Рішення

від 12.12.2017 по справі 908/2165/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 28/88/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2017 Справа № 908/2165/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автоматика та машинобудування» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; поштова адреса: 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд.4)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Євромобайл» (69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, б. 8-Б, кімн. 38)

про стягнення 159726,89 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність№01-05/1527 від 25.09.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність б/н від 10.11.2017р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 31.10.2017 р. звернувся позивач - державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автоматика та машинобудування» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» з позовною заявою до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Євромобайл» про стягнення за договором №228 від 25.10.2016р. штрафу у розмірі 34929,90 грн., пені - 21955,90 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 3041,10 грн., неустойки - 99799,99 грн., усього - 159726,89 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №908/2165/17 призначено до розгляду судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 31.10.2017 р. порушено провадження у справі №908/2165/17, присвоєно справі номер провадження 28/88/17, судове засідання призначено на 27.11.2017 р. В порядку ст. 65 ГПК України, суд зобов'язав сторони надати документи для всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи.

21.11.2017р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить суд позов задовольнити частково. В частині стягнення штрафу у розмірі 34929,90 грн. та пені у розмірі 21955,90 грн. позовні вимоги залишити без задоволення.

Також 21.11.2017р. від ТОВ «Торгівельна компанія «Євромобайл» надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з позивача за договором №228 від 25.10.2016р. пені у розмірі 18561,76 грн., штрафу - 49816,40 грн., інфляційних - 5627,95 грн., 3% річних - 2117,24 грн., усього - 76123,35 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2017р. зустрічну позовну заяву повернуто заявнику без розгляду на підставі ст. 60 ГПК України.

27.11.2017р. від позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

На підставі викладеного, з метою встановлення фактичних обставин справи, надання сторонам часу для виконання вимог суду, ухвалою суду від 27.11.2017 р. відкладено розгляд справи на 12.12.2017р.

В судовому засіданні 12.12.2017 р. були присутні представники обох сторін, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

До початку судового засідання 12.12.2017 р. позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача тільки проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3041,10 грн. та неустойку в розмірі 99799,99 грн.

Також сторони подали суду на затвердження мирову угоду від 12.12.2017 р., в якій домовились про порядок сплати відповідачем процентів в розмірі 3041,10 грн. та неустойки в розмірі 99799,99 грн.

Розглянувши заяву про зменшення позовних вимог, суд не приймає її до розгляду, оскільки дана заява не відповідає вимогам ст. 22 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Позивачем у позові заявлено чотири вимоги - про стягнення процентів, неустойки, штрафу та пені, які є окремими самостійними майновими вимогами.

В заяві про зменшення позовних вимог позивач не пред'являє до стягнення штраф та пеню, за рахунок чого зменшується загальний розмір пред'явлених вимог. Решта вимог - про стягнення процентів та неустойки пред'явлені позивачем до стягнення в раніше заявлених розмірах. Тобто дана заява не є заявою про зменшення позовних вимог, а фактично є відмовою від вимог про стягнення штрафу та пені. Однак відповідно до вимог ч.1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову має викладатися в адресованій суду письмовій заяві. В заяві про зменшення позовних вимог позивач не зазначає про відмову від вимог про стягнення штрафу та пені. В судовому засіданні представник позивача також підтвердив, що подана заява не є заявою про відмову від позовних вимог. У зв'язку з цим, оскільки заява про зменшення позовних вимог не відповідає вимогам ГПК України, суд не приймає її розгляду.

Щодо заяви сторін про затвердження мирової угоди суд звертає увагу: згідно з ч.3 ст. 78 ГПК України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Подана сторонами мирова угода не може бути прийнята судом, оскільки вона стосується питань, які не є предметом розгляду суду в даній справі, зокрема, містить умови про зустрічні зобов'язання позивача за цим договором та проведення сторонами заліку, що не є предметом розгляду в даній справі. До того ж сторони просять провести залік штрафних санкцій, які судовим рішенням не стягувались та не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України.

За таких обставин суд розглядає по суті заявлені позовні вимоги про стягнення штрафу у розмірі 34929,90 грн., пені - 21955,90 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 3041,10 грн. та неустойки - 99799,99 грн.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі.

В судовому засіданні 12.12.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

25.10.2016 р. товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Євромобайл» (постачальник, відповідач) та відокремленим підрозділом «Автоматика та машинобудування» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (покупець, позивач) укладено договір №228, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві радіотремінал Viper SC 100/400 (надалі - продукція), а покупець - прийняти і оплатити продукцію.

Кількість, асортимент, одиниця виміру, вартість за одиницю та вартість продукції визначаєтсья в специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.2 договору).

