Постанова

від 11.12.2017 по справі 908/499/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 справа № 908/499/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Стойка О.В., Марченко О.А. , Чернота Л.Ф. , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Склярук С.І. не з'явився; Грединаров І.Л. - за довіреністю; Ткаченко Ю.В. - за довіреністю; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.09.2017 (підписано 27.09.2017) у справі№ 908/499/17 (головуючий Смірнов О.Г., судді Азізбекян Т.А., Горохов І.С.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса до про за зустрічним позовом до Фізичної особи-підприємця Грединарової Олени Михайлівни, м. Запоріжжя стягнення 1 031 394,92 грн. Фізичної особи-підприємця Грединарової Олени Михайлівни, м. Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса провизнання договору недійсним В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса (Позивач) із позовом до Фізичної особи-підприємця Грединарової Олени Михайлівни, м. Запоріжжя (Відповідач) про стягнення заборгованості з оплати паушального внеску в сумі 650 342,40 грн., неустойки зі сплаті паушального внеску в сумі 6 503,42 грн., 3% річних від суми заборгованості по паушальному внеску в сумі 11 839,65 грн., заборгованості зі сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332 442,00 грн., неустойки зі сплаті роялті в сумі 3 324,42 грн., 3% річних від суми заборгованості з роялті в сумі 8 531,88 грн., штрафу за неподання звітів в розмірі 18 411,15 грн. за договором комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 231215/01 від 23.12.2015, що разом складає 1 031 394,92 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2017 прийнято зустрічну позовну заяву Фізичної особи-підприємця Грединарової Олени Михайлівни, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса про визнання договору комерційної концесії бізнес-школи "Miniboss" № 231215/01 від 23.12.2015, укладеного між сторонами, недійсним.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.09.2017 первісні позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача заборгованість зі сплати паушального внеску в сумі 32 299,12 грн., неустойку зі сплаті паушального внеску в сумі 322,99 грн., 3% річних від суми заборгованості зі сплаті паушального внеску в сумі 222,12 грн., штраф за неподання звітів в сумі 15 567,35 грн., витрати зі сплати судового збору в сумі 726,17 грн. В задоволенні решти позовних вимог, а також зустрічних позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права України, а висновки, що викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції невірно визначено суму заборгованості з паушального внеску, та, як наслідок, сум 3% річних, пені та штрафу, а також неправомірно відмовлено у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача суми заборгованості з щомісячних платежів (роялті).

Крім того, скаржник посилається на неотримання ним оригіналу судового рішення за підписом усіх членів судової колегії, що на його думку є порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, але через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи через зайнятість його представників в іншому судовому засіданні, у задоволенні якого судовою колегією відмовлено, оскільки Позивач є юридичною особою та не позбавлений можливості залучити до представництва інших осіб.

Представники Відповідача в судовому засіданні вважали рішення суду законним та обґрунтованим, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Також представником Відповідача було надано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів надсилання Позивачу відзиву на апеляційну скаргу, яке судовою колегією задоволено.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представників Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2015 між сторонами був укладений договір комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 231215/01 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач надає Відповідачу, а Відповідач набуває право використання у своєї підприємницькій діяльності Комплексу виключних прав (далі - КВП) на унікальну тренінгову технологію бізнес-освіти для розвитку індивідуальності дітей та підлітків на підставі отриманих Сертифікатів та Ліцензій від Позивача та право використовувати в своїй діяльності Знаки для товарів та послуг ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1. КВП належить Позивачу на наступних підставах:

- свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1, зареєстрованого 28.04.2011 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти та науки України;

- свідоцтва № 154132 від 10.04.2012, виданого Державною службою інтелектуальної власності України.

За використання КВП Відповідач оплачує Позивачу винагороду, обумовлену даним Договором. КВП надається для організації роботи Позивачем виключно на договірній території, зазначеній в п. 2.2. даного Договору.

Згідно п. 3.1.-3.3. Договору, за використання КВП Позивача за даним Договором встановлюється наступні види та форма оплати:

- одноразовий платіж (паушальний внесок - за міжнародною термінологією) в розмірі 25 000,00 (двадцять п'ять тисяч) євро, сплачуваний в національній валюті України на день платежу.

