Постанова

від 13.12.2017 по справі 922/1743/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 922/1743/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.

апелянта - не з'явився;

ліквідатора - не з'явився;

від кредиторів - не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, м.Київ, (вх.№3648 Х/2) на постанову господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи", м.Харків,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2017р. у справі №922/1743/17 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2017р. (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

Постановою господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Нафтаенерджи" голову ліквідаційної комісії Ніколайчука Олексія Миколайовича; ухвалено, оприлюднити на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, текст якого додається; з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав, у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута, відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю, продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом, скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає, особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу; зобов'язано ліквідатора надати суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 06.07.2018р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури.

Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області з постановою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17 та припинити провадження у справі №922/1743/17.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо наявності правових підстав для визнання боржника банкрутом з огляду на те, що під час звернення до суду із заявою про визнання банкрутом, боржником не було дотримано порядку досудової ліквідації юридичної особи в порядку, встановленому статтями 110 та 111 Цивільного кодексу України, посилаючись на неналежне та неповне проведення інвентаризації майнових активів боржника. Також, апелянт наголошує на тому, що боржником в порушення вимог частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України, до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство не було додано доказів повідомлення контролюючого органу про припинення діяльності ТОВ "Нафтаенерджи", а також не надано первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, що унеможливлює проведення контролюючим органом перевірки та визначення наявності або відсутності заборгованості боржника зі сплати податків та зборів.

Крім того, апелянт зазначає, що Головним управлінням ДФС у Київській області було здійснено аналіз діяльності ТОВ "Провід Груп" на предмет взаємовідносин за укладеним з боржником договором відступлення права вимоги від 15.10.2015р. на суму 539000,00 грн., та за результати проведеної перевірки, податковим органом не було встановлено взаємовідносин вказаного кредитора з боржником - ТОВ "Нафтакомпані", що на думку апелянта свідчить про фіктивність вказаної кредиторської заборгованості. За наведених обставин, скаржник вважає, що положення Закону про банкрутство були застосовані боржником не з метою відновлення його платоспроможності або задоволення вимог кредиторів, а виключно з метою ліквідації суб`єкта господарювання для уникнення відповідальності. Апелянт також наголошує на тому, що зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що мало місце дослідження судом фінансового становища боржника, з'ясування ознак його неплатоспроможності, встановлення обставин можливості задоволення боржником визнаних судом кредиторських вимог лише через застосування ліквідаційної процедури та відповідно наявності достатніх підстав для визнання боржника банкрутом; судом не враховано факту відсутності документів, що свідчать про ведення кредитором - ТОВ "Провід Груп" претензійно-позовної роботи з метою стягнення суми заборгованості за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015р., оскільки відсутні судові рішення про стягнення заборгованості, виконавчі провадження, що ставить під сумнів реальність та достовірність кредиторської заборгованості, яка на думку скаржника, є штучною.

В обґрунтування підстав для звернення з апеляційною скаргою в порядку статті 91 Господарського процесуального кодексу України, апелянт наголошує на тому, що боржник - ТОВ "Нафтаенерджи" знаходиться на обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, як платник податків за неосновним місцем обліку, що свідчить про наявність у нього права на апеляційне оскарження постанови господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017р. прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 13.12.2017р.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 13.12.2017р. учасники провадження у справі про банкрутство не з'явились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення поштових відправлень (т.4 а.с.65,70-71).

Судова колегія також зазначає, що апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення учасників провадження у справі про банкрутство, та зокрема апелянта про час та місце розгляду справи, про що свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

26.05.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство (т.1 а.с.4-87), у якій зазначено, що загальними зборами учасників ТОВ "Нафтаенерджи" 10.02.2017р. було прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів учасників (засновників) від 10.02.2017р. №1/17 (т.1 а.с.11-13), про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації, головою ліквідаційної комісії призначено Ніколайчука Олексія Миколайовича, строк ліквідації встановлено у 2 місяці.

Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторів, на загальних зборах засновників товариства, оформлених протоколом від 22.05.2017р. (т.1 а.с.9) було затверджено проміжний ліквідаційний баланс, наданий ліквідатором, та визнано, що майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів, у зв'язку з чим, було прийнято рішення про звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2017р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (т.1 а.с.2-3).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.06.2017р. (підготовче засідання) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т.1 а.с.103-110).

