Рішення

від 13.12.2017 по справі 905/2557/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.12.2017 Справа № 905/2557/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго» , м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМСТРОЙ 2014» , смт.Олександрівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію основного боргу в сумі 16131,23грн., 3% річних у сумі 528,99грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2287,22 грн., пені в розмірі 2501,42 грн.

за участю уповноважених представників :

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 13.12.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуенерго» , м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМСТРОЙ 2014» , смт.Олександрівка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію основного боргу в сумі 16131,23грн., 3% річних у сумі 528,99грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2287,22 грн., пені в розмірі 2501,42 грн.

Відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання умов договору про постачання теплової енергії №61 від 16.02.2015р., відповідно до якого, позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав (у копіях): договір про постачання теплової енергії №61 від 16.02.2015р; розрахунки заборгованості; додаток №1 до договору; додаток №2 до договору; додаток №3 до договору; реєстр споживачів теплової енергії; акт на включення опалення; акт на відключення опалення; рахунки; довідку щодо відсутності оплати; Статут ОКП Донецьктеплокомуненерго ; положення про виробничу одиницю Дружківкатепломережа ; витяги з ЄДРПОУ; Статут ТОВ КОМСТРОЙ 2014 .

Представник позивача у судове засідання 13.12.2017р. не з'явився. 13.12.2017р. на електронну адресу суду надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 13.12.2017р. не з'явився, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою зазначеною у позові.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливають на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю КОМСТРОЙ 2014 (споживач) та Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго в особі директора виробничої одиниці Дружківкатепломережа ОСОБА_1 (теплопостачальна організація) укладено договір про постачання теплової енергії №463 (далі договір), відповідно до умов розділу 1 якого передбачено, що теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Умовами розділу 6 договору сторонами передбачено порядок здійснення оплати, зокрема:

п.6.2 - розрахунковим періодом є календарний місяць ;

п.6.3 - споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує теплопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця ;

п.6.4 - якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 31-го числа поточного місяця; у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Розділом 7 договору передбачена відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором, зокрема пунктом 7.2.3. договору передбачено, що споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.10.1 договору, цей договір набуває чинності з 16.02.2015р. та діє до 16.02.2020р. .

Відповідно до п.10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Крім того, до договору про постачання теплової енергії №61 від 16.02.2015р. між сторонами були укладені додатки №1, №2, №3, №4.

Як вбачається з акту №363 на підключення жилого дому до системи централізованого опалення, підключення здійснено 15.10.2016р. та акту №358 про відключення від системи централізованого опалення здійснено, відключення здійснено 10.04.2017р. об'єкту за адресою: смт.Олександрівка, вул. Ювілейна,46.

Згідно умов договору позивачем була поставлена відповідачу теплова енергія та виставлені рахунки №107 від 15.01.2016р. на суму 2350,58грн., №107 від 15.02.2016р. на суму 2089,81грн., №107 від 14.03.2016р. на суму 1753,79грн., №107 від 24.10.2016р. на суму 455,70грн., №107 б/д на суму 1361,17 грн., №107 б/д на суму 2177,87 грн., №107 від 17.01.2017р. на суму 2098,46 грн., №107 від 24.02.2017р. на суму 2265,80грн., №107 від 13.03.2017р. на суму 2028,70 грн., № 107 від 13.04.2017р. на суму 347,72грн., за поставлену теплову енергію.

З огляду на неналежне виконання зобов'язання зі сплати боргу за спожиту теплову енергію, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги з теплопостачання, надані позивачем на підставі договору на постачання теплової енергії №61 від 16.02.2015р., а також стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору на постачання теплової енергії №61 від 16.02.2015р.

Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №61 від 16.02.2015р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про постачання енергетичними ресурсами.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати спожитої теплової енергії, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що рахунки на оплату теплової енергії: №107 від 15.01.2016р. на суму 2350,58грн., №107 від 15.02.2016р. на суму 2089,81грн., №107 від 14.03.2016р. на суму 1753,79грн., №107 від 24.10.2016р. на суму 455,70грн., №107 б/д на суму 1361,17 грн., №107 б/д на суму 2177,87 грн., №107 від 17.01.2017р. на суму 2098,46 грн., №107 від 24.02.2017р. на суму 2265,80грн., №107 від 13.03.2017р. на суму 2028,70 грн., № 107 від 13.04.2017р. на суму 347,72грн., були отримані останнім.

Як вбачається з розгорнутого акту звіряння взаємних розрахунків, відповідач 15.01.2016р. здійснив часткову оплату теплової енергії у розмірі 798,37грн. Проте, позивач доказів оплати не надав. Оскільки позивач заявляє до стягнення меншу суму заборгованості, суд не може виходити за межі позовних вимог та вважає обґрунтованою сумою основного боргу - 16131,23грн.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16131,23грн.

Щодо нарахованих пені, 3% річних та інфляції суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Дані наслідки порушення зобов'язання передбачені і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України. Згідно норм зазначених статей у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно п.1, п.3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2.3 договору встановлено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачена пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що умовами договору сторони встановили кінцеві розрахунки за фактично споживчу теплову енергію незалежно від обліку споживання споживач зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, правові підстави, період та порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення цих, а саме: пені в розмірі 1101,31грн., 3% річних в розмірі 508,44грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1994,95грн.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних обумовлено тим, що позивачем невірно встановлена початкова дата періоду нарахування за рахунками: №107 від 15.01.2016р., №107 від 15.02.2016р., №107 від 14.03.2016р., №107 від 24.10.2016р., №107 б/д, №107 б/д, №107 від 17.01.2017р., №107 від 24.02.2017р., №107 від 13.03.2017р., № 107 від 13.04.2017р., тоді як за умовами договору, вірними є 11.02.2016р., 11.03.2016р., 12.04.2016р., 11.11.2016р., 13.12.2016р., 11.01.2017р., 11.01.2017р., 11.02.2017р., 11.03.2017р., 11.04.2017р., 11.05.2017р. відповідно.

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, обумовлено тим, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому, прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 N 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені обумовлено тим, що позивачем невірно встановлена кінцева дата періоду нарахування пені за рахунками: № №107 від 15.01.2016р., №107 від 15.02.2016р., №107 від 14.03.2016р., №107 від 24.10.2016р., №107 б/д, №107, №107 від 17.01.2017р., №107 від 24.02.2017р., №107 від 13.03.2017р., № 107 від 13.04.2017р., оскільки згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Зробивши власний розрахунок пені в межах шестимісячного строку нарахування, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 258, 509, 530, 549, 610, 611, 625, 626, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216-218, 275, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуенерго» , м.Краматорськ, Донецька область в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» , м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМСТРОЙ 2014» , смт.Олександрівка, Донецька область про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію основного боргу в сумі 16131,23грн., 3% річних у сумі 528,99грн., інфляційних нарахувань в розмірі 2287,22 грн., пені в розмірі 2501,42 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМСТРОЙ 2014» (84000, Донецька область, Олександрівський район, смт. Олександрівка, вул.Ювілейна, 19, ЄДРПОУ 39576144) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Дружківкатепломережа» (84207, Донецька область, м. Дружківка, вул. Космонавтів, 39, ЄДРПОУ 05540853) суму основного боргу у розмірі 16131,23грн., 3% річних у сумі 508,44грн., інфляційних нарахувань в розмірі 1994,95 грн., пені в розмірі 1101,31 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1472,22грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 292,27грн., 3% річних у розмірі 20,55грн., пені у розмірі 1400,11 грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 13.12.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.12.2017р.

Суддя Я.О. Левшина