Відповідач зобов'язаний сплатити залишок частини паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору до 25 грудня 2015 року в розмірі 1 960,00 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят) євро 00 центів. Оплата здійснюється в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу за безготівковим розрахунком готівкою через касу Позивача.

Відповідач зобов'язується виплатити залишок частини паушального внеску, зазначеного в п. 3.1. даного Договору, в розмірі 23 040,00 (двадцять три тисячі сорок) євро рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192,00 (сто дев'яносто два) євро в місяць, починаючи з 01 березня 2016 року, які сплачуються в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу.

Оплата періодичних щомісячних платежів здійснюється за поточний місяць не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця, починаючи з 01 квітня 2016 року.

Умовами п. 4.2.1. Договору передбачений обов'язок Позивача протягом 15 (п'ятнадцяти) робочих днів з моменту підписання даного договору сторонами надати Відповідачу за Актом прийому-передачі наступну документацію для реалізації КВП:

- Програму 1 курсу навчання "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- графіки та опис щорічних обов'язкових заходів, в яких згідно методики ведення бізнесу, Відповідач прийме участь;

- календарний план рекомендованих заходів, в яких Відповідач та учні зможуть прийняті участь;

- шаблони договорів про нерозголошення конфіденційної інформації співробітникам, представниками та власниками Відповідача;

- шаблони трудових договорів зі співробітниками;

- шаблони договорів на надання послуг;

- шаблони довіреностей та угод з представниками Відповідача;

- шаблони угод та меморандумів про співпрацю з навчальними установами;

- шаблони меморандумів з меценатами, спонсорами та благодійними організаціями;

- зразки протоколів по створенню та роботі Ради бізнесменів ІНФОРМАЦІЯ_1;

- методичні вказівки з проведення заходів, занять та комплексному навчанню;

- методичні вказівки з організації бізнес-процесів;

- навчальні та методичні матеріали;

- зразки рекламних матеріалів;

- зразки сувенірної продукції;

- брендбук;

- форму звіту Відповідача з реклами, маркетингу та інформаційного супроводження;

- зразки листів, прес-релізів, запрошень, оголошень та т. ін.;

- електронні форми бюджету та розрахунку прибутку компанії;

- план рахунків для бухгалтерії Відповідача.

Згідно п. 9.2. Договору, він може бути розірваний за згодою сторін.

Пунктом 9.7. Договору передбачено, що Позивач не вправі розірвати достроково Договір в односторонньому порядку без настання обставин непереборної сили, зазначених в п. 6. даного Договору; не вправі відмовлятись від взятих на себе зобов'язань з причин, що не пов'язані з фізичною неможливістю ведення бізнесу ним самим або найманими управлінцями; не вправі відмовитись від взятих на себе зобов'язань без пропозиції Позивачу продовжити ведення бізнесу самостійно та на свій розсуд. В іншому випадку, Відповідач повинен доплатити до 100% суми одноразового платежу (паушального внеску), зазначеного у п.п. 3.1.-3.3. цього Договору. Строк та форму доплати сторони визначають окремою угодою. При цьому, строк не повинен перевищувати 24 місяці.

Відповідно до п. 9.8, 9.9. Договору, у випадку відсутності прибутку Відповідач вправі ініціювати питання передачі управління найманому менеджменту, витрати на який сторони несуть пропорційно їх прибуткам, зазначеним в п. 3 даного Договору.

У випадку відмови Відповідача від управління бізнесом сторони передають управління Позивачу зі зміною умов розподілу прибутку, вказаного в п. 3 цього Договору на діаметрально протилежні.

Розрахунок суми розподіленого Позивачем прибутку, як керуючим партнером, в даному випадку здійснюється за наступним принципом:

- Позивач сплачує Відповідачу 10 % валового прибутку з будь-якої кількості учнів до 49;

- при кількості учнів 50 та більше - в розмірі 20 % від валового прибутку;

- при кількості учнів 100 та більше - в розмірі 30% від валового прибутку.