Постановою господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором ТОВ "Нафтаенерджи" голову ліквідаційної комісії Ніколайчука Олексія Миколайовича; зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 06.07.2018р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації майна, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, довідку з архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс, докази, що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості, інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута (т.1 а.с.142-146).

06.07.2017р. на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом (№44319) (т.1 а.с.147-148).

Приймаючи постанову про визнання ТОВ "Нафтаенерджи" банкрутом та відкриваючи ліквідаційну процедуру місцевий господарський суд виходив з того, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якої прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а саме, загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Нафтаенерджи" становить 3073512,55грн., за результатами проведеної інвентаризації майна боржника встановлено відсутність у ТОВ "Нафтаенерджи" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі, дебіторська заборгованість становить 500000,00 грн., що свідчить про неплатоспроможність боржника. Також, судом першої інстанції в ході розгляду даної справи було встановлено дотримання боржником всіх передумов в досудовій процедурі ліквідації ТОВ "Нафтаенерджи" для звернення з відповідною заявою до суду, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для порушення провадження у даній справі про банкрутство в порядку норм статті 95 Закону про банкрутство та пізніше - про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, враховуючи наступне.

Згідно з приписами статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон про банкрутство).

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку, враховуючи, що постанову про визнання боржника банкрутом прийнято 06.07.2017р., відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" застосовуються норми цього Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла після 19.01.2013р.

За вимогами частини 1 статті 2 Закону про банкрутство провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону про банкрутство справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин, ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі під час ліквідації не у зв'язку з процедурою банкрутство є ознаками неоплатності боржника та підставою для ініціювання перед господарським судом процедури банкрутства боржника, що ліквідується власником, згідно із статтею 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена статтею 95 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами, імперативними приписами абзацу 2 частини 1 вказаної статті встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами частини 3 статті 110, статтею 111 Цивільного кодексу України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Необхідними передумовами для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є зокрема: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до пункту 3 статті 11 Закону про банкрутство; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 вказаного Закону та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою, що порушується в порядку наведеної правової норми.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", є надання належних та допустимих доказів на підтвердження наявності всіх передумов для порушення провадження саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутства (у тому числі, і до заяви, яка подається боржником в порядку статті 95 Закону про банкрутство) встановлені статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до частини 2 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є, за своєю правовою природою, судовим рішенням, яке повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Так, колегія суддів зазначає, що положеннями частини 4 статті 111 Цивільного кодексу України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

В оскаржуваній постанові про визнання боржника банкрутом місцевим господарським судом було встановлено, що в ході досудової ліквідації під час проведення інвентаризації на підприємстві боржника не було виявлено майна та інших матеріальних активів або грошових цінностей, вказані обставини були зазначені ліквідатором в заяві про порушення справи про банкрутство, з посиланням на матеріали проведеної інвентаризації, а також надані до заяви про порушення провадженні у справі про банкрутство документи.

Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 р. №879 (надалі- Положення), визначено порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів.

У розділі ІІ зазначеного Положення зазначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

Такими заходами можуть бути отримання відповідних витягів з реєстрів, які діють відповідно до Законів України "Про Державний земельний кадастр", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором в ході проведення досудової ліквідації боржника було проведено інвентаризацію майна боржника, що підтверджується актом інвентаризації наявності грошових коштів, які знаходяться в касі та на розрахунковому рахунку від 19.05.2017р., порівняльною відомістю від 19.05.2017р., актом інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами б/н б/д, інвентаризаційним описом товарно- матеріальних цінностей від 19.05.2017р., інвентаризаційними описом основних засобів від 19.05.2017р., складеними у відповідності до додатку № 1 до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно - матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 (надалі- Інструкція), за результатами якої було встановлено відсутність будь-якого майна банкрута та грошових коштів (т. 1 а.с.78-87).

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вказана Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Міністерства фінансів України 02.09.2014р. № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. за № 1365/26142, крім того, інвентаризація майна боржника була проведена ліквідатором одноособово, без залучення керівника підприємства та без участі матеріально відповідальної особи - фізичної особи, яка здійснювала ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах.

Отже, ліквідатором вимог Закону про банкрутство виконано не було, доказів проведення інвентаризації майна боржника у відповідності до Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014р. № 879, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. за № 1365/26142, до матеріалів справи не надано.

Однак, господарським судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови зазначених обставин, які мають суттєве значення для справи досліджено не було.

