Постанова

від 11.12.2017 по справі 910/8941/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/8941/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників

позивача Астахов Р.М.,

відповідача Білоконь М.В.

третьої особи Герасименко Т.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 (суддя Турчин С.О. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна корпорація"

до Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

треті особи, які не заявлять самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Діамантбанк" Старцева Т.В.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 позов задоволено повністю.

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" виконати платіжне доручення Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна корпорація" про перерахування коштів від 21.04.2017 № 1 у розмірі 50000000,00 грн. з поточного рахунку № 2600836313771.980 на поточний рахунок № 26009300814635 відкритий у філії - Миколаївське обласне управління АТ "Ощадбанк" м. Миколаїв.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна корпорація" 1 600,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" в дохід Державного бюджету України 238 400,00 грн судового збору.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017 колегією суддів у складі: головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Пономаренко Є.Ю., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 29.08.2017.

Розпорядженням від 28.08.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 28.08.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пономаренка Є.Ю., який не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 до свого провадження.

28 серпня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2017 розгляд справи відкладено до 18.09.2017.

13 вересня 2017 року, через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав додаткові документи по справі.

Розпорядженням від 14.09.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 14.09.2017, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 до свого провадження.

В судовому засіданні 18.09.2017 оголошено перерву до 02.10.2017.

29 вересня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав клопотання про долучення додаткового доказу та клопотання про залучення до участі у справі на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

02 жовтня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник відповідача подав письмові пояснення.

02 жовтня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подав клопотання про вступ у справу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розгляд справи відкладено до 24.10.2017.

04 жовтня 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Діамантбанк" Старцевою Т.В. подано пояснення по справі.

Розпорядженням від 23.10.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф. у відпустці.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 23.10.2017, в зв'язку з перебуванням судді Калатай Н.Ф., яка не є головуючим суддею у відпустці, сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Баранець О.М., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.10.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2017 розгляд справи відкладено до 13.11.2017.

10 листопада 2017 року, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, представником позивача подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу.

Розпорядженням від 13.11.2017 призначено повторний автоматизований розподіл справи, в зв'язку з призначенням судді Баранця О.М. суддею Верховного суду.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 13.11.2017, в зв'язку з призначенням судді Баранця О.М., який не є головуючим, суддею Верховного суду, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя - Сітайло Л.Г. судді: Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 колегією суддів, в зазначеному складі, прийнято апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 до свого провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 розгляд справи відкладено до 11.12.2017.

В судове засідання 11.12.2017 з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, та просили залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

13 вересня 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Діамантбанк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна корпорація" (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку № 12-09-13-000129 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок № 2600836313771.980 на підставі документів, визначених сукупністю нормативно-правових актів України, у тому числі Національного банку України; приймати і зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку,чинними на момент надання зазначених послуг.

Згідно з п. 3.1 Договору, банк зобов'язаний надавати клієнту послуги у відповідності до положень цього договору та з дотриманням вимог законодавства України; надавати клієнту послуги кожного операційного дня протягом операційного часу.

Положеннями п.п. 3.2.4 п. 3.2 Договору встановлено, що банк має право відмовити клієнту у наданні послуги у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з п.п. 3.4.1, 3.4.2 п. 3.4 Договору, клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на поточному рахунку з дотриманням вимог законодавства, за винятком випадків, передбачених законодавством України, а також вимагати від банку надання послуг, відповідно до положень цього договору та законодавства України.

Договір набуває чинності з дня відкриття поточного рахунку та діє до моменту закриття поточного рахунку (п. 8.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 13.09.2012 до договору сторони домовились, що банк надаватиме клієнту послуги, пов'язані з проведенням клієнтом безготівкових розрахунків в національній та іноземній валюті, з використанням програмно-технічного комплексу "Клієнт-Банк", згідно з вимогами законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 21.04.2017 подав відповідачу на виконання платіжне доручення № 1 від 21.04.2017 про перерахування коштів у сумі 50000000,00 грн. з поточного рахунку позивача № 2600836313771.980 на поточний рахунок позивача № 26009300814635, відкритий у Філії - Миколаївське обласне управління АТ "Ощадбанк". Відповідач зазначене доручення не виконав, кошти не перерахував.

