Рішення

від 14.12.2017 по справі 926/3767/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року Справа № 926/3767/17

За позовом дочірнього підприємства М'ясо Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат

до підприємства з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія Грін Рей

про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у сумі 192907,14 грн.

Суддя І.В.Марущак

представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 16.01.2017 року №15;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: дочірнє підприємство М'ясо Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат звернулося з позовом, в якому просить стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія Грін Рей заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору поставки від 01.01.2017 року №12, у сумі 192907,14 грн., з яких 123595,95 грн. пеня, 54619,19 грн. інфляційні втрати та 14692,00 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідачем неналежно виконані зобов'язання по своєчасній оплаті вартості прийнятого товару за вказаним договором, внаслідок чого йому нараховано 123595,95 грн. пені, 54619,19 грн. інфляційних втрат та 14692,00 грн. 3% річних за період з 21.06.2017 року по 13.11.2017 року.

Провадження у справі порушено ухвалою від 21.11.2017 року, розгляд справи призначено на 05.12.2017 року, позивача зобов'язано надати копію рішення господарського суду Чернівецької області від 02.11.2017 року у справі №926/3140/17 з відміткою про набрання законної сили та акт звірки взаєморозрахунків, а відповідача - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день подання позову, відзив на позов та докази в його обґрунтування, а також надіслання його копії позивачеві.

У судовому засіданні 05.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти розстрочення виконання рішення заперечив.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та надав відзив на позов. У поданому суду відзиві відповідач позовні вимоги визнає та вважає, що позов підлягає задоволенню, проте у порядку ст. 121 ГПК України просить розстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці шляхом сплати у січні 2018 року - 65000,00 грн., у лютому 2018 року - 65000,00 грн. та у березні 2018 року - 62907,14 грн.

У судовому засіданні 05.12.2017 року оголошено перерву розгляду справи до 14.12.2017 року для надання додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 14.12.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, проти розстрочення виконання рішення заперечив.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак до його початку надав суду клопотання, в якому просить розгляд справи провести без участі його представника у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання та розстрочити виконання рішення суду з підстав, зазначених у відзиві на позов.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що справа в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України може бути розглянута без участі представника відповідача за наявними у ній документами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

01 січня 2017 року між дочірнім підприємством М'ясо Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат (далі - позивач) та підприємством з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія Грін Рей (далі - відповідач) укладено договір поставки №12 (далі - договір), згідно пункту 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає та оплачує ковбасні та м'ясні вироби, надалі товар , за асортиментом та цінами згідно накладних на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що він набирає чинності в момент його підписання і діє по 31 грудня 2018 року, а в частині зобов'язань, які виникли під час дії договору - до повного виконання. Доказів розірвання чи визнання даного договору недійсним суду не надано.

Сторонами узгоджено у п.2.3 договору, що прийомка-передачі товару за асортиментом, кількістю і ціною здійснюється по накладній та є підставою щодо узгодження асортименту, кількості та ціни товару і не може бути підставою для виникнення суперечок у зв'язку з цим.

Сума договору визначається шляхом складання всіх сум проданого за накладними товару (п.1.3 договору).

Відповідно до пункту 2.4 договору оплата за поставлений товар проводиться на протязі 7 (семи) банківських днів з дня передачі товару по накладній. Датою поставки вважається дата підписання накладної.

У п.2.5 договору встановлено, що форма розрахунків:

- безготівкова - перерахунок грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача;

- готівкова - сплата грошових коштів у касу позивача.

Згідно із п. 2.7 договору датою оплати є дата надходження коштів на банківський рахунок позивача, зазначений у договорі, чи дата внесення грошових коштів у касу позивача.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.11.2017 року у справі №926/3140/17, яке набрало законної сили 14.11.2017 року, позов задоволено частково, стягнуто з підприємства з іноземними інвестиціями товариства з обмеженою відповідальністю торгової промислової компанії Грін Рей на користь дочірнього підприємства М'ясо-Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат заборгованість в сумі 999999,99 грн. та судовий збір в розмірі 15000,00 грн. Водночас суд розстрочив виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу строком на два місяці шляхом сплати до 30.11.2017 року 499999,99 грн. та до 31.12.2017 року 500000,00 грн. У решті позову провадження у справі припинено.

