Рішення

від 11.12.2017 по справі 908/2033/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/80/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017 Справа № 908/2033/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (69001, м.Запоріжжя, бул. Шевченка, 24)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» (69104, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 21)

про стягнення 18882,64 грн.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №230/20-19 від 11.07.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №65 від 29.12.2016р.;

від третьої особи: ОСОБА_3, довіреність б/н від 14.11.2017р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 10.10.2017 р. звернувся позивач - концерн «Міські теплові мережі» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» про стягнення за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501400 від 22.03.2013р. заборгованості у розмірі 18882,64 грн., з яких сума основного боргу - 15233,65 грн., штраф - 3046,73 грн., 3% річних - 602,26грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/2033/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2017 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі №908/2033/17, присвоєно справі номер провадження 28/80/17, призначено справу до розгляду на 08.11.2017р.

Ухвалою суду від 08.11.2017р. залучено до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» та відкладено розгляд справи на 27.11.2017р.

23.11.2017р. від позивача надійшла заява про зміну підстав позову, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 15233,65 грн. та 3% річних - 602,26 грн. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що додаткову угоду про продовження договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №501400 від 22.03.2013р. відповідачем не було підписано, а тому договір припинив свою дію 31.12.2014р. Однак фактично теплова енергія постачалась в нежитлове приміщення (літ. 4-А) по вул. Чумаченка, 21 з жовтня 2015р. по січень 2016р. Факт знаходження відповідача в зазначеному приміщенні підтверджується повідомленням Комунарського ВДВС м. Запоріжжя від 16.06.2017р., відповідно до якого 16.06.2017р. державним виконавцем ТОВ «Едельвейс, ЛТД» виселено з нежитлового приміщення (Літ. 4-А) по вул. Чумаченка, 21. Отже фактичні договірні правовідносини між сторонами з постачання теплової енергії не припинились.

В судовому засіданні 27.11.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.11.2017р. заперечив проти заяви про зміну предмета позову, надав письмові пояснення, відповідно до яких зазначив, що договірні відносини між позивачем та відповідачем припинилися з 2015 року. Вказує, що на даний час існують договірні відносини між позивачем та третьою особою щодо постачання теплової енергії і КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №6» як балансоутримувач нежитлового приміщення повинен сплачувати вартість теплової енергії, спожитої у зв'язку з опаленням цього приміщення.

Представник третьої особи в судовому засіданні 27.11.2017р. по суті справи зазначив, що третьою особою за період з жовтня 2015р. по січень 2016р. не сплачувались послуги за постачання теплової енергії в нежитлове приміщення (літ. 4-А) по вул. Чумаченка, 21, відповідач в зазначений період часу знаходився у приміщенні.

Заява позивача про зміну підстав позову прийнята судом до розгляду. У зв'язку з цим розгляду підлягають вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 15233,65 грн. та 3% річних в розмірі 602,26 грн. відповідно до заяви про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 27.11.2017р., враховуючи прийняття судом до розгляду заяви про зміну підстав позову, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду відкладено розгляд справи на 11.12.2017 р.

08.12.2017 р. позивач надав додаткові письмові пояснення про те, що відповідно до змінених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15233,65 грн. за фактично спожиту в період з січня 2015 року по квітень 2017 року теплову енергію та 3% річних в сумі 602,26 грн. При цьому позивач наполягає на договірному характері правовідносин, що фактично склались між сторонами.

В судовому засіданні 11.12.2017 р. були присутні представники сторін та третьої особи, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача проти позову заперечив, посилаючись на те, що фактичних відносин з приводу купівлі-продажу теплової енергії між сторонами немає, натомість наявні договірні відносини між позивачем та третьою особою, до якої і мають пред'являтися вимоги позивачем.

Представник третьої особи в судовому засіданні повідомив, що за теплову енергію, спожиту відповідачем, третій особі акти не виставлялись і відповідно до умов продовженого договору оренди саме на відповідача покладався обов'язок укласти договір на постачання теплової енергії, яку він фактично споживає.