Згідно з п. 11.1. Договору даний Договір набирає чинності та діє в частині оплати - з дати його підписання обома сторонами і до виконання сторонами своїх фінансових зобов'язань; в частині надання прав на використання КВП - протягом 10 років з моменту підписання Договору.

На виконання умов Договору 14.12.2015 Відповідачем було здійснене перерахування частини паушального внеску в сумі 49 023,84 грн., яка еквівалентна 1 960,00 євро(платіжне доручення № 140 від 24.12.2015).

В подальшому, починаючи з березня 2016 року по червень 2016 року Відповідачем також були здійснені чергові платежі паушального внеску на загальну суму 16 615,68 грн., яка еквівалентна 768 євро (платіжні доручення № 40 від 20.04.2016 року, № 47 від 13.05.2016 року).

На теперішній час Відповідачем сплачено Позивачу паушального внеску у сумі, що еквівалентна 2728 євро, залишок встановленого в Договорі паушального внеску дорівнює 22 272,00 євро.

Відповідач 02.06.2016 звернувся до Позивача з листом за № 1/6, в якому з посиланням на п. 9.2. Договору комерційної концесії № 231215/01 від 23.12.2015 запропонувала розірвати Договір за згодою сторін з 10.06.2016, додавши до нього проект додаткової угоди. При цьому в п. 2 проекту додаткової угоди було зазначено, що сторони претензій та вимог один до одного не мають.

Позивач у відповідь, із посиланням на те, що у Договорі не передбачена можливість його розірвання в односторонньому порядку, 10.06.2016 надіслав Відповідачу лист за № 1006/16/01 з пропозицією щодо двох варіантів вирішення питання продовження договірних відноси, зокрема, на підставі п.9.8 Договору, передати управління комплексом виключних прав найманому менеджменту з витратами Сторін пропорційно їх доходам, або, за п. 9.9. Договору, передати управління комплексом виключних прав Позивачу зі зміною умов розподілу доходів. Зазначену пропозицію Відповідачем було проігноровано, відповідь на нього не надана.

Позивач вважаючи, що Відповідач відмовився від виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та відмовився від інших варіантів продовження договірних відносин, які передбачені Договором та запропоновані йому Позивачем, звернувся до суду з вимогою про стягнення з Відповідача на користь Позивача залишку паушального внеску в сумі 22 272 євро, що станом на 07.02.2017 за офіційним курсом НБУ становить 650 342,40 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вимагав з посиланням на приписи ст. ст. 229, 230 ЦК України визнати договір комерційної концесії ІНФОРМАЦІЯ_1 № 231215/01 недійсним, вважаючи, що вказаний Договір був укладений від впливом помилки стосовно істотної умови Договору - предмету, а саме: змісту КВП та обману, оскільки надана Позивачем інформація щодо підстав виникнення у Відповідача комплексу виключних прав є такою, що не відповідає дійсності.

Вказує на те, що КВП, які належать Позивачу підтверджуються, зокрема, свідоцтвом про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1, зареєстрованим 28.04.2011 року Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, натомість існує Свідоцтво з ідентичними даними, проте належить воно ОСОБА_8 (Стаття "ІНФОРМАЦІЯ_1, Одеса 2010), а отже має місце повідомлення з боку Позивача потенційному користувачу КВП завідомо неправдивих відомостей щодо підстав виникнення КВП.

Також зазначає, що в Договорі відсутні будь-які посилання на відповідний договір, за яким ОСОБА_8 передала виключне право на використання її авторських прав Позивачу, у Позивача відсутня ліцензія на здійснення освітньої діяльності відносно співробітників і представників Відповідача, але з наведеного в п. 1.3. Договору переліку Відповідач отримав лише право на використання знаку для товарів і послуг ІНФОРМАЦІЯ_1, а решту, включаючи програму та методику навчання, методичні рекомендації тощо - Позивачем не надано, їхня відсутність унеможливила використання КВП Відповідачем.

Також Відповідач стверджує про неузгодження сторонами визначення "валовий дохід" в розумінні п. 3.1.2. Договору, від якого має залежати розрахунок суми обов'язкового щомісячного платежу (роялті).

