Рішення

від 12.12.2017 по справі 905/2468/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р.Справа № 905/2468/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампром Постачання", м.Харків, про стягнення 13763,60 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № 101-4016 від 01.07.2016);

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", м.Нікополь Дніпропетровської області, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампром Постачання", м.Харків, шкоди в розмірі 13763,60 грн., заподіяної позивачу внаслідок вагової недостачі коксу, виявленої при перевезенні продукції згідно залізничної накладної № 52914074 (досилка до основної залізничної накладної № 52914074). Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Копія ухвали про порушення провадження у справі, надіслана на адресу відповідача: 61099, м.Харків, пр.Московський, 247 (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернута до господарського суду за закінченням строку зберігання. Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкладення розгляду справи на час даного судового засідання до суду не надійшло.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

12.12.2016, відповідно до договору перевезення, а саме залізничної накладної № 52914074 (досилка до основної залізничної накладної № 52914074), від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампром Постачання" (вантажовідправник, відповідач у справі) на адресу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (вантажоодержувач, позивач у справі) у вагоні № 65487803 надійшов кокс.

Під час видачі вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції у загальній кількості 5150 кг. З урахуванням норми недостачі - 2% відповідальна вагова недостача склала на загальну суму 13763,60 грн. (з ПДВ), що документально підтверджено комерційним актом.

Опис комерційного акта РА № 015348/260 від 12.12.2016 містить напис про наступне: "У додаток до комерційного акту № 015309/1673 станції ОСОБА_2. При комісійному зважуванні вагона 65487803, який прибув по досилці 45207818 ОСОБА_2 - Нікополь, до основної відправки вказаній на звороті цього акту, на 100 т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту 4/08-16 р, виявлено менше проти документу на 5150 кг дріб'язку коксового, який у вагоні вміститися міг. По документу - дріб'язок коксовий, фракція 0-10 мм, вантаж змерзаємий, вантаж маркований вапном. У дійсності навантаження згідно комерційного акту № 015309/1673 станції ОСОБА_2, нижче рівня бортів 20 см. вантаж маркований вапном, маркування не порушене і відповідає перевізному документу. Виборок та поглиблень не має. Двері та люка щільно закриті, течі вантажу не має.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно положень статей 2, 3, 6, 37 Статуту залізниць України (далі-Статут), Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, підприємств, які користуються залізничним транспортом; Статутом регламентуються організація та основні умови перевезення вантажів; дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом, в тому числі і вантажів; під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається останнім.

Статтею 6 Статуту встановлено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони-одержувача.

Згідно ст. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до ст. 111 Статуту, залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу коли вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

За ст. 37 Статуту, під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. При цьому, відповідно ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктом 2 розділу 28 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Уклавши з залізницею угоду на перевезення вантажу, відправник визнав тим самим обмеження та особливості, що встановлені Статутом, щодо меж відповідальності перевізника і вантажовідправника та погодився з ними.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 920 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Як свідчать матеріали справи, рахунок за поставлену продукцію № 118 від 05.12.2016, до загальної суми якого входить ПДВ, сплачений позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 210399 від 27.01.2017.

Таким чином, внаслідок невірного визначення відповідачем маси вантажу у накладній, позивачу заподіяно шкоду, яка підлягає відшкодуванню. При цьому, розмір шкоди складається із вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично не надійшов до нього.

При розрахунку вартості недостачі позивачем враховано 2% норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка помножена на вартість вантажу за 1 т (2978,36 грн.) відповідно до Рахунку № 118 від 05.12.2016.

Перевіривши вищевказаний розрахунок, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 920, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Крампром Постачання" (61099, м.Харків, пр.Московський, 247; код ЄДРПОУ: 40123224; р/р 26004053613066 Краматорська ФПАТ КБ Приватбанк у Донецькій області, МФО 335548) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 310; код ЄДРПОУ: 00186520; р/р 2600730129109 у Нікопольському відділенні ПАТ "ОСОБА_3 Дніпро", МФО 305749) - 13763,60 грн. як відшкодування шкоди; 1600,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_4