При цьому, господарський суд дослідив і встановив, що в період з 12.06.2017 року по 04.08.2017 року позивачем поставлено відповідачу по договору поставки №12 від 01.01.2017р. товар загальною вартістю 3605894,25 грн., що підтверджується видатковими накладними: ДП-0007929 від 12.06.2017 р., ДП-0008023 від 14.06.2017 р., ДП-0008618 від 28.06.2017 р., ДП-0008622 від 28.06.2017 р., ДП-0008627 від 28.06.2017 р., ДП-0008903 від 06.07.2017 р., ДП-0009011 від 07.07.2017 р., ДП-0009313 від 13.07.2017 р., ДП-0009387 від 14.07.2017 р., ДП-0009454 від 15.07.2017 р., ДП-0009691 від 20.07.2017 р., ДП-0009763 від 21.0.2017 р., ДП-0009970 від 26.07.2017 р., ДП-0010476 від 04.08.2017 р.

Однак відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, оплативши отриманий ним товар на загальну суму 2305894,26 грн., що призвело до виникнення боргу на день подачі позову в розмірі 1299999,99 грн. Разом з тим після порушення провадження у справі №926/3140/17 відповідач сплатив позивачу 300000,00 грн. боргу, внаслідок чого суд дійшов висновку, що з нього слід стягнути 999999,99 грн. заборгованості по оплаті за поставлений позивачем товар.

За приписами ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У свою чергу відповідно до пункту 2.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Відтак, є преюдиціальними, а тому не потребують доведення факти поставки позивачем відповідачу по договору товару на загальну суму 3605894,25 грн., оплати відповідачем вартості товару на загальну суму 2605897,26 та дати поставки партій товару. У свою чергу сторони зазначені обставини справи визнають.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у рішенні № 926/3140/17, відповідач сплатив позивачу за поставлений по договору товар 2605897,26 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 09.06.2017р. №4329 на суму 50000,00 грн., від 23.06.2017р. №HSAV3BSEBV на суму 200000,00 грн., від 07.07.2017р. №4366 на суму 350000,00 грн., від 20.07.2017р. №4939 на суму 300000,00 грн., від 21.07.2017р. №4407 на суму 200000,00 грн., від 27.07.2017р. №4419 на суму 50000,00 грн., від 01.08.2017р. №4417 на суму 150000,00 грн., від 04.08.2017р. №4434 на суму 100000,00 грн., від 15.08.2017р. № 4427 на суму 500000,00 грн., від 23.08.2017р. №4388 на суму 50000,00 грн., від 08.09.2017р. №4367 на суму 50000,00 грн., від 14.09.2017р. №4375 на суму 155894,26 грн., від 21.09.2017р. №4421 на суму 150000,00 грн., від 03.10.2017р. №4452 на суму 50000,00 грн., від 06.10.2017р. №HSAV6B2DT9 на суму 150000,00 грн. та від 17.10.2017 р. №HSAV4B3СІ7 на суму 100000,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем не надано доказів повного чи часткового погашення заборгованості.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання у частині оплати за товар належним чином не виконав, внаслідок чого позивач нарахував відповідачу 123595,95 грн. пені, 54619,19 грн. інфляційних втрат та 14692,00 грн. 3% річних за період з 21.06.2017 року по 13.11.2017 року.

Із доданих до позову розрахунків позовних вимог слідує, що позивач визначав початок періоду заборгованості відповідача по кожній партії товару до спливу строку оплати, передбаченого пунктом 2.4 договору.

Крім того, позивачем не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені (п.1.9 постанови пленуму ВГСУ від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ) та ту обставину, що сума, сплачена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з врахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число - з наступного місяця (лист Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ).