Листами-повідомленнями № 09-16-01 та № 09-16-02 від 09.12.2016 Відповідач повідомив Позивача про неможливість ведення бізнесу з фізичних підстав та запропонував Позивачу вести бізнес самостійно та на свій розсуд, вважаючи це повідомлення підставою для дострокового розірвання Договору з повним звільненням від всіх взятих на себе обов'язків, а також відповідно до п. 9.7. Договору, підставою про його дострокове розірвання з 09.12.2016.

Таким чином, Відповідач зазначеним листом № 09-16-02 від 09.12.2016, в порядку п. 9.7. Договору, відмовився від ведення бізнесу та запропонував Позивачу вести бізнес самостійно та на свій розсуд, наслідком чого є здійснення сторонами дій, передбачених п. 9.9. Договору.

Проте доказів вчинення сторонами дій щодо передачі управління Позивачу ведення бізнесу матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. ст. 1115 ЦК України, за договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом.

Частиною 1 ст. 1116 ЦК України визначено, що предметом договору комерційної концесії є право на використання об'єктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Згідно з ч. 1 ст. 1120 ЦК України, Правоволоділець зобов'язаний передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов'язаних із здійсненням цих прав.

Як вбачається зі змісту п. 9.7 Договору, Відповідач у відповідних випадках повинен доплатити до 100% суми одноразового платежу, зазначеного в п.п. 3.1.-3.3 Договору. При цьому строк та форму доплати сторони визначають відповідною угодою. Однак докази укладення сторонами додаткової угоди в матеріалах справи відсутні.

Відтак, оскільки Відповідач листом № 09-16-02 від 09.12.2016 відмовився від ведення бізнесу та запропонував Позивачу вести бізнес самостійно, то починаючи з 10.12.2016 у Відповідача відсутні зобов'язання за вказаним Договором в частині оплати.

Зважаючи на умови оплати, сплачену Відповідачем частину паушального внеску в сумі 2728 євро за період з березня 2016 року по червень 2016 року, невиконання Відповідачем з липня 2016 року обов'язку щодо сплати щомісячно по 192 євро паушального внеску, Позивач просить стягнути з Відповідача весь залишок несплаченого паушального внеску в розмірі суми, що еквівалентна 22 272 євро.

Втім умовами п. 3.2. Договору чітко визначено, що залишок паушального внеску в розмірі 23040 (двадцять три тисячі сорок) євро Відповідач сплачує рівними платежами в наступні десять років (120 платежів) в сумі по 192 (сто дев'яносто два) євро в місяць, починаючи з 01 березня 2016 року.

Враховуючи умови п. 3.2. Договору, а також те, що з 10.12.2016 року внаслідок відмови Відповідача від ведення бізнесу у останнього відсутні зобов'язання за Договором, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що строком виконання обов'язку щодо сплати частин паушального внеску у Відповідача є період з 01.07.2016 по 01.12.2016.

Оскільки відповідно до п. 3.2. Договору щомісячні платежі по 192,00 євро з паушального внеску сплачуються в національній валюті України (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу, а саме:

1) строк оплати 01.07.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на цю дату (27,564503) складає 5 292,38 грн.;

2) строк оплати 01.08.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.08.2016 (27,567512) складає 5 292,96 грн.;

3) строк оплати 01.09.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.09.2016 (29,033648) складає 5 574,46 грн.;

4) строк оплати 01.10.2016, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 03.10.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на 03.10.2016 (28,948166) складає 5 558,05 грн.;

5) строк оплати 01.11.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.11.2016 року (27,929198) складає 5 362,41 грн.;

6) строк оплати 01.12.2016, що за офіційним курсом НБУ станом на 01.12.2016 року (27,181545) складає 5 218,86 грн.

Отже, з урахуванням вірно визначених судом першої інстанції строків сплати паушального внеску (01.07.2016, 01.08.2016, 01.09.2016, 03.10.2016, 01.11.2016, 01.12.2016), судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості зі сплати паушального внеску в сумі 32 299,12 грн.

Доказів щодо існування права Позивача отримати від Відповідача решту суми в межах позовних вимог в цій частині на момент звернення до суду - останнім не надано.