В судовому засіданні 04.12.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ :

22.03.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (споживач, відповідач) та концерном «Міські теплові мережі» (теплопостачальна організація, позивач) в особі філії концерну «Міські теплові мережі» Комунарського району був укладений договір №501400 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 договору за цим договором теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води), а споживач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

В п. 2.1 договору зазначено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - за наявної можливості;

- кондиціювання - по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

В додатку №1 сторони узгодили максимальне теплове навантаження на опалення в розмірі 0,002907 Гкал/годину. Максимальне теплове навантаження на підігрів води складає 0,000080 Гкал/годину, середньогодинне теплове навантаження - 0,000033 Гкал/годину.

Відповідно до додатка №1а до цього договору об'єкт теплопостачання розташований за адресою: вул. Чумаченко, 21 в м. Запоріжжя.

За умовами п. 10.1 договору цей договір укладався строком на п'ять років до 25.09.2016р. Додатковою угодою №1 від 01.10.2013 р. до договору сторони змінили п. 10.1 договору, визначивши, що цей договір діє з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р.

Додаткову угоду про продовження терміну дії договору відповідачем не було підписано. Таким чином, договір купівлі-продажу теплової енергії припинив свою дію 31.12.2014р.

Разом із тим, у спірному періоді (з січня 2015 року по квітень 2017 року) відповідач фактично займав приміщення по вул. Чумаченко, 21 в м. Запоріжжя, у яке здійснювалось теплопостачання, що підтверджується наступним.

Відповідно до договору оренди нежитлового приміщення №858 від 25.09.2001 р., укладеного між Управлінням комунальної власності міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (орендар, відповідач у справі), відповідач прийняв у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 31,8 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чумаченко, 21 на першому поверсі поліклініки, яке знаходиться на балансі міської поліклініки імені 8 Марта.

Пунктом 10.1 договору визначено, що договір діє з 25.09.2001 до 25.09.2006, строком 5 (п'ять) років.

Як вбачається з матеріалів справи, за позовом Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» господарським судом Запорізької області прийнято рішення від 26.12.2016 р. у справі № 908/2692/16 про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» з нежитлових приміщень № 60-62 загальною площею 29,4 кв.м, розташовані в будівлі № 21 (літ. А - 4) на вулиці Чумаченка в м. Запоріжжі, на користь Комунального закладу «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» та Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.03.2017 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2017 р. у справі № 908/2692/16 і набрало чинності.

Даним рішенням було встановлено, що пунктом 1 додаткової угоди від 11.09.2006 р. внесено зміни до п. 10.1 договору та визначено, що договір оренди діє з 25.09.2006 до 25.09.2011 р.

Додатковою угодою № б/н від 22.07.2011 р. до договору на підставі рішень Запорізької міської ради № 6 від 18.02.2011 р. та № 20 від 06.04.2011 р. сторони дійшли згоди замінити орендодавця за договором з Управління комунальної власності Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою № б/н від 09.01.2014р. сторони дійшли згоди замінити сторону договору, а саме, замінити балансоутримувача з Комунальної установи «Міська поліклініка ім. 8 Марта» на Комунальний заклад «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6» .

У справі № 908/2692/16 суд на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України послався на рішення господарського суду Запорізької області від 26.04.2012 р. у справі №5009/763/12, яким встановлено, що термін дії договору оренди № 858 від 25.09.2001 р. є пролонгованим до 25.09.2016 р., та дійшов висновку, що дія договору оренди припинилася внаслідок закінчення строку - 26.09.2016 р.

На виконання рішення господарського суду у справі №908/2692/16 були видані відповідні накази від 13.04.2017 р., у тому числі про виселення відповідача з орендованого приміщення.

За повідомленням вих. №30653/10-16.3-43 від 16.06.2017 р. Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління у Запорізькій області, 16.06.2017 р. державним виконавцем виселено ТОВ Едельвейс, ЛТД з нежитлового приміщення №60-62 загальною площею 29,4 кв.м., розташованого в будівлі №21 (літ. А-4) по вул. Чумаченка в м. Запоріжжя, про що складено відповідний акт державного виконавця.

Таким чином, ТОВ Едельвейс, ЛТД фактично займав орендоване приміщення до моменту його примусового виселення 16.06.2017 р.

За умовами п. 5.12 договору оренди №858 від 25.09.2001 р. орендар зобов'язався укласти договори з постачальниками комунальних послуг та своєчасно вносити платню за ці послуги.

В п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України від 09.11.2017 р. № 2189-VIII Про житлово-комунальні послуги визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

В п. 2 ч. 1 ст. 5 даного Закону визначено, що комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Норми цього Закону згідно з ч. 3 ст. 2 даного Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Відносини, що виникають у зв'язку з постачанням і використанням теплової енергії регулюються Законом України від 02.06.2005 р. № 2633-IV Про теплопостачання .