В додатку №1 сторони погодили специфікацію №1 до договору, згідно якої обумовлено поставку радіотреміналу CalAmpViper-SC +100 в кількості 4 шт. вартістю за одиницю 103958,33 грн. без ПДВ на загальну суму 498999,98 грн. з ПДВ.

У п. 3.2 договору зазначено, що загальна сума договору згідно із специфікацією №1 становить 498999,98 грн., в тому числі ПДВ - 83166,66 грн.

Відповідно до п. 3.4 договору розрахунок за продукцію здійснюється шляхом попередньої оплати в розмірі 100000,00 грн. з ПДВ при наявності відповідного фінансування. Решта вартості продукції сплачується покупцем протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Згідно з п. 4.4 договору поставка продукції здійснюється на протязі 30-ти календарних днів після отримання передоплати грошових коштів на рахунок постачальника, який визначений в розділі 13 договору.

У п. 7.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторонами та реєстрації в ДП НАЕК Енергоатом та діє до 31.12.2016 р., а в частині виконання зобов'язань - до їх повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №988 від 04.11.2016 р. на оплату товару на суму 498999,98 грн. з ПДВ.

На підставі цього рахунку позивач вніс попередню оплату в обумовленому у п. 3.4 договору розмірі (100000,00 грн.) платіжними дорученнями №3899 від 24.11.2016 р. на суму 80000,00 грн. та №3908 від 25.11.2016 р. на суму 20000,00 грн.

Відповідно до умов п. 4.4 договору відповідач повинен був поставити товар протягом 30-ти календарних днів після отримання передоплати грошових коштів, тобто до 25.12.2016 р. Втім, поставка була здійснена відповідачем тільки 08.02.2017 р. за видатковою накладною №145, тобто з простроченням на 45 днів.

За прострочення поставки продукції позивач нарахував та просить стягнути з відповідача проценти за користування чужими грошовими коштами на підставі п. 5.6 договору в сумі 3041,10 грн., неустойку на підставі п. 5.3 договору в сумі 99799,99 грн., а також штраф у сумі 34929,90 грн. та пеню в сумі 21955,90 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, відповідач порушив передбачені договором строки поставки продукції на 45 днів.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В п. 5.6 договору сторони узгодили, що в разі порушення постачальником строків поставки продукції, передбачених даним договором, за який покупцем внесена повна або часткова попередня оплата, постачальник за користування грошовими коштами покупця зобов'язаний сплатити покупцю 15% річних від суми грошових коштів, сплачених покупцем за період від дня оплати і до дня фактичної поставки продукції чи дня повернення грошових коштів.

Позивач нарахував відповідачу проценти за користування сумою передоплати 100000,00 грн. в розмірі 15% річних за період з 26.11.2016 р. по 07.02.2017 р. в сумі 3041,10 грн. При цьому розрахунок здійснено виходячи з 365 днів у році, у той час як у 2016 році - 366 днів, що призвело до завищення суми процентів. За розрахунком суду проценти за відповідний період складають 3037,05 грн.

Крім того, позивач нарахував на підставі п. 5.3 договору неустойку в сумі 99799,99 грн.

У ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3 договору у разі порушення строків чи об'ємів поставок продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 20% від вартості непоставленої у строк продукції, що від суми 498999,98 грн. складає 99799,99 грн. Розрахунок неустойки судом перевірений і вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі 99799,99 грн. визнані обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 34929,90 грн. та пеню в сумі 21955,90 грн. на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що штрафні санкції відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

В абзаці 5 підпункту 2.1 пункту 2постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань також роз'яснено, що передбачене частиною шостою статті 231 ГК України формування відповідальності за порушення грошових зобов'язань застосовується, якщо інше не узгоджено сторонами в договорі або не передбачено законом.

В даному випадку за порушення строків виконання зобов'язання в договорі сторони узгодили штрафні санкції у вигляді сплати неустойки в розмірі 20% від вартості непоставленої у строк продукції (п. 5.3 договору). Отже, відсутні підстави для застосування відповідальності за порушення строків поставки, передбаченої ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У зв'язку з цим суд відмовляє у стягненні штрафу в сумі 34929,90 грн. та пені в сумі 21955,90 грн.

Таким чином, суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів в сумі 3037,05 грн. та неустойки в сумі 99799,99 грн. В решті позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Євромобайл» (69123, м. Запоріжжя, вул. Георгія Сапожнікова, б. 8-Б, кімн. 38, ідентифікаційний код 38415597) на користь державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Автоматика та машинобудування» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; поштова адреса: 52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд.4, ідентифікаційний код 37471933) проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3037,05 грн . (три тисячі тридцять сім грн. 05 коп.), неустойку в розмірі 99799,99 грн . (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот дев'яносто дев'ять грн. 99 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1542,55 грн. (одна тисяча п'ятсот сорок дві грн. 55 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 15 грудня 2017 р.

Суддя О.В.Федорова