням договору-заявки на перевезення, належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №066972.

Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на товарно-транспортній накладній (CMR) №066972 в графі «Вантаж одержано».

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Згідно ст. 16 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів 1956 р., платежі, передбачені вантажною накладною, та всі інші витрати залишаються такими, що підлягають оплаті після видачі вантажу.

Статтею 104 Статуту автомобільного транспорту Української УРСР передбачено, що остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником автотранспорту на підставі рахунку автотранспортного підприємства або організації.

Як зазначалося вище, позивачем надсилалися відповідачу рахунок на оплату послуг, а також товарно-транспортна накладна (CMR) №066972 та акт виконаних робіт (послуг), проте, останнім оплату не здійснено.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення інфляційні в сумі 3 342 грн. 68 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 12 355 грн. 01 коп. основного боргу, 3 342 грн. 68 коп. інфляційних.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем на підтвердження його витрат на послуги адвоката надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507, видане 16.05.2008, договір доручення від 10.11.2017, акт приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2017, квитанцію від 18.11.2017 про здійснення оплати вартості послуг адвоката у розмірі 2 500 грн. 00 коп.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРТОГРАД ЛТД», м. Львів, вул. Шевченка, 111А (ідентифікаційний код 38970835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮАТРАНС», м. Дрогобич, вул. І.Франка, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 35217315) 12 355 грн. 01 коп. основного боргу, 3 342 грн. 68 коп. інфляційних, 1 600 грн. 00 коп. судового збору, 2 500 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

3.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 11.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14.12.2017.

Суддя                     Мазовіта А.Б.