Рішення

від 14.12.2017 по справі 905/2568/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.12.2017 Справа № 905/2568/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕП «Вуглемеханізація» , м. Київ

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» , м. Добропілля, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 9589,14грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 30.10.2017р.;

від відповідача: не з'явився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засідання 14.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЕП Вуглемеханізація , м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , м. Добропілля, Донецька область, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 9589,14грн.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №3920-ДУ-УМТС від 09.02.2017р. з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 526, 611, 625, 629, 655 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 12, 54 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір №3920-ДУ-УМТС від 09.02.2017р.; протокол узгодження розбіжностей від 09.02.2017р.; протокол розбіжностей від 09.02.2017р.; специфікацію до договору №3920-ДУ-УМТС від 09.02.2017р.; накладні №РН-0000019 від 11.05.2017р., №РН-0000020 від 11.05.2017р., наряд на отримання ТМЦ № 304 від 11.05.2017р.; наряд на отримання ТМЦ № 327 від 11.05.2017р.; витяг з ЄДРПОУ щодо позивача.

Під час розгляду справи позивач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: рахунок - фактури №УД-0025 від 10.05.2017р.; видаткову накладну №РН-0000019 від 11.05.2017р.; товарно-транспортну накладну №0000000016 від 11.05.2017р.; наряд на отримання ТМЦ №304 від 11.05.2017р.; податкову накладну 21 від 11.05.2017р.; рахунок-фактуру №УД-0026 від 10.05.2017р.; видаткову накладну №РН-0000020 від 11.05.2017р.; товарно-транспортну накладну №0000000017 від 11.05.2017р.; наряд на отримання ТМЦ №327 від 11.05.2017р.; податкову накладну №22 від 11.05.2017р.; акт звірки взаємних розрахунків від 01.12.2017р., від 11.12.2017р.; картку рахунок:361; оборотно-сальдову відомість по рахунку:361; акт №1 від 12.05.2017р.; акт №3 від 12.05.2017р.; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; свідоцтво про державну реєстрацію; статут;

Представник відповідача в судове засідання 14.12.2017р. не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою зазначеною у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідачу було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності), а встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання відповідача здійснювати свої процесуальні права.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09.02.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕП Вуглемеханізація (постачальник) укладений договір №3920-ДУ-УМТС (далі договір), відповідно до умов пп.1.1, 1.2 якого, постачальник зобов'язався поставити у власність покупця продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, відповідно до коду УКТ ВЕД/ГКПУ (далі - продукція), в асортименті, кількості, в строки, за вартістю та якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікації, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити продукцію поставлену в його власність згідно з умовами даного договору.

Згідно з п.4.1 договору, поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, якісними характеристиками та в строки, погоджені сторонами в даному договорі.

Умовами поставки продукції є DDP, згідно «ІНКОТЕРМС-2010» , з урахуванням умов та застережень, що містяться у договорі та відповідних специфікаціях (п.4.2 договору).

Датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником (п.4.7 договору).

В разі поставки продукції без товаросупровідної документації, покупець має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 договору).

Загальна сума договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невідємною частиною договору. Проте, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 5000000,00грн. (п.5.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору, ціни на поставлену постачальником продукцію визначаються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору.

Розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному договору здійснюються покупцем у порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Датой оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця. Також, розрахунки по договору можуть здійснюватись у інших формах, які не суперечать діючому законодавству (п. 5.4 договору).

Так, п.5 специфікації від 09.02.2017р. передбачено, що розрахунок за продукцію, яка поставлена постачальником по даній специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 45 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та на умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених вимогами договору. Датой оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що у разі неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, строк дії договору встановлюється до 31.12.2017р. включно (п. 8.1 договора).

На виконання умов договору позивач поставив продукцію за видатковими накладними №РН-0000019 від 11.05.2017р., №РН-0000020 від 11.05.2017р на загальну суму 9589,14грн.

Продукція була отримана уповноваженим представником відповідача, який діяв на підставі наряду на отримання ТМЦ № 304 від 11.05.2017р.; наряду на отримання ТМЦ № 327 від 11.05.2017р.

Відповідач своє зобов'язання з оплати вартості поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними належним чином не виконав, тому позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного договору №3920-ДУ-УМТС від 09.02.2017р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №3920-ДУ-УМТС від 09.02.2017р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданного товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили, що відповідно до п.5.4 розрахунки за поставлену постачальником продукцію по даному договору здійснюються покупцем у порядку та строки узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. Датой оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. Також, розрахунки по договору можуть здійснюватись у інших формах, які не суперечать діючому законодавству. Зі змісту п.5 специфікації від 09.02.2017р. вбачається, що розрахунок за продукцію, яка поставлена постачальником по даній специфікації до договору, здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 45 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та на умовах надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених вимогами договору. Датой оплати вважається дата списання коштів з поточного рахунку покупця.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем продукції за видатковими накладними №РН-0000019 від 11.05.2017р., №РН-0000020 від 11.05.2017р., у нього виникло зобов'язання з її оплати у розмірі 9589,14грн.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачу товар за видатковими накладними РН-0000019 від 11.05.2017р., №РН-0000020 від 11.05.2017р., на загальну суму 9589,14грн.

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставленого товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 9589,14грн. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 9589,14грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЕП Вуглемеханізація , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ , м. Добропілля, м. Білецьке, Донецька область, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 9589,14грн., задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ (поштова адреса: 85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білецьке, вул. Красноармійська, 1А, код ЄДРПОУ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕП Вуглемеханізація (03680, м. Київ, вул. Академіка Кримського, 27А, оф. 103, код ЄДРПОУ 21849314) заборгованість у розмірі 9589,14 грн., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 1600,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення підписаний 14.12.2017р.

Суддя Я.О. Левшина