Рішення

від 11.12.2017 по справі 911/3159/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа № 911/3159/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства Пан Коцький

до дочірнього підприємства Рітейл Центр

про стягнення 169 222,09 грн.

за участю представників сторін:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 03.11.2017;

відповідач - ОСОБА_2, предст. за дов. від 21.04.2017.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства Пан Коцький (позивач) до дочірнього підприємства Рітейл Центр (відповідач) про стягнення 169 222,09 грн., яка складається з 131 378, 37 грн. боргу за договором поставки № РЦ025466 від 16.05.2014; 3 692, 98 грн. 3% річних; 16 150,10 грн. інфляційних втрат та 18 000,64 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 27.11.2017.

27.11.2017 відповідачем через канцелярію суду було подано відзив на позов, в якому останній проти позовних вимог заперечує та зазначає, що видаткові накладні, подані позивачем в якості доказу поставки товару за Договором № РЦ 025466 від 16.05.2014, не відповідають вимогам ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , оскільки не дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та чи була така особа уповноваженою приймати товар . Також відповідач заперечує проти заявлених до стягнення пені в розмірі 18 000,64 грн., як такої, що нарахована позивачем безпідставно, оскільки остання не передбачена умовами Договору, а також вказує на необґрунтований розрахунок інфляційних втрат та 3% річних.

В судовому засіданні 27.11.2017 було оголошено перерву до 11.12.2017, про що сторони повідомлені під розписку в бланку оголошення перерви.

11.12.2017 від позивача надійшли пояснення, відповідно до яких сума основного боргу за договором складає 83 358, 26 грн. замість заявлених раніше 131 378, 37 грн. боргу, про що додатково подано ним Акт звірки взаєморозрахунків від 01.12.2017 та Акт інвентаризації від 01.12.2017 (про часткове повернення товару).

Відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Суд, дослідивши вказану заяву, встановив, що остання за своєю суттю є заявою про зменшення позовних вимог.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що має місце нова ціна позову - 121 201,98 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

Від відповідача також через канцелярію суду (вх. номер 26317 від 11.12.2017) були подані аналогічні документи (Акт звірки та Акт інвентаризації), які долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 11.12.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

16.05.2014 між Приватним підприємство Пан Коцький (постачальник) та Дочірнім підприємством Рітейл Центр (покупець) було укладено Договір № РЦ025466, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації покупцем через мережу магазинів "Фуршет".

Згідно п. 5.1 Договору, перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця .

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 35 днів. При цьому , сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину (пункт 7.9 договору) .

Згідно п. 7.13 договору, не раніше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов'язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків, акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Даний договір набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 10.1 договору).

Так, на виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач отримав товар за наступними видатковими накладними: № 23 від 25.03.2016; №24 від 11.04.2016; №25 від 20.04.2016; №27 від 26.04.2016, №30 від 26.04.2016, № 31 від 25.04.2016, №34 від 05.05.2016, №36 від 11.05.2016, №38 від 17.05.2016, № 39 від 17.05.2016, №40 від 24.05.2016, №41 від 14.06.2016, №43 від 15.06.2016, № 45 від 06.07.2016 на загальну суму 147 095,46 грн.

В свою чергу , як зазначив позивач, відповідач систематично та безпідставно затримував оплати, у зв'язку з чим станом на день подачі позову за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 94 800, 26 грн. (згідно акту звірки взаєморозрахунків).

Крім того, як зазначив позивач, пунктом 3.7.1. Договору визначено право покупця повернути товар, якщо він не був реалізований протягом строку його придатності.

У відповідності до поданого сторонами Акту інвентаризації від 01.12.2017, відповідачем з метою документального підтвердження та перевірки фактичної наявності товарів, було проведено інвентаризацію залишків в мережі магазинів Фуршет та встановлено, що товарні залишки становлять 11 442,00 грн., а відтак згідно розрахунку поданого позивачем та прийнятого судом, як заява про зменшення позовних вимог, заборгованість відповідача склала 83 358, 26 грн.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 вказаної вище статті).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він своєчасно поставляв відповідачу товар та жодного разу не порушував умови Договору, про що свідчить зокрема відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов Договору.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що в порушення ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні накладні не містять посади осіб відповідальних за виконання операцій та інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та чи була така особа уповноваженою приймати товар, оскільки не додано довіреностей на отримання товару .

У відповідності до вищезазначеного Закону, накладні - це первинні бухгалтерські документи, що підтверджують існування факту здійснення господарської операції. Про прийняття товару за вказаними накладними в т.ч. свідчить наявність підпису представників відповідача, які завірені відбитками спеціальних штампів відповідача.

Крім того, про факт існування господарських відносин сторін за спірним Договором свідчать подані сторонами Акти та дії відповідача, спрямовані на виконання умов Договору щодо часткової оплати товару .

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, суд встановив, що вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 83 358,26 грн., яка задовольняється судом в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути 18 000,64 грн. пені, нарахованої позивачем за період з 07.12.2016 по 07.06.2017, посилаючись на приписи ст.216-218 Господарського кодексу України, якими визначені підстави для господарсько-правової відповідальності.

Відповідач проти заявленої вимоги заперечував повністю, та просив відмовити в задоволенні до стягнення пені, оскільки умова щодо нарахування неустойки в договорі відсутня.

Так, у відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Однак, як вбачається з умов договору № РЦ 025466, сторонами не було передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді пені за неналежне виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 18 000,64 грн. пені, нарахованої позивачем, задоволенню не підлягають.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 16 150,10 грн. (з 01.07.2016 по 07.06.2017) та 3 692, 98 грн. 3% річних (з 01.07.2016 по 07.06.2017).

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на розумні строки по реалізації товару, позивач нараховує інфляційні втрати та 3% річних на суму простроченого платежу згідно всіх видаткових накладних разом, починаючи з 01.07.2016 та по 07.06.2017.

Разом з тим, враховуючи норми чинного законодавства, та про що зазначалось вище, обов'язок щодо оплати товару згідно видаткових накладних визначений датою його прийняття.

Зважаючи на те, що згідно останньої видаткової накладної, товар був прийнятий відповідачем 06.07.2017, а інфляційні втрати та 3% річних нараховуються позивачем не від кожної накладної окремо, а від останньої поставки товару, суд приходить до висновку, що вірним періодом для нарахування інфляційних та річних є 07.07.2017 (наступний день після отримання товару) та по 07.06.2017.

Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 07.07.2017 по 07.06.2017 (який не перевищує період заявлений позивачем), за допомогою калькулятора штрафів системи Ліга-Закон на суму боргу, яка складає 83 358, 26 грн., суд встановив, що заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних в розмірі 16 150,10 грн. та 3 692, 98 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 11 463, 94 грн. та 2 298,73 грн. відповідно.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим з відповідача підлягає до стягнення 83 358, 26 грн. основного боргу, 2 298,73 грн. 3% річних, 11 463,94 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову слід відмовити.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства Рітейл Центр (08205, Київська область, місто Ірпінь, вул. Шевченка, будинок 16, кімната 5, код 38734018) на користь Приватного підприємства Пан Коцький (03040, м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, код ЄДРПОУ 38316049) - 83 358 (вісімдесят три тисячі триста п'ятдесят вісім) грн. 26 коп. основного боргу, 2 298 (дві тисячі двісті дев'яносто вісім) грн. 73 коп. 3% річних, 11 463 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 94 коп. інфляційних втрат, 1 456 (одну тисячу чотириста п'ятдесят шість) грн. 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 15.12.2017

Суддя О.В. Щоткін