Отже, розрахунки позивача не є цілком обґрунтовані, а тому суд самостійно здійснив перерахунок суми позову, розрахунки пені, інфляційних втрат та 3% річних виконаних судом знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як видно із здійсненого судом розрахунку інфляційних втрат, обґрунтованим є стягнення з відповідача на користь позивача 43409,58 грн. інфляційних втрат, а тому в частині стягнення 11209,61 грн. (54619,19 грн. - 43409,58 грн.) інфляційних втрат слід відмовити за безпідставністю. При цьому, суд, керуючись ч.5 ст.78 ГПК України, не бере до уваги факт визнання відповідачем позову, оскільки дії відповідача суперечать законодавству і порушують його права і охоронювані законом інтереси.

У свою чергу, згідно зробленого судом розрахунку 3% річних (нараховано 14860,39 грн.), однак заявлена позивачем сума 3% річних є меншою, тож оскільки суд не вправі з власної ініціативи виходити за межі позовних вимог (ст. 83 ГПК України, в даному випадку відсутнє клопотання позивача), то з відповідача на користь позивача належить стягнути 14692,00 грн. 3% річних.

Щодо стягнення пені, то відповідно до п. 8.2 договору у разі порушення строку оплати твору відповідач зобов'язаний, на вимогу позивача, сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення.

Так, здійснивши належний розрахунок пені, суд зазначає, що розмір заявленої позивачем суми пені є меншим, ніж розрахований судом (124872,26 грн.), а тому з відповідача на користь позивача також належить стягнути 123595,95 грн. пені.

Відповідач, як зазначено вище, просить суд розстрочити виконання рішення суду терміном на 3 місяці шляхом сплати у січні 2018 року - 65000,00 грн., у лютому 2018 року - 65000,00 грн. та у березні 2018 року - 62907,14 грн., в обґрунтування чого надав бухгалтерську довідку від 31.10.2017 року №51, згідно якої дебіторська заборгованість відповідача за реалізовану продукцію станом на 31.10.2017 року складає 4085907,00 грн.

За приписами статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

З аналізу вказаної статті видно, що розстрочка виконання рішення застосовується лише у виняткових випадках і підставою для неї можуть бути конкретні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

У контексті викладеного суд дійшов висновку, що наявність дебіторської заборгованості відповідача не є виключною обставиною. Водночас у матеріалах справи відсутні докази добровільної сплати відповідачем основної суми заборгованості за договором, що мала бути перерахована останнім позивачу у строк до 30.11.2017 року згідно п.3 резолютивної частини рішення від 02.11.2017 року у справі №926/3140/17. У свою чергу представник позивача усно підтвердив, що відповідач не оплатив позивачу першу частину боргу, внаслідок чого він звернувся із заявою про його примусове виконання. Відтак, розстрочення виконання рішення суду у даній справі не призведе до відновлення прав позивача, санації відповідача та порушить баланс інтересів сторін.

Крім того, відповідачем не подано доказів в підтвердження того, що в нього будуть наявні кошти в майбутньому для погашення заборгованості. Отже, у задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Таким чином, з відповідача на користь позивача належить стягнути 123595,95 грн. пені, 43409,58 грн. інфляційних втрат та 14692,00 грн. 3% річних, а у решті позову відмовити.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 12, 44, 49, 82, 83, 84, 116, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з підприємства з іноземними інвестиціями товариство з обмеженою відповідальністю торгова промислова компанія Грін Рей (60300, Чернівецька обл., м.Новоселиця, вул. Центральна, 93, код ЄДРПОУ 31887196) на користь дочірнього підприємства М'ясо Буковини відкритого акціонерного товариства Новоселицький птахокомбінат (60300, Чернівецька обл., м. Новоселиця, вул. Постишева, 2, код ЄДРПОУ 30175983) 123595,95 грн . пені, 43409,58 грн . інфляційних втрат, 14692,00 грн . 3% річних та 2724,92 грн. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

За згодою представника позивача в судовому засіданні 14.12.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 14.12.2017 року.

Суддя І.В. Марущак