Крім того, судова колегія зазначає, що приписами частини 1 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Так, з матеріалів справи також вбачається, що в ході проведення інвентаризаційних заходів, ліквідатором Ніколайчуком О.М. було виявлено у підприємства - боржника зокрема кредиторську заборгованість в розмірі 539000,00грн. перед ТОВ "Провід Груп" та дебіторську заборгованість ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" в розмірі 500000,00грн.

Зокрема, в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, як на підставу виникнення кредиторської заборгованості ліквідатор посилався на наявність у ТОВ "Нафтаенерджи" заборгованості за укладеним 15.10.2015р. між ТОВ "Нафтаенерджи" та ТОВ "Провід Груп" договором про відступлення права вимоги в розмірі 50000,00грн., у відповідності до умов якого, ТОВ "Нафтаенерджи", як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанія Аміна - ЛТД" за укладеним 30.06.2014р. між ТОВ "Нафтаенерджи" та ТОВ "Компанія Аміна - ЛТД" договором поворотної фінансової допомоги.

Таким чином, з наведеного вбачається, що з 15.10.2015р. ТОВ "Нафтаенерджи", як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанія Аміна -ЛТД" за укладеним договором відступлення права вимоги.

З пояснень, викладених в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство, вбачається, що дебіторську заборгованість ТОВ "Компанія Аміна -ЛТД" в розмірі 500000,00грн. за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015р. ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось, проте, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота направлена на стягнення з ТОВ "Компанія Аміна - ЛТД" на користь ТОВ "Нафтаенерджи" дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00грн. за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015р. саме в процедурі досудової ліквідації підприємства.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду . Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (частина 8 статті 111 Цивільного кодексу України).

Частиною 11 статті 111 Цивільного кодексу України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Колегія суддів зазначає, що до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором ТОВ "Нафтаенерджи" не було надано проміжного ліквідаційного балансу, а надано лише фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 31.12.2016р. , який поданий до органів статистики 22 .05.2017р. та який не відповідає вимогам частини 8 статті 111 Цивільного кодексу України (т.1 а.с.74).

Крім того, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про подання ліквідатором ТОВ "Нафтаенерджи" проміжного ліквідаційного балансу до податкових органів.

Судова колегія зазначає, що за відсутності доказів дотримання вимог Цивільного кодексу України щодо ліквідації товариства, зокрема: рішення засновників про припинення юридичної особи; вжиття всіх необхідних заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, у тому числі за місцем попередньої реєстрації; повідомлення податкових органів про ліквідацію товариства; складання проміжного ліквідаційного балансу, на підставі якого можна з'ясувати питання про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів, відсутні правові підстави для порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

При порушенні провадження у справі та винесенні постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен встановити активи і пасиви боржника, їх наявність або відсутність, розмір та безспірність вимог кредитора.

Враховуючи відсутність проміжного ліквідаційного балансу, доказів належного проведення інвентаризації всіх активів та зобов'язань боржника, виконання ліквідатором рішення загальних зборів учасників ТОВ "Нафтаенерджи", колегія суддів вважає, що ліквідатором не було вчинено усіх дій, визначених нормами чинного законодавства, необхідних для порушення провадження у справі про банкрутство.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 30.05.2017р., якою було прийнято до розгляду заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нафтаенерджи", боржника було зобов'язано надати до суду оригінали документів, доданих до заяви для огляду суду, всі документи, що свідчать про фінансовий стан підприємства та які підтверджують неплатоспроможність боржника, первинні документи, що підтверджують наявність кредиторської заборгованості (т.1 а.с.2-3).

Частиною 3 статті 11 Закону про банкрутство визначено перелік документів, які надаються до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Отже, документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією (ліквідатором) всіх вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", не можуть бути надані суду після порушення справи, а тим більше після визнання боржника банкрутом, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 08.08.2017р. у справі №904/7202/16, від 31.05.2017р. у справі 904/11388/16.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що ані з протоколу судового засідання суду першої інстанції від 26.06.2017р., ані з ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство не вбачається, що господарським судом першої інстанції було досліджено витребувані оригіналів документів (т.1 а.с.104-110), у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції без належного, повного, всебічного та об'єктивного розгляду та дослідження документів, лише за наявними в матеріалах справи копіями було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нафтаенерджи".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 26.05.2017р. до господарського суду Харківської області ліквідатором Ніколайчуком О.М. було подано заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ Нафтаенерджі" на підставі ст.ст. 11, 95 Закону про банкрутство з посиланням на те, що після прийняття рішення про ліквідацію було виявлено недостатність майна підприємства для задоволення вимог кредиторів.