Стаття 1 Закону України Про теплопостачання визначає, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Згідно з ч. ч. 3, 4, 5 ст. 19 вказаного Закону споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.

Як вказує позивач та третя особа, приміщення по вул. Чумаченка, 21 є вбудованим, система опалення є загальнобудинковою та обладнана приладом комерційного обліку. Тобто при подачі теплоносія в будинок відбувається також подача теплової енергії у вказане приміщення.

Технічні характеристики системи опалення приміщення, яке орендував відповідач, та теплове навантаження на опалення відображені в розрахунку №19 від 12.02.2013 р., виконаного ТОВ Тепловик на замовлення ТОВ Едельвейс, ЛТД .

Балансуотримувачем будівлі по вул. Чумаченка, 21 в м. Запоріжжя є Комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги .

Між Концерном Міські теплові мережі та Комунальним закладом Центр первинної медико-санітарної допомоги укладені договори про закупівлю теплової енергії за державні кошти №515689 від 24.02.2015 р., №516029 від 05.02.2016 р., 516087 від 27.01.2017 р., відповідно до яких в 2015 - 2017 роках здійснювалося теплопостачання на об'єкти споживача, у тому числі на приміщення по вул. Чумаченко, 21.

Втім, позивач надав суду довідку, в якій зазначено, що в період з січня 2015 року по квітень 2017 року Концерн КТМ не нараховував Комунальному закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги сум до сплати за відпущену теплову енергію на нежитлове приміщення (літ. 4-А) по вул. Чумаченка, 21 та не отримував за це грошові кошти від Комунального закладу Центр первинної медико-санітарної допомоги . Суми нарахувань за відпущену теплову енергію на вказане нежитлове приміщення обліковуються на особовому рахунку №501400, закріпленому за ТОВ Едельвейс, ЛТД , який займав зазначене приміщення до 16.06.2017 р.

Комунальний заклад Центр первинної медико-санітарної допомоги також надав суду довідку про те, що в період з жовтня 2015 року по січень 2016 року за поставлену теплову енергію в нежитлове приміщення (літ. 4-А) за адресою: вул. Чумаченка, 21 оплата не здійснювалась у зв'язку з тим, що в даному приміщенні знаходився орендар ТОВ Едельвейс, ЛТД , який відповідно до п. 5.12 договору оренди №858 від 25.09.2001 р. був зобов'язаний укласти відповідний договір з постачальником комунальних послуг з філією Концерну Міські теплові мережі .

За приписами абз. 1 ч. 3 ст. 24 Закону України Про теплопостачання основними обов'язками споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії регулюються Правилами користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 р. N 1198 (далі - Правила).

У п. 3 Правил визначено, що споживачем теплової енергії є фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

За приписами п. 4 Правил користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва.

В порушення вимог законодавства та умов договору оренди відповідач після закінчення дії договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 22.03.2013 р. №501400 не уклав з теплопостачальною організацією договір купівлі-продажу теплової енергії на новий період.

Разом із тим, у спірному періоді (з січня 2015 року по квітень 2017 року) відповідач фактично знаходився в орендованому приміщенні по вул. Чумаченка, 21 та споживав теплову енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Постачання теплової енергії в розумінні норм Закону України Про житлово-комунальні послуги та Закону України Про теплопостачання є послугою, а теплова енергія - товаром, надання та отримання якої має відбуватися виключно на підставі договору. При цьому обов'язок оплачувати теплову енергію покладається на особу, яка фактично споживає послугу (споживача). Як було зазначено вище, споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

У спірних правовідносинах позивач не міг відмовити відповідачу в наданні послуги теплопостачання за наявності централізованого постачання теплової енергії в приміщення, яке займав відповідач у спірному періоді, а відповідач, у свою чергу, був обізнаний про надання цієї послуги та фактично споживав її.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з січня 2015 року по квітень 2017 року позивач поставив відповідачу, а відповідач спожив теплову енергію на загальну суму 15828,29 грн., що підтверджується актами та рахунками позивача за відповідний період. Акти та рахунки щомісячно направлялись відповідачу поштою, про що свідчать реєстри заказаних листів на відправку рахунків, актів та претензій, а також фіскальні чеки на оплату послуг поштового зв'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України Про житлово-комунальні послуги ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Пунктом 23 Правил передбачено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Для розрахунку вартості теплової енергії, спожитої відповідачем, позивач застосував покази приладу обліку теплової енергії на опалення, яким обладнана будівля по вул. Чумаченка, 21 в м. Запоріжжя.

