Рішення

від 14.12.2017 по справі 904/9758/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2017 Справа № 904/9758/17

За позовом Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі", м. Кам'янське Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісон", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення 22 672 грн. 28 коп. за договором на відпуск теплової енергії від 01.10.2014р. № 370т/14

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №00.01.0237 від 18.10.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісон" заборгованість в розмірі 22 672 грн. 28 коп., з яких: 20 205 грн. 48 коп. - сума основного боргу, 666 грн. 52 коп. - пеня, 327 грн. 72 коп. - 3% річних, 1 472 грн. 56 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору на відпуск теплової енергії від 01.10.2014 №370т/14.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх господарських зобов'язань.

Відповідач явку повноважного представника в призначені судові засідання не забезпечив та не надав витребувані судом документи.

Поштове повідомлення про вручення позивачу ухвали про порушення провадження у справі від 17.11.2017 або поштовий конверт з вказаною ухвалою на адресу господарського суду не поверталися.

Відповідно до п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

На підтвердження направлення на адресу позивача ухвали господарського суду від 17.11.2017 судом до матеріалів справи долучені належним чином засвідчена копія реєстру на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Україні від 21.11.2017 № 154 та засвідчений судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки за вказаних вище підстав, він вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи належним чином.

Згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Оригінали документів, оглянуті у судових засіданнях відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2014. між Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа", яке в подальшому змінило назву на Комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вісон" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №370т/14 (надалі - Договір), за п.1.1 якого постачальник зобов'язався відпускати споживачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у даному ОСОБА_2.

Облік відпущеної теплової енергії проводиться розрахунковим способом, що передбачено п.2.3 ОСОБА_2.

Відповідно до п. 5.1 ОСОБА_2 розрахунковим періодом є календарний місяць. споживач самостійно одержує платіжну вимогу та акт про постачання теплової енергії у постачальника після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в ОСОБА_2 місячної кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

За несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

Споживач щомісячно зобов'язаний проводити звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії постачальника. У разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Пунктом 5.2. ОСОБА_2 встановлено, що всі розрахунки за даним ОСОБА_2 виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання теплової енергії, що виписує постачальник споживачу.

Двосторонній акт про постачання теплової енергії споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Згідно із п. 9.1 ОСОБА_2 цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 01.10.2015, а в частині проведення розрахунків до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін.

На виконання умов ОСОБА_2 у період з лютого по березень 2016, з жовтня 2016 по березень 2017 позивачем поставлено теплову енергію для потреб опалення на об'єкт відповідача на загальну суму 20 205 грн. 48 коп., яка не сплачена відповідачем, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у вказаній сумі.

Позивач стверджує, що супровідним листом від 24.05.2017 відповідачу направлялись акти про постачання теплової енергії за спірний період та рахунки на їх оплату (а.с. 16, 19-26, 27-30), на підтвердження чого надав опис вкладення у цінний лист від 25.05.2017 та фіскальний чек Укрпошта (а.с. 17, 18).

З посиланням на умови п. 5.1 ОСОБА_2 позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача пеню за невиконаними зобов'язаннями за березень 2016 за період з 21.04.2016 по 30.09.2016 в сумі 666 грн. 52 коп.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 21.03.2016. по 31.03.2017 в сумі 327 грн. 72 коп. та інфляційні втрати за період з квітня 2016 по березень 2017 в розмірі 1 472 грн. 56 коп.

Заборгованість відповідача підтверджується: ОСОБА_2, актами про постачання теплової енергії та доказами їх направлення відповідачу, рахунками-фактурами, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідача перед позивачем не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на умови ОСОБА_2 щодо строку оплати поставленої позивачем теплової енергії, строк оплати відповідно до виставлених позивачем рахунків у спірному періоді є таким, що настав.

Доказів сплати цього боргу на час розгляду справи суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 20 205 грн. 48 коп. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Згідно із п. 1.12 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду нарахування, господарським судом встановлено, що розмір пені складає 666 грн. 52 коп. Решта вимог в цій частині задоволенню не підлягає.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.13р. № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку інфляційних втрат судом порушень діючого законодавства та умов ОСОБА_2 не встановлено.

Проте, розрахунок 3% річних позивачем проведено арифметично невірно, у зв'зку із чим, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, до стягнення з відповідача підлягає 3% річних у загальному розмірі 327 грн. 15 коп. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

За нормами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені ОСОБА_2 майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої позивачем теплової енергії, чим порушив умови укладеного із позивачем ОСОБА_2 та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 20 205 грн. 48 коп. основного боргу, 327 грн. 15 коп. 3% річних, 1 472 грн. 56 коп. інфляційних втрат та 666 грн. 51 коп. пені - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити.

Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вісон" (51931, Дніпропетровська область, м. Кам'яньске, вул. Москворецька, б. 19, код ЄДРПОУ 25535439) на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м. Кам'яньске, вул. Тритузна, б. 168, код ЄДРПОУ 03342573) 20 205 грн. 48 коп. (двадцять тисяч двісті п'ять грн. 48 коп.) основного боргу, 327 грн. 15 коп. (триста двадцять сім грн. 15 коп.) 3% річних, 1 472 грн. 56 коп. (одну тисячу чотириста сімдесят дві грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 666 грн. 51 коп. (шістсот шістдесят шість грн.. 51 коп.) пені, 1 599 грн. 96 коп. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 96 коп.) витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя ОСОБА_3

Повне рішення складено 15.12.2017