Вказана заява була підписана за допомогою факсиміле.

До заяви також було додано копію наказу №01/150217 від 15.02.2017р. (т.1 а.с.29) щодо використання факсиміле, відповідно до якого для правильності застосування і використання печатки - факсиміле з відображення підпису ліквідатора Ніколайчука О.М. та з метою належного проведення ліквідаційної процедури підприємства затверджено факсиміле з відображення підпису ліквідатора Ніколайчука О.М. Використання факсиміле з відображення підпису ліквідатора Ніколайчука О.М. покладено на: особисто ліквідатора підприємства Ніколайчука О.М. або на уповноважених осіб, що можуть діяти в інтересах підприємства на підставі наданих повноважень. Дозволено використання факсиміле при підписанні різноманітних запитів, заяв, довіреностей, інших документів, в усіх органах влади та управління, інших установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в т.ч в усіх без винятку судових установах. Наказано періодично здійснювати вибіркову перевірку виданих підприємством документів на предмет правильності застосування факсиміле ліквідатора. Контроль виконання залишено за Ніколайчука О.М.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що факсиміле це лише печатка за допомогою якої відтворюється підпис, який є копією підпису уповноваженої особи, основною відмінністю факсиміле від власноручного підпису є відсутність можливості стверджувати, що у відповідному документі виражена воля особи, чий підпис відтворено.

Відповідно до пункту 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наявність на позовній заяві факсимільного підпису означає, що вона не підписана особою, яка має право її підписувати, і підлягає поверненню.

Таким чином, всі заяви, клопотання, скарги, тощо повинні підписуватись заявником власноручно, у зв'язку з чим, при прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нафтаенерджи" місцевий господарський суд був зобов'язаний перевірити достовірність підпису ліквідатора Ніколайчука О.М., проте як свідчать матеріали справи, відповідні обставини досліджені не були.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника, проте, в даному випадку боржником не було доведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна підприємства - боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Окрім іншого, відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 зазначеної статті, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Матеріали справи не містять належних доказів надання ліквідатором боржника до органів доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування документів підприємства, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок, а також доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок ТОВ "Нафтаенерджи".

Згідно з частиною 10 статті 111 Цивільного кодексу України, до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

До заяви про порушення справи про банкрутство, в порушення наведеної правової норми, не було додано доказів складання та подання органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

Отже, наведене свідчить про недотримання головою ліквідаційної комісії приписів частин 7 та 10 статті 111 Цивільного кодексу України щодо добровільної ліквідації боржника та позбавлення органів державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування можливості проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування та права заявити свої претензії боржнику (за їх наявності) в досудовій процедурі ліквідації боржника.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ліквідатором не було вчинено усіх обов'язкових дій, передбачених законом при ліквідації підприємства, а місцевий господарський суд порушуючи провадження у справі про банкрутство ТОВ "Нафтаенерджи" та визнаючи боржника банкрутом формально підійшов до викладених у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство обставин, не давши їм належної правової оцінки та не дослідивши їх, що призвело до передчасного висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання боржника банкрутом, оскільки вказані передумови були відсутні.

До викладеного слід додати, що відповідно до частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за статтею 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором ТОВ "Нафтаенерджи" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено наявність кредиторської заборгованості ТОВ "Нафтаенерджи" у розмірі 3073512,55грн. та відсутність будь-яких активів у боржника.

Головою ліквідаційної комісії боржника була проведена інвентаризація майна боржника, за результатами проведення якої встановлена відсутність у товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Нафтаенерджи" основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів на поточному рахунку у банківській установі; виявлена дебіторська заборгованість у сумі 500000,00 грн.

Отже, зазначений обсяг активів (їх відсутність) виключає можливість покриття боржником судових витрат у даній справі про банкрутство.

Водночас, судом першої інстанції не було надано правової оцінки вказаним обставинам в контексті норм частини 4 статті 11 Закону про банкрутство, якими передбачено, що боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами частини 7 статті 16 Закону про банкрутство, суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.

У свою чергу частиною 1 статті 15 Закону про банкрутство в якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених норм Закону про банкрутство свідчить, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів частини 4 статті 11 Закону про банкрутство.

Такої правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 20.07.2016р. у справі №927/177/16.

Разом з тим, судом першої інстанції належним чином не було перевірено дотримання заявником всіх передбачених Законом про банкрутство дій, що передують зверненню до суду із заявою про визнання боржника банкрутом на підставі статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про безпідставне порушення судом першої інстанції провадження у даній справі про банкрутство.

Окрім іншого, судова колегія звертає увагу на те, боржник - ТОВ "Нафтаенерджи" відповідно до наявної у матеріалах справи ухвали Печерського районного суду міста Києва у справі №757/45246/17-к (т.4 а.с.51-53), фігурує в процесі досудового розслідування кримінального провадження №42017000000001823 від 06.06.2017р., за фактами доведення колишніми службовими особами ПАТ КБ "ПриватБанк" до неплатоспроможності.

Щодо права Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на апеляційне оскарження постанови господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до статті 1 Закону про банкрутство учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому, колегія суддів враховує, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відкриття ліквідаційної процедури відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" має наслідком завершення підприємницької діяльності боржника, що унеможливлює виникнення нових податкових зобов'язань.

Законодавством визначено умови, за наявності яких особа набуває правового статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а також допускає участь у справі про банкрутство інших, крім кредиторів, осіб, чиї інтереси можуть порушуватися в ході здійснення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до частини 1 статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини 7 статті 111 Цивільного кодексу України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового Кодексу України, передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до п.п.78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Порядком обліку платників податків і зборів (затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011р.) встановлено, що взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають усі платники податків.

Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

У відповідності до пункту 1.4. вказаного Порядку, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання осіб (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцями обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі (пункт 7.1. Порядку)

У контролюючому органі за неосновним місцем обліку платник податків сплачує всі податки та збори, які згідно із законодавством мають сплачуватись на території адміністративно-територіальної одиниці, що відповідає неосновному місцю обліку, щодо таких податків подає податкові декларації (розрахунки, звіти) та виконує інші обов'язки платника податків, а контролюючий орган стосовно платника податків здійснює адміністрування таких податків, зборів (пункт 7.3. Порядку).

Згідно з пунктами 11.1, 11.5. та 11.9 Порядку, платник податків зобов'язаний повідомляти контролюючі органи за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов'язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).

У зв'язку з ліквідацією або реорганізацією платника податків контролюючі органи розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

заяви за формою № 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктами 11.2-11.4 цього розділу;

відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про припинення (закриття) відокремленого підрозділу;

судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків.

У разі отримання документів згідно з пунктами 11.1-11.4 цього розділу та/або якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи, припинення (закриття) постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків, контролюючим органом приймається рішення про проведення (не проведення за підставами, встановленими пунктами 11.11 та 11.12 цього розділу) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

З вищенаведених приписів вбачається обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах як за основним так і за неосновним місцями обліку, а також, в разі припинення юридичної особи та порушення провадження у справі про банкрутство, повідомити контролюючий орган з метою прийняття ним рішення про проведення (не проведення) документальної позапланової перевірки платника податків, який перебуває на обліку в такому органі.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла до висновку, що зважаючи на особливості процедури банкрутства в даному випадку (в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), правовий статус Державної податкової інспекції, як контролюючого органу, передбачений нормами цивільного та податкового законодавства, враховуючи доводи апеляційної скарги стосовно знаходження боржника як платника податку за неосновним місцем обліку в Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та Білоцерківській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та докази, надані апелянтом на підтвердження своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає, що Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області, як особа, яка має правовий статус контролюючого органу хоча і не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, але оскаржувана постанова стосується його прав та обов'язків.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 11.05.2016р. у справі №904/10403/15, від 07.02.2017р. у справі №904/7202/16, від 06.06.2017р. у справі №904/12171/16.

З огляду на вищевикладене, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, враховуючи, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, керуючись принципами розумності, справедливості та законності, з урахуванням вимог цивільного та господарського законодавства, а також Закону про банкрутство, у зв'язку із передчасністю та безпідставністю порушення провадження у справі про банкрутство, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області підлягає задоволенню, постанова господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17 - скасуванню, а провадження у справі №922/1743/17 про банкрутство ТОВ "Нафтаенерджи" підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що порушено безпідставно.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 3 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 06.07.2017р. у справі №922/1743/17 скасувати.

Провадження у справі №922/1743/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтаенерджи" припинити.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.