Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/18139/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/18139/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Промагролізинг-Україна

до товариства з обмеженою відповідальністю Омега Ден

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 645,19 грн.

Представники:

від позивача: Лобач І.А. - представник за довіреністю № б/н від 21.09.2017 р.;

від відповідача: Михайленко О.М. - директор.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Промагролізинг-Україна до товариства з обмеженою відповідальністю Омега-Ден про стягнення штрафних санкцій в розмірі 6 645,19 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Промагролізинг-Україна та товариством з обмеженою відповідальністю Омега-Ден укладено договір поставки № 27/1/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується придбати і оплатити на умовах, передбачених даним договором товар.

Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати здійснив із порушенням строку, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 094,20 грн., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 487,45 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2 053,54 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.10.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 06.11.2017 р.

03.11.2017 р. до канцелярії суду позивач подав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2017 р., клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 06.11.2017 р. представники сторін не з'явилися.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.11.2017 р. розгляд справи відкладено на 04.12.2017 р., у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання.

В судовому засіданні 04.12.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

03.04.2017 р. між товариством з обмеженою відповідальністю Промагролізин-Україна (далі - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю Омега Ден (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 27/1/04, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець зобов'язується придбати і оплатити на умовах, передбаченим даним договором товар.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п. 3.2 вищезазначеного договору ціна на товар та вартість партії товару, що вказана у накладній, вважається узгодженою з моменту підписання сторонами накладної на партію товару та покупець вважається таким, що погодився із ціною на товар, що вказана у накладній, та не має права відмовитися від оплати товару з причин невідповідності ціни товару попередньо узгодженій ціні та/або внаслідок підписання накладних працівниками покупця, не уповноваженими на узгодження ціни на товар.

Згідно з п. 3.4 договору факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін на продаж партії товару на умовах оплати із відстроченням платежу.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити такий товар протягом 10 календарних днів з моменту його отримання. Покупець вправі звернутися до постачальника з листом про продовження даного строку із обов'язковою вказівкою на конкретну дату здійснення оплати за відвантажену продукцію та причин необхідності продовження строку оплати.

Позивачем надано видаткові накладні на підтвердження поставки товарів відповідачу:

- № 466 від 03.04.2017 р. на суму 20 522,50 грн.;

- № 527 від 13.04.2017 р. на суму 590,00 грн.;

- № 551 від 19.04.2017 р. на суму 11 265,00 грн.;

- № 581 від 15.05.2017 р. на суму 31 020,00 грн.;

- № 633 від 22.05.2017 р. на суму 23 507,00 грн.;

- № 845 від 10.07.2017 р. на суму 8 280,00 грн.

Вищезазначені видаткові накладні належним чином підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені круглими печатками сторін відповідно до умов п. 4.2 договору.

Відповідач сплатив 43 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 180 від 12.07.2017 р., 50 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 187 від 27.07.2017 р., 2 184,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 195 від 01.08.2017 р.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки товарів № 27/1/04 від 03.04.2017 р. розмірі 6 645,19 грн., а саме: пеню у розмірі 4 094,20 грн., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 487,45 грн. та інфляційні збитки у розмірі 2 053,54 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.1. договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством і умовами договору.

Згідно з п. 6.4 договору, у разі порушення строку оплати товару покупець зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний розпочатий день прострочення. Пеня, передбачена даним пунктом, нараховується протягом всього строку прострочення виконання грошового зобов'язання до моменту його повного та належного виконання.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та п. 6.3. договору.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 4 094,20 грн., 3% річних в розмірі 487,45 грн. та індексу інфляції в розмірі 2 053,54 грн., наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Омега Ден (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ 40150132) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Промагролізинг-Україна (02002, м. Київ, вул. Є. Сверстюка, буд. 11а, оф. 511, код ЄДРПОУ 37768114) 3% річних в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 45 коп., індекс інфляції в розмірі 2 053 (дві тисячі п'ятдесят три) грн. 54 коп., пеню в розмірі 4 094 (чотири тисячі дев'яносто чотири) грн. 20 коп. та судовий збір в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.12.2017 року.

Суддя С.М. Мудрий