Через невиконання Відповідачем зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів Позивачем нараховані та заявлені до стягнення неустойка в сумі 6 503,42 грн. на підставі п. 5.2. Договору та 3% річних в розмірі 11 839,65 грн. за період 01.07.2016 по 07.02.2017.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами п. 5.2. Договору передбачено, що за порушення умов, передбачених розділом 3 Договору Відповідач повинен сплатити Позивачу неустойку в розмірі 1% (одного відсотка) від несплаченої (несвоєчасно плаченої) суми.

Перевіривши розрахунок 3% річних та пені (з урахуванням встановленої суми заборгованості в розмірі 32 299,12 грн.), зроблений судом першої інстанції, судова колегія вважає його вірним, а висновок суду про стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 322,99 грн. та 3% річних в розмірі 222,12 грн. - обґрунтованим.

Також Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача штраф за неподання звітів в сумі 18 411,15 грн. на підставі п. 5.8. Договору.

Пунктом 4.1.18 Договору передбачений обов'язок Відповідача з моменту підписання даного Договору сторонами не пізніше 10 (десятого) числа кожного місяця заповнювати та поновляти дані статистичного, аналітичного та фінансового обліку в режимі реального часу на наданому Позивачем ресурсі або, у випадку окремих угод, надавати на електронну пошту office@miniboss-school.com письмові звіти про результати роботи минулого місяця за ключовими показниками (кількість учнів, кількість вчителів, джерела реклами, вартість навчання, заявки на стажування, поїздки, заявки на матеріали та послуги) у формі, наданій Позивачем. Позивач вправі змінювати вимоги до форми та змісту звітів в односторонньому порядку.

Умовами п. 5.8. Договору сторони визначили, що за порушення строку надання щомісячного звіту або надання у звіті недостовірних відомостей Відповідач сплачує Позивачу штраф в розмірі 0,1 % (одна десята) від суми номінального одноразового платежу (паушального внеску) за кожний випадок порушення.

При цьому в п. 5.4. Договору встановлено, що номінальним одноразовим платежем сторони за даним Договором домовились вважати максимально-заявлений на ринку Позивачем одноразовий внесок за користування КВП, який оголошений Позивачем на момент здійснення Відповідачем зазначених дій та який розміщений на офіційних сайтах Міжнародної освітньої мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 та сайтах, які займаються просуванням та продажем даної комерційної концесії (франшизи - міжнародної технології).

Доказів виконання Відповідачем обов'язку, передбаченого п. 4.1.18 Договору щодо надання звітів матеріали справи не містять.

Умовами п. 4.1.2 Договору передбачено, що Користувач зобов'язаний здійснювати діяльність на підставі Європейського кодексу етики франчайзингу, прийнятого Європейською федерацією франчайзингу, адаптованого до українських реалій Федерацією розвитку франчайзингу України та неупереджено дотримуватися стандартів та правил ведення бізнесу Правовласника.

До матеріалів справи надано Стандарти по франшизі Міжнародної освітньої мережі ІНФОРМАЦІЯ_1 (стандарт Бізнес-план), в якому зазначено, що паушальний внесок на 1 локальну бізнес-школу складає 50000 євро. Тобто максимальним одноразовим внеском за користування КВП є 50000 євро.

Таким чином, штраф за одне порушення щодо неподання звітів Відповідачем буде складати 50 євро (50000,00 євро х 0,1%).

Перевіривши розрахунок штрафу, зроблений судом першої інстанції, судова колегія погоджується з висновком суду, що стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає штраф за неподання звітів протягом січня 2016 року - січня 2017 в розмірі 15 567,35 грн.

Будь-яких доказів своєчасності повідомлення Позивача про наявність поважних причин неподання таких звітів - Відповідачем не надано.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача заборгованість по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332 442,00 грн.

Згідно п. 3.1.2 Договору, розрахунок суми обов'язкового щомісячного платежу (роялті) здійснюється за наступним принципом:

- при кількості учнів 30 (тридцять) та більше - в розмірі 10 % (десяти відсотків) від валового прибутку;

- з 01 квітня 2016 року Відповідач сплачує 10% (десять відсотків) від валового прибутку з будь-якої кількості учнів;

- при кількості учнів 50 (п'ятдесят) та більше - в розмірі 20% (двадцять відсотків) від валового прибутку;

- при кількості учнів 100 (сто) та більше - в розмірі 30% (тридцяти відсотків) від валового прибутку.

