Рішення

від 11.12.2017 по справі 904/9383/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.12.2017 Справа № 904/9383/17

За позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Кооперативна 3; 49000, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, 25, кв. 3 )

до Відділ освіти і науки Нікопольської міської Ради (53200, Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Електрометалургів 3)

про стягнення заборгованості в розмірі 1531,93 грн

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Шкуро Ю.А. дов. №943 від 31.08.2017 року.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Нікмаркет Стандарт" звернулось до господарського суду Дніпропетровського суду з позовом до Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради про стягнення основної заборгованості у розмірі 1394,21 грн., інфляційні витрати у сумі 110,68 грн., 3% річних у розмірі 27,04 грн., судового збору, та витрат на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти (НСЗШ № 4-59 учнів) № 102 від 15.02.2016 року в частині розрахунку за надані послуги.

04.12.2017 від відповідача надійшов відзив №1440 від 01.12.2017 року на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги визнає частково, а саме в частині суми основного боргу в розмірі 1394,21 грн., інфляційні витрати в сумі 83,36 грн., 3% річних в розмірі 18,79 грн. В частині витрат на правову допомогу просив відмовити.

У відповідності до вимог ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" та Відділом освіти і науки Нікопольської міської ради було укладено Договір №102 про закупівлю 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів) за державні кошти (НСЗШ № 4 - 59 учнів).

Відповідно до п. 1.1. укладеного Договору виконавець зобов'язується протягом 2016 року надати Замовникові послуги 56.29.2 - послуги їдалень (послуги їдалень з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя Дніпропетровської області), а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п.3.1. укладеного договору ціна Договору становить 66753,78 гривень.

Відповідно до п. 1.2. Договору кількість послуг та ціна зазначені в Додатках № 1 "Специфікація", що є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з п.3.2 договору ціна може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Як зазначено у п. 6.1. укладеного Договору, Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги: приймати надані послуги з актом приймання-передачі.

Згідно п. 6.4.1. укладеного Договору виконавець має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги.

Відповідно до п. 10.1. та п.10.2. Договору, Договір набирає чинності з 01.03.2016 і діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків цього договору, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Як встановлено матеріалами справи додатковою угодою №262 до даного договору було продовжено строк дії договору до 10.02.2017 року включно, а в частині розрахунків до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Відповідно до додаткової угоди №172 від 15.02.2016 року в п.3.1. вищезазначеного договору сторони внесли в нього зміни та визначили, що ціна даного договору становить 52862,82 грн.

Крім того додатковою угодою №91 від 11.01.2017 року в п.3.1. вищезазначеного договору сторони внесли в нього та визначили, що ціна даного договору становить 11524,79 грн.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем були в повному обсязі надані послуги з організації харчування школярів пільгової категорії середніх загальноосвітніх навчальних закладів міста Нікополя Дніпропетровської області у сумі 1394,21 грн., що підтверджується актом приймання-передачі послуг підписаний з обох сторін (а.с.21).

Однак відповідачем у порушення умов укладеного Договору надані послуги оплачені не були у зв'язку з чим позивач 03.03.2017 та 05.05.2017 звертався до відповідача з відповідними вимогами, проте відповіді на вказані вимоги не отримав, заборгованість за надані послуги погашена не була.

Як свідчать матеріали справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1394,21 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 13.02.2017, який підписаний та погоджений обома сторонами.

Оскільки доказів належної оплати заборгованості суду не надано, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 1394,21 грн., підтверджується матеріалами справи та підлягає до стягнення.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом перерахування замовником на рахунок виконавця коштів після пред'явленого належно оформленого рахунка та акту виконаних послуг з відстрочкою платежу до 60 календарних днів при умові відсутності фінансування.

Як було з'ясовано в судовому засіданні позивач на адресу відповідача направив рахунок на оплату № 3 від 08.11.2017 року лише 07.12.2017 року, тобто під час розгляду даної справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач вказує, що першу вимогу відповідачеві було направлено 03.03.2017, а тому початком нарахування інфляційних втрат та 3% річних слід вважати 11.03.2017 року.

В свою чергу відповідач вказав, що вперше вимогу від 04.05.2017 року від позивача ним було отримано 12.05.2017, на яку 29.05.2017 ним була направлена відповідь. Вимогу від 03.03.2017 року відповідач не отримував.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не надано належних і допустимих доказів направлення відповідачеві вимоги від 03.03.2017, оскільки із наданої суду копії вбачається, що дана вимога від 03.03.2017 була отримана невідомою особою 01.03.2017, тобто раніше, ніж вона була складена, та не зрозуміло ким саме. Таким чином, суд не бере до уваги дану вимогу від 03.03.2017, так як вважає її не належним і не допустимим доказом.

Таким чином, оскільки відповідачем вимога позивача була отримана вперше 12.05.2017, суд вважає, що початком нарахування інфляційних втрат та 3% річних є 20.05.2017 року.

Тому розрахунки позивача інфляційних втрат та 3% річних за період з 11.03.2017 по 01.11.2017 є невірними, натомість нарахування слід здійснювати за період з 20.05.2017 по 01.11.2017 року.

Судом перевірено наданий відповідачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.05.2017 по 01.11.2017 згідно пошукової системи Законодавство та визнано обґрунтованою сумою, яка підлягає до стягненню 3% річних в розмірі 18,79 грн. та інфляційних втрат у розмірі 83,36 грн. В решті позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявлених вимог позивача по стягненню 1000,00 грн. на правову допомогу адвоката, необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У азі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суми, що підлягають сплаті за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", котра зазначає, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Позивачем в обґрунтування понесення ним витрат на оплату послуг адвоката надано договір №01/17 від 03.03.2017 про надання правової допомоги адвокатом Доброю Яною Олександрівною, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №3213 від 25.11.2016, посвідчення №0667 від 25.11.2016, прибутковий касовий ордер № 04/17 від 30.10.2017, квитанція до прибуткового касового ордеру № 04/17 від 30.10.2017 та погодинний розрахунок фактично витраченого часу адвокатом.

Відповідно до п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Враховуючи, ціну заявленого позову та фінансовий стан відповідача, вимогу про стягнення витрат по оплаті на правову допомогу суд вважає за необхідне задовольнити частково, а саме в розмірі 5% від загальної суми, яка підлягає до стягнення що дорівнює 74,82 грн.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд , -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти і науки Нікопольської міської ради (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Електрометалургів, 3; код ЄДРПОУ 02142336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікмаркет Стандарт" (53200, Дніпропетровська область, м.Нікополь, вул.Кооперативна, 3; код ЄДРПОУ 40013869) основну заборгованість в розмірі 1394,21 грн. ; 3% річних в сумі 18,79 грн. ; інфляційних втрат в розмірі 83,36 грн. , витрат на правову допомогу в сумі 74,82 грн., судовий збір у сумі 1562,85 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.12.2017 року.

Суддя С.П. Панна