Відповідно до письмових пояснень позивача, розрахунок вартості теплової енергії виконаний на підставі п. 23 Правил користування теплової енергії від 03.10.2007 р. №119 на підставі показів приладу обліку у відповідності з діючими тарифами (цінами), затвердженими у встановленому порядку. Позивачем наданий детальний обґрунтований розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період з січня 2015 року по квітень 2017 року.

Відповідачем було здійснено часткову оплату теплової енергії 17.01.2015 р. в сумі 594,64 грн. Таким чином, вартість неоплаченої теплової енергії складає 15233,65 грн.

Відповідач звертався до позивача з листом від 19.02.2015 р. №12 щодо здійснення перерахунку за фактично спожиту ним теплову енергію за 2014 рік (який не входить до спірного періоду), виходячи з реального споживання теплової енергії, площі орендованого приміщення, а також кількості встановлених радіаторів та фактичної температури приміщення. В подальшому відповідач не звертався до позивача з приводу поставки теплової енергії та повернув надіслані позивачем акти звірки розрахунків без підпису, посилаючись на відсутність договірних відносин між сторонами.

Разом із тим, суд зазначає, що відсутність договору не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати спожиту ним теплову енергію, оскільки у спірному періоді послуга відповідачу фактично надавалась, а обов'язок відповідача оплачувати спожиту ним теплову енергію ґрунтується безпосередньо на законі. Тобто між сторонами склались фактичні договірні відносини з приводу постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 9 Закону України Про житлово-комунальні послуги відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиту теплову енергію щомісяця.

В порушення вимог законодавства, за період з січня 2015 року по квітень 2017 року відповідач не сплатив вартість спожитої ним теплової енергії на суму 15233,65 грн. Зауважень до актів позивача за спірний період не надав.

Відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказів оплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти розрахунку суми боргу відповідач суду не надав. Також відповідач не надав суду доказів на підтвердження зміни теплового навантаження або інших вихідних даних для розрахунку вартості спожитої теплової енергії.

Посилання відповідача на те, що обов'язок зі сплати вартості теплової енергії покладається на балансоутримувача спростований вищенаведеними висновками суду.

За таких обставин, суд визнав обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію в розмірі 15233,65 грн.

За прострочення сплати заборгованості позивач нарахував 3% річних в сумі 602,26 грн. за період з 20.02.2015 р. по 29.09.2017 р.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач повинен був оплачувати теплову енергію щомісячно на підставі виставлених йому актів та рахунків, позивач правомірно нарахував на суму заборгованості 3% річних. Розрахунок 3% річних судом перевірний. Вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 602,26 грн. визнані судом обґрунтованими.

В частині вимог про стягнення штрафу в розмірі 3046,73 грн. провадження у справі підлягає припиненню на підставі ч. 4 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від цих вимог, яка прийнята судом.

Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача в частині задоволених позовних вимог, а частині позовних вимог, по яких провадження у справі припинено, судові витрати покладаються на позивача, оскільки стаття 7 Закону України Про судовий збір не передбачає повернення судового збору позивачу у разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою від позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п. 4 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (69001, м.Запоріжжя, бул. Шевченка, 24, ідентифікаційний код 23880067) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р зі спеціальним режимом використання №26039302042813 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) основний борг в розмірі 15233,65 грн . (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять три грн. 65 коп.).

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Едельвейс, ЛТД» (69001, м.Запоріжжя, бул. Шевченка, 24, ідентифікаційний код 23880067) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137, п/р №26007301001951 у Філії - Запорізьке обласне управління ПАТ Державний ощадний банк України , код МФО 313957, ідентифікаційний код 32121458) 3% річних в розмірі 602,26 грн . (шістсот дві грн. 26 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1341,83 грн . (одна тисяча триста сорок одна грн. 83 коп.).

Видати наказ.

Припинити позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 3046,73 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 14 грудня 2017 р.

Суддя О.В.Федорова