Частково задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що станом на 21.04.2017 у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження прав позивача щодо розпоряджання банківськими коштами на його рахунках, тобто відповідачем порушено умови Договору. При цьому, суд зазначив, що позивач звернувся до відповідача з вимогою здійснити переказ грошових коштів за договором банківського рахунка до запровадження тимчасової адміністрації 24.04.2017, а тому виконання зазначеної операції Банком не обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Частинами 1 та 3 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Згідно зі ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Таким чином, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку, мають майново-грошовий характер. Відтак, у цьому випадку, позивач є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема у постановах 25.03.2015 № 3-24гс15, від 29.04.2015 № 3-61гс15.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "ДІАМАНТБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДІАМАНТБАНК" з ринку, шляхом запровадженням в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно. Призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ "ДІАМАНТБАНК", визначені статтями 37-39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", начальнику відділу моніторингу операцій проблемних банків департаменту дистанційного та інспекційного моніторингу діяльності банків Старцевій Тетяні Володимирівні строком на один місяць з 17 год. 00 хв. 24 квітня 2017 року до 23 травня 2017 року включно.

23 травня 2017 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 2075, відповідно до якого продовжено строк тимчасової адміністрації у ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ДІАМАНТБАНК" з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно. Згідно з даним рішенням продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "ДІАМАНТБАНК" Старцевої Тетяни Володимирівни з 24 травня 2017 року до 23 червня 2017 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 №394-рш Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства Діамантбанк , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 23.06.2017 у № 2663 Про початок процедури ліквідації ПАТ Діамантбанк та делегування повноважень ліквідатора банку .

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ Діамантбанк з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Тімоніна Олександра Олексійовича уповноваженою особою Фонду та делеговано йому всі повноваження ліквідатора ПАТ Діамантбанк , визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Закон), в тому числі з підписанім всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, крім повноважень в частині організації реалізації активів банку, строком на два роки з 24.06.2017 по 23.06.2019 включно.

Таким чином, на час розгляду даного спору відбувається ліквідація ПАТ Діамантбанк .

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відтак, у спорах пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, а даний Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Виходячи зі суті (змісту) та згідно з частиною 2 статті 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до пункту 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Судом враховано, що пунктом 1 частини 6 статті 36 даного Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значені "фізична особа" (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Таким чином, враховуючи дану норму, юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник", у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідно до пункту 5-4 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під терміном кредитор розуміється юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до банку щодо його майнових зобов'язань.

Виходячи з положень частини 1 статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк, зокрема, зобов'язується виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

За змістом пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів - це рух певної суми коштів, з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Таким чином, враховуючи вище наведені положення, та, зокрема, положення статей 177, 190, 509 ЦК України, зобов'язання щодо переказу коштів з рахунку позивача, відкритому у відповідача, на інший рахунок в іншому банку є майновим зобов'язанням.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відповідно статей 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час ліквідації банку Фонд не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, крім задоволення вимог кредиторів за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури, якщо таке задоволення вимог погоджено виконавчою дирекцією Фонду. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у черговості, передбаченій статтею 52 даного Закону. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Згідно з частиною 4 статті 49 цього Закону у судовому порядку підлягають вирішенню будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів.

Таким чином, після початку процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому зазначеним спеціальним Законом, порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України у своїх постановах від 25.03.2015 у справі № 3-24гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15, від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15 та від 07.06.2017 у справі № 6-1809цс16.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача із заявою від 10.07.2017 про включення товариства до реєстру акцептованих вимог кредиторів

Оскільки після початку процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів відбувається у особливому, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", порядку з дотриманням принципів черговості, передбаченої статтею 52 цього Закону, тому наявне примусове зобов'язання Банку здійснити переказ коштів позивача, кредиторські вимоги якого затверджені в реєстрі акцептованих вимог кредиторів, передбачатиме індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора банку за рахунок активів банку, включених до ліквідаційної маси, порушує встановлений цим Законом порядок та черговість задоволення вимог кредиторів до банку, як наслідок, ставить у нерівне становище інших кредиторів банку у порівнянні з кредитором-позивачем, який отримує задоволення своїх вимог не в тому порядку та черговості, як це передбачено статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, в зв'язку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" на рішення господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17 задовольнити.

2.Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.06.2017 по справі №910/8941/17. Постановити нове.

3.Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна корпорація" (54017, м. Миколаїв, вул. Радянська, буд. 14, офіс 215, код 38313226) на користь Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (04070, м. Київ, Контрактова площа, буд. 10-А, код 23362711) 264000 (двісті шістдесят чотири тисячі) грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/8941/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна