Ухвала

від 22.05.2007 по справі 6325-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

6325-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 120

УХВАЛА

22.05.2007Справа №2-28/6325-2007

За позовом Ліснівської сільської ради, с. Ліснівка Сакського району,

до відповідача – Відкритого акціонерного товариства „Крименерго”, м. Сімферополь,

про визнання незаконними та скасування рішення та протоколів

                                                                                             Суддя С. М. Альошина

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача – Мудрак Н.В. – секретар Ліснівської сільської ради Сакського району АР Крим, паспорт серії ЕС № 237255, виданий Сакським МРВ ГУ МВС України в Криму 25.02.1997 р.; Щербань О.Ф. – головний спеціаліст юридичного відділу,  довіреність від 21.05.2007 р. (довіреність у справі),

Від відповідача – не з'явився

Суть спору:

           Ліснівська сільська Рада, с. Ліснівка Сакського району, звернулась до господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Крименерго”, м. Сімферополь, про визнання незаконними та скасування рішення відповідача від 22.02.2007 р. та протоколів № № 1060, 1061 і 1062.

          Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак, 21.05.2007 р., до розгляду справи у судовому засіданні, надав суду письмове клопотання № 10/1002 від 18.05.2007 р., в якому просив розглянути справу без участі його представника, оскільки представник ВАТ «Крименерго» не може бути присутнім в засіданні, у зв'язку з відрядженням.

Також, відповідач додав до цього клопотання відзив на позовну заяву                          № 10/1013/1 від 18.05.2007 р., в якому вказав, що рішення та протоколи                            ВАТ «Крименерго» не є актом у розумінні ст. 12 ГПК України, у зв'язку з чим вибраний позивачем спосіб захисту свого права не передбачений законом або договором і не передбачений законом або договором і не підвідомчій господарським судам.

За таких обставин, Відкрите акціонерне товариство „Крименерго”,                              м. Сімферополь, просило провадження у справі припинити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

      Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування рішення відповідача від 22.02.2007 р. та протоколів               № № 1060, 1061 і 1062.

        Згідно зі ст. 12 ГПК України (зі змінами та доповненнями) такі вимоги господарським судам України не підвідомчі, тому що відповідно до цієї статті господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, а також справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції та справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) госпордарських товариств, що пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, як впливає з приписів даної правової норми, господарським судам підвідомчі справи у спорах, крім тих, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.

Відповідно до пункту 1 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу – це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Захист прав суб'єктів господарювання та споживачів визначений ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно частини 2 якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка породжує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, іншими способами, передбаченими законом.

З приписів даної правової норми випливає, що права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів

інших  суб'єктів,  що  суперечать  законодавству,  ущемляють  права  та законні інтереси суб'єкта гоподарювання або споживачів. Отже у даній правовій нормі йдеться про акти юридичні, волевиявлення в яких формально обов'язкові до виконання.

        Як було вказано вище, позивач просив визнати незаконними та скасувати рішення відповідача від 22.02.2007 р. та протоколи № № 1060, 1061 і 1062.

          Оскільки зазначені позивачем позовні вимоги не є волевияленням, обов'язковим до виконання позивачем, то спосіб захисту, обраний позивачем, є таким, що задоволенню не підлягає, оскільки не передбачений чинним законодавством України.

            Таким чином, провадження у справі підлягає припиненню на підставі                    п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до ст. 47 Господарського процесуального кодексу України та    п. 3 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01.1993 р. сплачені судові витрати підлягають поверненню позивачеві.

            На підставі викладеного, керуючись ст. 47, п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського  процесуального кодексу України, суд –

У Х В А Л И В :

1). Провадження у справі   припинити.

           2). Повернути Ліснівській сільській раді (96560, Сакський район, с. Ліснівка, вул. Гагаріна, 63, р/р 35410001001485 в ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026,                              ЗКПО 04368122) з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку одержувача Головного Управління Держказначейства України в АР Крим                              м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет, м. Сімферополя,                         ЗКПО 34740405) державне мито у розмірі 195,82 грн., перераховане за квитанцією               № 217 від 29.03.2007 р.

3). Повернути Ліснівській сільській Раді (96560, Сакський район, с. Ліснівка, вул. Гагаріна, 63, р/р 35410001001485 в ГУ ДКУ в АРК, МФО 824026,                              ЗКПО 04368122) з Державного підприємства «Судовий інформаційний центр» (03680, м. Київ, вул. Трутенко, 2, р/р 26002014180001 у ВАТ «Банк Універсальний», м. Львів, МФО 325707, ЄДРПОУ 30045370) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, перерахованих за квитанцією № 219 від 29.03.2007 р.

Видати накази.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Альошина С.М.