Роялті сплачується в національній валюті (гривні) за курсом Національного банку України на день платежу. У випадку прострочення платежу оплата здійснюється за більшим курсом, який був встановлений НБУ на останній день періоду оплати, який сплив або на день здійсненої оплати.

З аналізу змісту викладеного пункту вбачається, що розмір роялті визначається в залежності від відомостей про кількість учнів, які Відповідач повинен повідомляти Позивачу в письмових звітах про результати роботи згідно до умов п. 4.1.18 Договору.

Встановлено, що Відповідачем обов'язок щодо надання звітів не виконувався, звіти щодо кількості учнів, які проходили навчання у Відповідача у спірний період Позивачу не надавались, а отже судова колегія погоджується з висновком суду, що за відсутності таких даних можливість визначити розмір роялті, який Відповідач повинен був сплатити на користь Позивача - відсутня.

Крім того, розмір роялті визначається від "валового прибутку", проте Договір не містить визначення поняття "валового прибутку" та способу його визначення.

Договір також не містить умов про те, що у разі неподання Відповідачем звітів, роялті повинно визначатись згідно зі Стандартами по франшизі ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332 442,00 грн.

Судова колегія також визнає вірним висновок суду, що з урахуванням відмови у задоволенні вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості по сплаті щомісячних платежів (роялті) в сумі 332 442,00 грн., відсутні також і підстави до стягнення з Відповідача на користь Позивача неустойки по сплаті роялті в сумі 3 324,42 грн. та 3% річних від суми заборгованості по роялті в сумі 8 531,88 грн.

Висновок господарського суду щодо відмови у відшкодуванні Позивачу за рахунок Відповідача витрат на участь адвоката в розмірі 30 500,00 грн. також є вірним та обґрунтованим, оскільки докази того, що представник Позивача є адвокатом у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - в матеріалах справи відсутні.

Щодо висновку суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання недійсним Договору, судова колегія зазначає наступне.

Встановлено, що на виконання п. 3.2. Договору Відповідачем було здійснювалось перерахування частини паушального внеску в загальній сумі 2728 євро.

З розрахунку заборгованості по роялті, що викладений в тексті позовної заяви, вбачається, що Відповідачем здійснювалась часткова сплата роялті в сумі 203,00 євро та 112,00 євро.

Матеріали справи містять докази на підтвердження спрямованих дій сторін на виконання умов Договору та відповідно відсутності омани з боку Позивача, а саме:

- копія свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір № 38207 від 28.04.2011;

- копія свідоцтва на знак для товарів і послуг № 154132 від 10.04.2012;

- копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № 221748 від 25.01.2017;

- копію ліцензійного договору № 020215/01 від 02.02.2015;

- копію Акта виконаних робіт з передачі матеріалів для франчайзингу Бізнес-школи "Miniboss" від 24.12.2015, який підписаний Відповідачем та яким останнім засвідчено, що він прийняв від Позивача усі документи з передачі виключних прав на використання бренду Бізнес-школи "MINIBOSS" та отримав навчання за всіма напрямками - адміністративне, педагогічне, методичне, а також зазначено, що Позивач виконав усі свої зобов'язання за Договором комерційної концесії, претензій Відповідач не має.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріалами справи підтверджується вчинення сторонами дій, спрямованих на виконання та схвалення умов Договору, а відтак відсутні підстави, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору. В цій частині рішення суду сторонами не оспорюється.

Посилання Позивача щодо отримання ним лише копії рішення без жодного підпису, а не оригіналу, за підписом колегії суддів, як на підставу порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія вважає безпідставними, оскільки надсилання сторонам оригіналу рішення за підписом усіх членів колегії нормами ГПК України не передбачено.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2017 у справі № 908/499/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейське бюро розвитку бізнесу", м. Одеса залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.09.2017 у справі № 908/499/17 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: О.А. Марченко

Л.Ф. Чернота